Виїхали і отримали паспорти РФ: що відомо про «беркутівців», які розстрілювали Майдан - УП

Джерело: Українська правда

Значна частина “беркутівців”, які у 2014 році розстрілювали активістів Революції Гідності, виїхали до Росії, отримавши паспорти держави-агресорки. Журналісти дізнались, як вони живуть та чим займаються у РФ.

У матеріалі мовиться про спецпризначенців, яких у народі назвали “Чорна рота”. Її очолив один з командирів спецроти київського “Беркуту” Дмитро Садовник. Саме він відібрав 26 міліціонерів і разом з ними відправився до центру Києва, де 20 лютого вони розстрілювали активістів. Того дня у столиці було вбито 48 осіб.

Вже наступного дня Садовник разом з іншим командиром київського полку “Беркут” Сергієм Кусюком знищували зброю, з якої стріляли по активістах, та документацію.

Після того, за даними джерел УП в правоохоронних органах, частину міліціонерів вивезли з Києва до Кривого Рогу, а звідти – у Крим. 25 лютого 2014 року виконувач обов’язків міністра внутрішніх справ Арсен Аваков розформував “Беркут”.

В наступні роки на лаві підсудних за розстріли на Інститутській опинилися п’ятеро бійців “Чорної роти”: Павло Аброськін, Сергій Зінченко, Олег Янішевський, Олександр Маринченко і Сергій Тамтура. Їхній командир Садовник встиг втекти з України восени 2014 року.

Але незадовго до винесення вироку у 2019 році РФ почала вимагати обміну “беркутівців”, погрожуючи зірвати повернення полонених з так званих “Л/ДНР”.

Відтак всіх п’ятьох обміняли, однак двоє з них – Маринченко і Тамтура – згодом повернулись. У 2023 році суд виніс вирок: Маринченко отримав 5 років, але встиг відсидіти їх у СІЗО, а Тамтуру виправдали.

Щодо Янішевського, Зінченка та Аброськіна, то їм винесли вироки заочно, оскільки до України вони не повернулись. Янішевський отримав довічне ув’язнення, а Зінченко та Аброськін – по 15 років.

Щодо інших, які втекли до РФ, то їхня доля склалась по-різному. Всі вони отримали російські документи, хтось почав займатись бізнесом, хтось приєднався до російських силовиків, а хтось “загубився” на широких просторах Росії.

Найвідоміший представник “Чорної роти” Сергій Кусюк – якого Генпрокуратура визнала безпосереднім керівником розгону Майдану – після втечі до РФ приєднався до тамтешніх силовиків. Зокрема у червні 2017 року його помітили як керівника підрозділу російського ОМОНу.

Інший “беркутівець”, Ігор Владика, змінив кілька професій. Зокрема його було помічено у силових структурах під час захоплення ФСРБ (Федерация Смешанного Рукопашного Боя), згодом він подався у приватні охоронці, а нещодавно, у січні, став водієм.

Схожими шляхами пішли Олег Янішевський та Олег Кишкань, які також працювали водіями.

Сергій Зінченко спершу намагався влаштувати життя у Москві, заснував кілька приватних охоронних структур. Водночас станом на січень 2021 року він мешкав у тимчасово окупованому Донецьку та навіть пішов служити у так званий “1-ий армійський корпус “ДНР””. Активно користується соцмережами, де коментує повномасштабну війну і навіть критикує російського президента Володимира Путіна.

Павло Аброськін, засуджений до 15 років в Україні, зареєстрований в тимчасово окупованому Севастополі. Остання згадка про його місце роботи датується 2022 роком. Мовиться про охоронну структуру півострова. Водночас у телефонних контактах він позначений як “Паша водитель рендж-ровер”, тобто, він також може працювати водієм.

Дмитро Садовник закріпився у Криму на посаді заступника начальника управління координації діяльності підрозділів Росгвардії. Спершу мешкав у Сімферополі, однак зараз місцем реєстрації є Севастополь. Свого сина Садовник оформив у російську Юнармію.

Окрім Садовника разом ще кілька колишніх бійців “Чорної роти”, осіли в Криму і, найімовірніше, стали або частиною російських правоохоронних структур, або долучилися до російської армії.

З інформації, наданої з “Книги катів”, випливає, що російські сім-карти, якими користуються або ж користувалися спецпризначенці, 2022 року фіксували в Херсонській області: саме тоді, коли російські війська окупували частину українського півдня і намагалися закріпитися в Херсоні.

