Обмін ув’язненими: у чому критики Байдена вбачають ризики

Джерело: Reuters

Масштабний обмін ув’язненими між Росією та Заходом може допомогти президенту США Джо Байдену відновити зовнішньополітичну спадщину в останні місяці перебування на посаді та підтримати віцепрезидентку Камалу Гарріс у її спробі очолити Білий дім.

Одначе, з погляду Вашингтона, обмін мав високу ціну: звільнення росіян, засуджених за серйозні злочини, в обмін на несправедливо утримуваних американців, — компроміс, який, на думку деяких експертів, може сприяти захопленню заручників ворогами США. Занепокоєння швидко спровокувало нападки на Байдена з боку республіканців.

Хоча досягнення Байдена на світовій арені, ймовірно, значною мірою визначаться війною РФ проти України та протистоянням на Близькому Сході, складний обмін між кількома країнами з Москвою забезпечив вкрай необхідний результат зовнішньої політики на тлі загострення глобальної напруженості.

На тлі повномасштабної російсько-української війни, в якій США озброюють Київ проти росіян, досягти знакової угоди було ще складніше, позаяк взаємини Вашингтона та Москви досягли найнижчої точки з часів Холодної війни.

Та все ж обмін має велике значення для вирішення пріоритету у програмі зовнішньої політики Байдена, особливо після того, як він зняв свою кандидатуру з президентської гонки та підтримав Гарріс.

1 серпня Байден привітав звільнених заручників Кремля, зокрема репортера Wall Street Journal Евана Гершковича та колишнього морського піхотинця Пола Вілана, назвавши це “подвигом дипломатії”. Це може дати Гарріс позитивну нотку під час кампанії проти кандидата від Республіканської партії Дональд Трампа.

Проте, експерти кажуть, що Байдену доведеться відбиватися від критиків-республіканців та, загалом, йому доведеться ще багато працювати, щоб відшліфувати свою зовнішню політику для підручників історії.

Зокрема позитивною стороною є те, що Байдену вдалося зміцнити військові альянси та відновити співпрацю з ключовими азійськими партнерами, такими як Японія та Південна Корея.

Водночас він постає перед низкою міжнародних криз, які спалахнули під час його каденції. Війна України з Росією залишається невирішеною. Збройне протистояння Ізраїлю з бойовиками ХАМАС триває на тлі зростаючих побоювань щодо ескалації. Китай продовжує становити загрозу для Тайваню та інтересам США в Індо-Тихоокеанському регіоні.

І все ще затьмарює його політичні здобутки — хаотичний вихід США з Афганістану та відновлення контролю Талібаном.

Республіканці схопилися за визначення про світ, охоплений хаосом –  “світ у вогні” – і намагаються змалювати Гарріс тим самим пензлем.

Також було незрозуміло, чому Путін вирішив домовитися про великий обмін ув’язненими з Байденом, замість того, аби сподіватися на обрання Трампа, котрий проявляв більшу лояльність до інтересів Москви.

Журналісти припускають, що Путін, мабуть, вважає, що краще вести справи з Байденом, а не чекати наступної адміністрації і, можливо, починати з нуля.

Офіційні особи США вважають, що це була одноразова угода через готовність Німеччини взяти участь, і не було гарантії, що така пропозиція все ще буде на столі при наступному президенті.

Трамп неодноразово наполягав на тому, що в разі обрання він міг би легко добитися звільнення Гершковича, написавши в травні, що Путін “зробить це для мене, але ні для кого іншого, і МИ НЕ БУДЕМО ПЛАТИТИ НІЧОГО!”.

Разом з тим, десятки громадян США досі залишаються у застінках в Росії, Китаї та Ірані. Хоча Байден пообіцяв працювати над їхнім звільненням, доки не залишить посаду глави Білого дому, цілком імовірно, що це завдання успадкує вже наступний президент США.

Зауважимо, ми повідомляли, що Байден висловив подяку союзникам, котрі брали участь у переговорах щодо обміну – Німеччині, Польщі, Словенії, Норвегії та Туреччині.

За даними The Insider, Росія та Білорусь звільнили:

