Астрономи знайшли нові докази існування прихованого супутника Бетельгейзе – загадкової червоної надгігантської зірки

Джерело: CNN

Одна з найвідоміших зірок нічного неба – червоний надгігант Бетельгейзе – може нарешті розкрити одну зі своїх головних таємниць. Астрономи виявили ознаки того, що поруч із нею обертається прихована зірка-супутник, яка залишає за собою щільний газовий “слід”, подібний до хвилі від човна на воді.

Бетельгейзе розташована приблизно за 650 світлових років від Землі у сузір’ї Оріона. Вона настільки велика, що в її об’ємі могли б уміститися понад 400 мільйонів Сонць. Саме через свої гігантські розміри, яскравість і відносну близькість ця зірка давно стала об’єктом пильної уваги науковців.

Однак Бетельгейзе відома не лише розмірами, а й загадковою поведінкою. Зокрема, її яскравість змінюється за шестирічним циклом – і вчені роками не могли пояснити, чому. Одна з гіпотез полягала в тому, що причиною є невидимий супутник.

Тепер команда дослідників під керівництвом астрономині Андреа Дюпрі з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики заявляє: вони вперше зафіксували прямі сліди впливу цієї зірки-компаньйона. Йдеться про щільний газовий потік, який рухається крізь зовнішню атмосферу Бетельгейзе.

“Це схоже на слід, який залишає човен на воді. Супутник збурює атмосферу Бетельгейзе, і ми можемо побачити це в даних”, – пояснила Дюпрі.

Ймовірного супутника запропонували назвати Сіварха – на честь арабського слова, що означає “браслет”. Він, імовірно, значно менший за Сонце й обертається навколо Бетельгейзе кожні шість років – саме цей рух може пояснювати періодичні зміни яскравості зірки.

За словами дослідників, Сіварха буквально прорізає розширену атмосферу надгіганта. Якщо розмістити Бетельгейзе в центрі Сонячної системи, її поверхня простягалася б до орбіти Юпітера, а атмосфера – ще у кілька разів далі.

Спостереження проводилися протягом восьми років за допомогою космічного телескопа Hubble та наземних обсерваторій. Учені фіксували зміни в русі газу й пилу навколо Бетельгейзе – і ці збурення точно відповідають гіпотезі про наявність супутника.

Нові дані також узгоджуються з попередніми дослідженнями NASA, які вказували на існування об’єкта з розширеною плазмовою оболонкою поблизу Бетельгейзе

Вивчення Бетельгейзе має значення не лише для розуміння цієї конкретної зірки. Подібні надгіганти є рідкісними, далекими й складними для спостереження. Тому Бетельгейзе – своєрідне “вікно” в еволюцію масивних зірок.

Останніми роками вона не раз дивувала науковців. У 2019–2020 роках зірка раптово потьмяніла – настільки, що з’явилися чутки про наближення вибуху наднової. Пізніше з’ясувалося, що причиною стала гігантська хмара пилу, викинута самою зіркою.

Крім того, Бетельгейзе демонструє два цикли змін яскравості: короткий (приблизно 416 днів) і довгий (понад 2 000 днів). Короткий пояснюється внутрішніми пульсаціями, а от довгий – тепер, імовірно, пов’язаний із рухом Сівархи.

Астрономи вважають, що Сіварха поступово наближається до Бетельгейзе й може злитися з нею приблизно за 9 000 років – ще до того, як надгігант вибухне як наднова.

За прогнозами, у 2027 році супутник має з’явитися в полі зору земних телескопів. Якщо його вдасться побачити безпосередньо, це стане остаточним підтвердженням його існування.

“Я не можу дочекатися”, – зізнався астроном Едвард Гінан, який багато років вивчає Бетельгейзе.

Космічний телескоп NASA/ESA Hubble зробив детальний знімок спіральної галактики NGC 4571, яка розташована в сузір’ї Волосся Вероніки приблизно за 60 мільйонів світлових років від Землі.