«Зелених коридорів — нуль. Їх не існує»: як безкоштовно виїхати з окупації.

Коли російські війська стрімко зайшли в українські міста та села на початку 2022, більшість українців не встигли виїхати на підконтрольну територію. Відтак сотні тисяч громадян опинилися відірваними від нормального життя — без зв’язку й роботи, під постійним тиском окупантів, які продовжують вести тихий терор в окупації з викраденнями й стратами цивільних.

Майже 3 роки волонтерські ініціативи допомагають з гуманітарними місіями та безкоштовним виїздом українцям. Одні з таких — “Хуманіті”, які розпочали свою діяльність у підпіллі в окупованої Нової Каховки. Нині допомогли виїхати понад 6 000 особам з Херсонщини, Запоріжжя та Донеччини. Співзасновник ініціативи — Стефан Воронцов, з яким у матеріалі оговорили найважливіші питання: рекомендації щодо виїзду з окупації, проходження кордону, переслідування активістів з боку росіян та (без)діяльність у цьому українського Міністерства з ТОТ.

— Стефан, з якого напрямку вивозяться люди?

— Нова Каховка, Олешки, раніше Херсон, доки був окупований, попередньо Донецьк, Макіївка, Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь, Гола Пристань, Скадовськ, Токмак. Спершу був виїзд через Василівку (від.ред. — місто у Запорізькій області, нині окуповане) на підконтрольну частину країни, тоді на тиждень ходили 2-3 великих автобуси, завантажені цивільними людьми. Коли дорогу закрили, ми почали вивозити через РФ приватними перевізниками, через те, що, аби вивезти людей, треба отримувати російську ліцензію, сплачувати податки. А ми на це не готові. Станом на зараз, єдиний спосіб виїхати з окупації — маршрут через Росію.

— Далі через РФ як люди прибувають в Україну?

— Зелених коридорів — нуль. Їх не існує. Попередньо ми доставляли людей до Колотилівки (від. ред. пункт пропуску “Колотилівка – Покровка”, знаходиться на кордоні Белгорщини та Сумської області), а зараз — коридор з Білоруссю “Мокрани-Доманове”. Тобто з Росії ви не заїдете напряму з України. Є кордон пішохідний, довгий шлях через Литву або Грузію, лінія фронту або Дніпро… Ми прокладаємо маршрут через Білорусь, за запитами вивозимо в Європу, вже рідше — у бік Грузії.

— Скільки людей було вивезено з окупації завдяки вам?

— Понад 6 тисяч осіб, з яких близько 30% діти. Наша участь в цьому — супровід, підготовка та оплата перевізників. Ще орієнтовно 4 тисячі отримали від нас консультації та поради щодо виїзду — організація всього шляху під ключ. Якщо рахувати, на лівому березі до війни було 500 000 людей, а допомогли ми виїхати понад 1% відсотку. Це багато насправді, з урахуванням, що нас до 5 людей в команді. Ще близько 50 000 людей за час роботи “Хуманіті” отримали гуманітарну допомогу.

— Що є найважчим аспектом у виїзді?

— Для людей — наважитись, для нас — все підготувати і максимально безпечно довести їх у безпеку. Це дуже відповідально.

— У багатьох інтервʼю ти говорив, що ви не дієте разом з українською владою. Ба більше, проводите всі евакуації без жодної підтримки з їхнього боку?

— За словами й публічними коментарями влади, окупація — не їхнє правове поле. Проте саме там відбувається геноцид, чомусь цього слова часто уникають. Я неодноразово говорив з представниками Новокаховської військової адміністрації з проханням не ігнорувати запити людей, які до них надходять. Мені відмовляли, аргументуючи це тим, що вони не можуть розголошувати публічні дані людей, що хочуть виїхати або отримати гуманітарну допомогу. Але забувають одне: наразі мета головна — вижити та будь-яким способом виїхати з окупації, тим паче з червоної зони — це Олешки, Нова Каховка.

