Спадщина Кастера: Як засновник лікування ігроманії передбачив сучасну кризу залежності

Джерело: Видання “Міжнародні дослідження азартних ігор” (International Gambling Studies)\ стаття “Включення патологічної схильності до азартних ігор до DSM-III, її класифікація як розладу контролю над імпульсами та роль Роберта Кастера” (Inclusion of pathological gambling in DSM-III, its classification as a disorder of impulse control, and the role of Robert Custer).

Психіатр Роберт Кастер, який пішов із життя у 1990 році, заклав фундамент сучасної реабілітації, проте сьогодні його послідовники б’ють на сполох: технології розвиваються швидше, ніж здатність медицини допомагати потерпілим.

Протягом десятиліть азартні ігри вважалися питанням волі або морального вибору. Революція ідей Кастера полягала в тому, що він перевів цю проблему в площину психіатрії.

У 1972 році він відкрив першу в світі стаціонарну програму для ветеранів, поєднавши індивідуальну терапію з груповою підтримкою. Саме Кастер довів, що ігроманія – це не просто короткочасний імпульс, а прогресуюча хвороба, яка має ідентичні з наркоманією механізми руйнації особистості.

Завдяки його клінічним даним, у 1980 році “патологічний гемблінг” було внесено до головного психіатричного атласу DSM-III. Це дало змогу мільйонам людей отримати професійну допомогу замість осуду.

Сучасні ж пацієнти відрізняються від тих, кого лікував Кастер у 80-х. Якщо раніше для гри потрібно було їхати в Атлантік-Сіті, то сьогодні казино знаходиться безпосередньо в смартфоні. За даними Національної ради з проблем азартних ігор (NCPG), з 2018 по 2024 рік відсоток американців, які грають онлайн, підскочив з 15% до 22%.

Кріс Андерсон, який колись сам був пацієнтом Кастера, а нині є провідним терапевтом, стверджує, що сучасні відео-слоти та додатки розроблені так, щоб бути значно агресивнішими.

“Багато людей, з якими я спілкуюся, грають у такі способи, які ніхто не міг уявити у 1990 році”, – каже він.

Попри масштаб проблеми, експерти зазначають, що прогрес у дослідженнях майже зупинився. Наразі галузь лікування лудоманії залишається критично недофінансованою. Хезер Уордл, соціолог з Університету Глазго, наголошує на небезпечній тенденції. З її слів, значна частина наукових робіт фінансується самою гральною індустрією, що створює конфлікт інтересів і заважає впровадженню жорстких заходів профілактики.

Досі не існує жодних медикаментів, схвалених для лікування лудоманії, а доступ до безкоштовної терапії залишається обмеженим.

Андерсон переконаний, що доктор Кастер був би “глибоко розчарований” тим, наскільки повільно суспільство реагує на загрозу. Проте ключовий урок Кастера – співчуття до пацієнта та відсутність осуду залишається єдиним дієвим інструментом у боротьбі з невидимою епідемією, яка щороку забирає тисячі життів через борги та самогубства.

На відміну від боротьби з наркоманією, дослідження азартних ігор часто спонсоруються самою індустрією гемблінгу, що гальмує розвиток незалежних методів терапії. Фахівці наголошують, що сучасне суспільство має повернутися до принципів Кастера – поєднання співчуття до пацієнта з прагматичним підходом до розв’язання фінансових та психологічних проблем залежних.

Власники ігрових консолей в Японії відчувають себе щасливішими, згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Nature Human Behaviour. Придбання популярних консолей, таких як PlayStation 5 або Nintendo Switch, призвело до зниження рівня стресу, тривожності та депресії серед японців, а також підвищення загального рівня задоволеності життям.
Федеральний суддя США Едвард Давіла у Сан-Хосе, Каліфорнія, відхилив прохання Apple, Google та Meta Platforms про закриття колективних позовів, які стосуються їхньої участі у просуванні казино-подібних мобільних застосунків.
Державне агентство PlayCity оштрафувало скандальну блогерку Анну Алхім за рекламу азартних ігор у її соцмережах.