Здатність України деокупувати Крим може змусити Путіна відмовитись від війни – The Hill

Джерело: The Hill

За інформацією ЗМІ, саме можливість України звільнити Крим, який окупований Росією з 2014 року, може змусити президента РФ Володимира Путіна сісти за стіл переговорів.

З того часу, як Катерина Велика завоювала Крим у 1783 році та заснувала Севастополь як свою головну військово-морську базу, Крим був ключовим у російській військовій стратегії. Він був переданий Україні в 1954 році, коли вона була частиною СРСР. Потім, коли СРСР розпався в 1991 році, Україна зберегла Крим.

Це було непростимо для Путіна, який давно хотів відновити СРСР. У березні 2014 року Росія анексувала Крим і оголосила Севастополь містом федерального значення. Відтоді до Криму переїхало приблизно 800 000 росіян. Однак коли РФ розпочала повномасштабне вторгнення, а Україна почала знищувати військові об’єкт РФ на території півострова, їх у Криму стало нестерпним.

У розмові держсекретаря США Ентоні Блінкена з офіційними особами, що просочилася через Zoom, секретар вважає, що Крим є “червоною лінією”, яку Путін не перетне.

Вони визнають важливість півострова для Путіна; мається на увазі те, що, хоча Сполучені Штати підтримують контрнаступ, вони не вірять, що повернення Криму є реалістичним або вартим мети.

Щоб в України була безпосередня змога звільнити Крим, ЗСУ повинні просунутись до Мелітополя, Армянська чи Скадовська.

Щоб просунутись до Мелітополя, українським військовим потрібно звільнити Токмак, який оточений окопами, мінними полями та “зубами дракона”.

За оцінками, Росія зараз має понад 90 000 військових у цьому районі. Українці просуваються повільно. У них є системи розмінування M58 Mine Clearing Line Charge і спеціалізовані машини, але їх недостатньо.

Очевидно, Путін хотів би атакувати та захопити Київ, але українська оборона та західна зброя завадили йому. І тому певною мірою тривала безвихідь його влаштовує.

Ще один рік і можлива зміна уряду в США на такий, який виступає за обмеження військового фінансування України, може збільшити його шанси на довгостроковий успіх. З іншого боку, Путін стикається з тиском власних олігархів і російського народу.

В Україні загинуло десятки тисяч російських військових — за скромними оцінками. Та Путіну все одно. Він, здається, насолоджується владою над життям і смертю.

Щоб не говорив Путін про захист російськомовних жителів Луганська та Донецька, його нинішнім пріоритетом є утримання Криму. Російські наступальні операції на півночі України та погрози найманців ПВК “Вагнер” в Білорусі є диверсією. Місто Бахмут на Донеччині не має тактичної переваги для обох сторін.

Тому саме “загроза” деокупації півострова може змусити Путіна піти на перемовини.

• На думку американського воєнного кореспондента Девіда Акса, російські ядерні погрози можна сприймати як “порожній блеф”, оскільки якщо це не так, тоді ядерний удар був неминучим з 1999 року.
• Володимир Путін хоче втягнути росіян у цивілізаційний конфлікт із Заходом, набагато масштабніший, ніж війна в Україні. Чи підуть росіяни за ним?