— Ти також намагався комунікувати з Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (нині — Міністерство національної єдності України) ще 2 роки тому. Чи є успіхи або бодай зацікавленість з боку центральної влади в евакуації ТОТ?

— Нуль користі, лише шкода. Я б дуже хотів не говорити знову погане про українське керівництво в питанні окупації та розводити зраду, проте, так — вони абсолютно не зацікавлені в цьому напрямку. Це, мабуть, найсумніше у волонтерстві. Так було з першого тижня. Я говорю зараз і про місцеву владу. Проблема найголовніша — в Україні немає справедливого покарання. Окремих представників влади, які винні у втраті такого важливого напрямку, як окупація, замість того, аби звільнити, підвищують.

— Виїзд з окупації є безкоштовним для людей. Звідки у вас фінансування на проміжні витрати?

— Донати та спонсори. Відкриваємо збір на, умовно, 300 000 грн, донори частину більшу закривають, решта — доєднуються небайдужі люди. Цієї суми нам вистачає на три місяці, аби покрити паливо, оплату водійських послуг тощо.

— Існує думка, що люди проукраїнських поглядів за 3 роки окупації мали б встигнути виїхати, відтак на непідконтрольних територіях залишились ті, хто Україну “бачити не хоче”, отже нині в евакуації немає сенсу. Чи дійсно це так?

— Дуже важке питання. В окупації залишились не тільки ті, хто чекав Росію, це безперечно. Люди залишаються у себе вдома, і вони мають рацію. Вони чекають Україну. Деякі звикли до тих умов, ба більше, комусь життя в окупації здається більш перспективним, ніж на підконтрольній території. Хтось має серйозні проблеми зі здоров’ям, опіку над літніми, тваринами. Звісно, є зрадники, але їх меншість. Багато хто здається, багато хто спивається. Алкоголізм — окрема тема в окупації. Зараз виїжджають ті, кому жити під Росією вже стало нестерпним або ті, кому зараз дуже небезпечно там перебувати. Молоді хлопці, яким на момент вторгнення було 13, зараз 16, швидко виїжджають, бо не хочуть бути в російських юнарянях, а згодом — мобілізовані. Це вже реальність. Чоловіків в окупації забирають копати російські окопи. А ще є українські партизани, від яких надходять запити принести їжу у підвал… Вони не можуть виїхати. Вони працюють заради України там, чекають і вірять. Отже, варто підтримувати людей та надавати можливість безкоштовно виїхати з окупації, цим самим турбуючись про них, а не забуваючи. 

— Окупанти, очевидно, знають про Вашу діяльність, чи немає переслідувань?

— Я останній час дуже обережно ставлюсь до сказаного в мережі, адже не знаєш, коли саме запуститься цей “ефект метелика” і окупанти перекриють нам дихання. Росіяни, як і завжди, продовжують полювати на проукраїнських рух.

— Як надіслати заявку для безкоштовного виїзду?

— Зв’язатися з нами в Інстаграмі @humanitynk або в телеграм @HUMANITY_ASK2. Якщо у людей немає зв’язку в окупації, а це дуже розповсюджена історія, то надсилають заявки на виїзд їхні рідні. Все дуже просто. Зазвичай дізнаюсь про нас через “сарафанне радіо”. Або, з останнього, я дав інтерв’ю Бердянському ЗМІ, після чого до нас надійшло десяток заявок від людей. Згодом після звіту, ще понад 50. Розголос працює.

— Надай рекомендації, як підготуватись до виїзду.

— Для проходження кордону “Доманово — Мокрани” — обов’язкова наявність російського внутрішнього паспорта. Чистить телефон, видаляйте все українське, всі підозрілі контакти, розбавте це додатками, будь-якими іграми, російськими тг-каналами. Якщо є що приховувати, ми радимо купити новий телефон і також забити його чимось нейтральним, аби не був надто порожнім. В будь-якому випадку звертайтесь до нас за консультацією. Головне — наважитись виїхати.