  • Іллю Яшина, якого суд Москви засудив його до 8,5 року колонії загального режиму за статтею про поширення “фейків” про російську армію, що стало на той момент найсуворішим вироком за цією статтею.
  • Володимира Кара-Мурзу – активіста і публіциста, якого засудили до 25 років колонії за звинуваченням у поширенні “фейків” про армію, співпраці з небажаною організацією і держзраді.
  • Алсу Курмашеву – журналістку “Радіо Свобода”, яку засудили, оскільки вона відмовилася визнавати себе “іноагенткою”.
  • Андрія Пивоварова – колишнього главу “Открытой России”, проти якого порушили кримінальну справу за статтею про здійснення діяльності небажаної організації.
  • Олега Орлова – 70-річного правозахисника, голову “Меморіалу”, якому закинули написання статті, в якій він назвав бойові дії Росії в Україні “важким ударом по майбутньому країни”.
  • Олександру Скочиленко, яку затримали за те, що вона вставляла замість цінників товарів в магазині повідомлення про загиблих під час обстрілу Маріупольського драмтеатру мирних жителів.
  • Лілію Чанишеву – колишню очільницю уфимського штабу Олексія Навального. Вона стала першою фігуранткою справи про створення “екстремістського співтовариства” після визнання таким ФБК і штабів Навального.
  • Ксенію Фадєєву – колишню голову штабу Навального в Томську.
  • Евана Гершковича – журналіста The Wall Street Journal, засудженого у Росії до 16 років колонії за статтею про шпигунство.
  • Ріко Крігера – колишнього співробітника німецького Червоного Хреста, затриманого у Білорусі та звинуваченого за шістьма статтями. 30 липня 2024 року Олександр Лукашенко помилував Крігера.
  • Кевіна Ліка – 18-річного хлопця, який став першим засудженим за держзраду школярем у Росії.
  • Демурі Вороніна – громадянина Росії та Німеччини, політолога, фігуранта справи журналіста Івана Сафронова.
  • Вадима Останіна – колишнього голову барнаульського штабу Навального.
  • Патріка Шьобеля – громадянина Німеччини, якого затримали в січні 2024 року у Пулково через шість мармеладок, у складі яких експерти виявили марихуану.
  • Пола Вілана – американського військовослужбовця та колишнього морського піхотинця, якого арештували 2018 року, коли він прилетів до Росії на весілля свого колишнього товариша по службі. У червні 2020 року його визнали винним у шпигунстві проти Росії та засудили до 16 років колонії суворого режиму.
  • Германа Мойжеса – юриста, громадянина Німеччини та Росії, якого звинувачували у державній зраді.

Кого отримала Росія?

В обмін Росія отримала кілера з ФСБ Вадима Красикова, а також кількох ув’язнених, затриманих за шахрайство та шпигунство. Відтак, до РФ повертається Вадим Красиков – найманий вбивця, який став виконавцем низки замовних убивств, зокрема бізнесмена Олександра Козлова в Карелії 2007 року, бізнесмена Альберта Назранова, чеченського біженця Зелімхана Хангошвілі в Німеччині.

Після вбивства Хангошвілі Росія заперечувала будь-яку причетність до нього, але The Insider знайшло справжнє ім’я “Соколова” і документи, що підтверджують його приналежність до спецслужб, після чого він дістав у Німеччині довічний термін. Після цього Путін перестав приховувати свій зв’язок із Красиковим, назвав убивцю “патріотом” і публічно заявив про своє бажання обміняти його на Евана Гершковича.

Окрім того, в Росію в межах обміну повернуться:

  • Подружжя Артема і Анни Дульцевих, які жили в Словенії, видаючи себе за громадян Аргентини на ім’я Людвіг Гіш і Марія Роза Майєр Муньос. Їх затримали в Любляні. З вивчених даних їхньої біографії, вони, ймовірно, належать до нелегалів ГРУ.
  • Павло Рубцов – агент ГРУ, який видавав себе за іспанського журналіста Пабло Гонсалеса. Його затримала Польща на польсько-українському кордоні і звинуватила у шпигунстві на користь Росії.
  • Роман Селезньов – російський хакер, засуджений у США до 27 років тюремного ув’язнення за шахрайство з використанням комп’ютерних технологій і крадіжку персональних даних.
  • Владислав Клюшин, якого Бостонський суд у США визнав винним в інсайдерській торгівлі й призначив йому 9 років колонії.
  • Михайло Мікушин, якому суд в Норвегії у травні 2022 року висунув обвинувачення в шпигунстві.
  • Вадим Конощенок – один з учасників контрабандистської мережі “Сернія”. Компанії, що входять у цю мережу, нелегально вивозили високотехнологічне обладнання зі США і через країни ЄС постачали його російським державним компаніям.

Між США та Росією відбувся історичний обмін полоненими: кого звільнили

11 грудня міністерство закордонних справ Росії поскаржилося, що передача США Україні 20 мільярдів доларів коштом заморожених російських активів, було “простим пограбуванням”, і припустило, що Москва може “захопити західні активи” на своїй території “для посилення промислового потенціалу”.

Австрійська нафтогазова компанія OMV Gas Marketing & Trading GmbH розірвала довгостроковий контракт з російським “Газпромом” на постачання газу, укладений у 2006 році. Угода мала діяти до 2040 року.

У Генеральному штабі ЗСУ поінформували про оперативну ситуацію на фронті станом на 22:00 11 грудня. З початку доби відбулося 194 бойових зіткнення.

Науково-популярний проєкт “Альфа Центавра” опублікував OSINT-розрахунок застосування РФ ракети “Орєшнік”, попередивши про можливість нового удару російськими ракетами середньої дальності по території України, базуючись на аналізі авіаційних повідомлень (NOTAM) про закритий повітряний простір над полігоном “Капустин Яр”.

11 грудня Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Олександр Сирський зустрівся з бійцями 38-ї окремої бригади морської піхоти на Покровському напрямку.