Перемовини у Стамбулі. Що це було і що буде далі

10 травня європейські лідери та президент України поставили ультиматум Росії: безумовне 30-денне перемир’я або нові санкції в енергетичному та банківському секторах від ЄС та США.

Щоб уникнути додаткових санкцій, Путін 12 травня о другій ночі (у Вашингтоні в цей час прокидається Трамп), проігнорувавши заклик європейців, запропонував “відновити з київською владою перемовини у Стамбулі”, перервані у 2022 році.

У відповідь Трамп, який не хоче запроваджувати санкції проти РФ, а хоче дружити й заробляти з Путіним, заявив, що Україна має негайно прийняти пропозицію Росії.

Україна, продовжуючи політику переконання Трампа в нашій готовності до миру, виклик прийняла: Зеленський полетів до Туреччини, закликаючи Путіна особисто приїхати на перемовини. Трамп написав, що також приїде, якщо зустріч між Путіним та Зеленським відбудеться.

Путін проігнорував українського та американського президентів, надіславши до Туреччини делегацію низького рівня. Замість того, щоб ввести санкції, Трамп принизливо відповів: “Звісно, Путін не приїде, бо в Туреччині немає мене”.

Як у 2022 році, так і зараз, пропозиції РФ щодо припинення вогню (не миру й не закінчення війни) були й залишаються неприйнятними. У 2022 році РФ запропонувала Україні фактично капітуляцію — як і 16 травня 2025 року в Стамбулі.

У результаті бурхливого тижня все залишилося, як і раніше.

Навіщо тоді все це було? Діяльність “коаліції рішучих” європейських лідерів спрямована лише на одну людину — на Трампа, оскільки їм давно зрозуміло, що метою Путіна є не закінчення війни, а продовження війни з метою захоплення всієї України.

Трампу це також може бути зрозумілим, але, попри обіцянки, війну він не закінчив, вогонь не припинив, хоча обіцяв за 24 години. У цьому він постійно намагається звинуватити Україну, бо з Путіним, як ми знаємо, хоче дружити та заробляти. Тому нові санкції проти РФ не підтримує (сподіваємося — тимчасово), а тим часом Україна продовжує отримувати військову допомогу від США, затверджену ще за часів Байдена.

Єдиною людиною, яка відчуває покращення власних позицій, є президент Росії, який вважає, що не просто вийшов із дипломатичної ізоляції, а що його уваги добивається сам президент США, якому Путін відмовляє.

Нашою (цивілізованого світу) проблемою є те, що найвпливовіша людина у світі — президент США, який мав би, в інтересах своєї країни, захищати демократичні цінності, але сам цих цінностей не має.

Трамп мислить категоріями грошей, дорогих літаків та рідкоземельних металів, а також симпатизує диктаторам, які не зобов’язані рахуватись із народом і можуть захопити умовний Крим — як Трамп хотів би Гренландію. Тому європейські лідери роблять усе, щоб утримати Трампа від різких рухів — як-от вихід США з НАТО чи припинення підтримки України.

Найбільшою помилкою є не вірити заявам РФ. Ще у 2014 році Путін заявив, що має амбіції щодо всієї України. Але переважна більшість українців не повірила — тож у 2019-му масовими були жарти: “…а то Путін нападе”. Винною у війні було названо тодішню українську владу — як зараз Трамп називає винним Зеленського. У 2019 році у ці російські наративи повірила більшість українців, які обрали президентом Зеленського, який також звинуватив політичних конкурентів, а не РФ, й умовою завершення війни називав не посилення армії та підготовку населення, а пошук миру в очах Путіна. Європейці продовжували будувати “Північні потоки”, а США за часів Обами та першої каденції Трампа обмежилися санкціями, які не змінили намірів Росії. Вона публічно заявила про загрозу з боку НАТО та України (як проксі НАТО) й почала модернізацію армії — до чого знову ніхто не поставився серйозно.

Трамп хоче зустрітися з Путіним, як і завжди хотів під час першого президентства.Трамп не хоче вводити нові санкції проти Росії, але хоче припинення вогню на російсько-українському фронті.

Путін успішно веде гру з Трампом — імітацію перемовин — з метою затягнути час та продовжити війну. Нема припинення вогню — нема нових санкцій від США. Нема перспектив, що Трамп ініціює новий пакет військової допомоги Україні, коли закінчиться пакет Байдена на 60 млрд доларів. Росія обіцяє новий наступ улітку й відкрито каже, що готова воювати роками.

Частина українців чекає на диво: що от-от у Росії впаде економіка (не впаде) і що Трамп завершить війну (не завершить). Навіть якщо Путін завтра помре, наївно думати, що російський народ, який у переважній більшості підтримує війну проти України, обере навіть помірно антиукраїнську Навальну, яка нібито проти війни. Не обере. Путін — лише уособлення режиму КДБ, який править Росією. Після Путіна буде інший Путін.

Є й ті українці, які вважають, що треба віддати РФ п’ять регіонів. Вони ж раніше казали: “Віддайте Донбас — усе одно там сепари й російськомовні” — і війна закінчиться. Не закінчиться. Це лише питання часу, коли Росія спробує захопити всю Україну.

Війна може призупинитися (можливо — надовго), коли у Росії закінчаться гроші й люди. Це можливо — але не відомо, коли саме.

Поки що єдиним реалістичним варіантом залишається життя у довготривалій війні, яка може припинятися — щоб розпочатися знову. Бо Росія, маючи ядерну зброю та ресурси, не відмовиться від амбіції знищити або поглинути Україну.