Один з них – Євген Тарануха, який після подій на Майдані втік до Криму. Його сім-карта зафіксована в районі Херсона в лютому, березні та квітні 2022 року. Також імовірно, що Тарануха інтегрувався до російської правоохоронної системи і служив у головному управлінні Росгвардії по Криму та Севастополю у підрозділі “Беркут”, який нині є частиною російського ОМОНу. Мав звання старшого сержанта поліції.

З початком повномасштабного вторгнення Тарануха також зацікавився безпілотниками і навіть намагався потрапити на навчання операторів дронів у 2024-му.

Іван Макарець також втік до Криму. Імовірно, у нього були проблеми з коштами, оскільки встановлено, що він брав мікропозики та намагався заробити кошти на ставках. Невідомо, чи приєднався він до російських силовиків, однак у березні 2022 року одна з його сім-карт була онлайн у Херсоні.

Юрій Усенко також мешкає у Криму. Цікавить змішаними єдиноборствами та зброєю. Судячи з дописів у соцмережах, не дуже задоволений керівництвом поліції. З 2020 по 2022 роки працював у таксі. Також кілька десятків разів відвідував окуповані території України, зокрема Маріуполь, Донецьк, Мелітополь Генічеськ. Його сім-карта також “засвітилась” на Херсонщині у березні 2022 року.

Сергій Девятий також втік до Криму. Він став частиною ЗС РФ і обіймав посаду командира відділення глибинної розвідки в розвідувальному батальйоні військової частини 67606 22-го армійського корпусу Чорноморського флоту. Мовиться про 127-му окрему розвідувальну бригаду Головного розвідувального управління РФ, яку сформували в другій половині 2014 року у Севастополі.

З початку повномасштабного вторгнення входить до складу російського угруповання військ “Днепр”. З відкритих російських джерел відомо, що цей підрозділ щонайменше до 2025-го брав активну участь у бойових діях у Херсонській області.

Девятий став частиною російської армії ще до початку повномасштабної війни. Він отримував зарплату від Чорноморського флоту РФ щонайменше з 2018 року. Має звання сержанта. У травні 2022 року його номер телефону також фіксували в районі Херсона.

В Україні залишились лише двоє “беркутівців” з “Чорної роти”: Маринченко і Тамтура.

Маринченко 2021 року через Окружний адміністративний суд Києва намагався поновитися на службі в поліції.

Тамтуру у січні 2026-го мобілізували: його зустріла група оповіщення, військового квитка в нього при собі не було. Тож колишнього спецпризначенця відправили проходити військово-лікарську комісію, а звідти – на Базову загальновійськову підготовку.

Після вироку, який Святошинський районний суд оголосив у жовтні 2023 року, історія не закінчилася. Наразі триває розгляд справи в київській апеляції, яка має або лишити вирок чинним, або змінити його, або відправити на повторний розгляд.

Історією ще одного “беркутівця, Руслана Горбика, займалась журналістка Вікторія Рощина. За даними джерел УП, спершу Горбик брав участь в АТО на сході України, а згодом виїхав до РФ.

За даними слідства, допомагав спецпризначенцю виїжджати голова громадської організації “Ніхто крім нас” Олександр Ковальов.

2019 року Рощина згадувала його історію в одному зі своїх сюжетів: колишній “беркутівець” нібито став масажистом, а згодом пішов працювати до російської поліції. Пізніше, імовірно, підписав контракт з ПВК “Вагнер”. А 2018 року його родичам зателефонували і попросили забрати труну з тілом у Харківській області. Як з’ясувала Рощина, офіційним місцем смерті Горбика значився Грозний, Чеченська республіка РФ.

Обставини його смерті нез’ясовані: українська поліція не відкривала кримінального провадження. Чоловіка поховали на малій батьківщині, в селі Лучинець Вінницької області.

Співрозмовники УП в правоохоронних органах переконують: колишнього “беркутівця”, який став перебіжчиком і військовим найманцем, убили його ж російські колеги-“вагнерівці”.

Прокурори у суді довели причетність колишнього командира київського полку “Беркут” до приховування злочинів, вчинених проти учасників Революції Гідності 20 лютого 2014 року.

Виїхали і отримали паспорти РФ: що відомо про «беркутівців», які розстрілювали Майдан – УП