Брудні шкарпетки та гнилі тіла: що росіяни залишили в окопах

Джерело: The New York Times

Просуваючись у контрнаступі, українські війська займають позиції, залишені ворожими військами. Один з українських захисників зазначив, що “це не дуже приємно”.

Пляшка сиропу з сибірських ягід, купа брудних шкарпеток і пакетик чаю військового зразка з написом “За перемогу!”

Для українських солдатів однією з переваг досягнення в контрнаступі на півдні України, який триває вже місяць, є освоєння готових укріплень росіян, що відступають, які протягом місяців підготовки вирили глибокі, добре захищені траншеї.

Для українців, як це не страшно, це також означає жити та воювати на позиціях, які давно утримують росіяни, з величезною кількістю розкиданого військового сміття та особистими речами російських солдатів.

“Це не дуже приємно”, – сказав Максим, солдат 36-ї бригади морської піхоти України, який зібрав багато цікавинок, зокрема те, що, на його думку, було талісманом: кілька куль, вкритих блискітками та прикріплених до брелока.

“Це наша земля, але перебувати тут не дуже комфортно, – сказав рядовий, який, як і інші солдати, з міркувань безпеки назвав лише своє ім’я та звання. – Тут не так, як вдома”.

На початку червня українські війська почали контрнаступ, метою якого було вибити війська РФ з окупованих територій. На них чекали тисячі російських військ, розташованих у кілометрах окопів та інших укріплень, серед танкових пасток і тисяч мін.

Українські сили атакують щонайменше в трьох точках на фронті російської оборони. У найвіддаленішій точці просування вони просунулися на південь, щоб утворити виступ близько 8 км в оборонних лініях.

Українські командири хочуть дістатися до Азовського моря, до якого приблизно 90 км, через відкриті рівнини, які не мають прикриття. Якщо їм це вдасться, вони розділять окупований Росією південь на дві зони, перерізавши сухопутний міст із Росії на окупований Кримський півострів і значно послабивши здатність Росії поповнювати свої сили далі на захід.

У міру просування українці захопили російські окопи, бункери та вогневі позиції в покинутих будівлях, але під безперервним артилерійським обстрілом вони мали небагато часу, щоб прибрати сміття та покинутий одяг, бронежилети, постільну білизну та залишки військового пайка їхнього ворога.

До прикладу, село Новодарівка, що на рівнині Запорізької області, на південь від міста Оріхів. Через місяць після того, як бійці 110-ї бригади територіальної оборони України та інших підрозділів відвоювали його, село все ще всіяне осколками окупаційних військ.

Під пекучим сонячним промінням село здавалося безлюдним, одинокою ґрунтовою дорогою між зруйнованими покинутими будинками, здіймаючи пилюку, зрідка гуркотіла військова машина.

Під гуркіт артилерійського обстрілу українські воїни притулилися в захоплених російських окопах. На головній дорозі села стояв згорілий російський танк; у полі неподалік – дві підірвані американські протимінні машини під назвою MaxxPro.

Одним із важких завдань було відновлення сил ЗСУ, після втрат, коли у перші місяці війни, російські війська швидко просувалися.

З квітня 2022 року поруч лежало сім тіл, – розповів один із військових, лейтенант Володимир.

Українці час від часу запускали безпілотники над селом, поки воно було окупованим, щоб переконатися, що росіяни не перенесли тіла. У середу вони нарешті мали можливість їх забрати.

“Це були просто скелети, які потрібно буде впізнати за ДНК”, – сказав лейтенант Володимир.

Щодо загиблих росіян, додав він, українці витягли тих, кого можна було без ризику забрати, а інших засипають купами бруду, щоб спробувати стримати неприємний запах. Та все ж по окопах стояв жахливий сморід, усюди дзижчали зграї мух.

У покинутому будинку російські солдати видряпували на гіпсових стінах назви своїх рідних міст або областей: Владикавказа, міста на півдні Росії, та Примор’я – регіону на узбережжі Тихого океану поблизу Японії.

Український військовий Максим, якого опитали в окопах, зібрав невелику купу цікавинок,  включно з брусничним сиропом, виготовленим у Якутії, регіоні на півночі Сибіру.

Показуючи на “За перемогу!” – бренд російського чаю – Максим зауважив, що окупант так і не встиг його випити.

Говорячи про характер бойових дій вперед і назад, Максим сказав: “Ми їх штурмуємо, вони нас штурмують, ми їх, вони нас і так далі”, додавши відтак: “У них було багато часу копати”.

Солдати сказали в інтерв’ю, що повільний прогрес був очікуваним, враховуючи мінні поля, окопи та відкриту місцевість.

110-та бригада територіальної оборони, на відміну від новопідготовлених та оснащених підрозділів, спеціально залучених для контрнаступу, вже понад рік веде бойові дії на півдні України.

Один солдат зі 110-ї, який представився Ігорем, сказав, що його підрозділ рухається вперед до відносно безпечних смуг дерев між полями, щоб атакувати російські окопи, рухаючись невеликими групами на кілька десятків чи сотень ярдів за раз. За його словами, такий повільний прогрес – кращий, ніж тотальний напад.

“Нам потрібно крок за кроком йти вперед з піхотою і розбивати її таким чином, – сказав Ігор. – Іди вперед, бийся з ними, а потім знову заривайся”.

Має пройти час, сказав він, щоб українські солдати, навчені західними союзниками, навчилися воювати і наступати на відкритих сільськогосподарських угіддях.

Солдати, дислоковані в цьому районі, розвивають чутливий слух до свисту і гулів артилерії, що гатить і гатить, сказав він, додавши: “Ви це чуєте, і за секунду повинні зрозуміти, падати чи ні”.

Він сказав, що солдати повинні набратися сил, щоб маневрувати в окопах і вести вогонь по ворожих військах, які наближаються до штурму, навіть якщо над ними летять кулі.

“Тренування за кордоном – це не те саме, що справжній бій, – сказав він. – Зараз вони набувають бойового досвіду”, – додав він, і в міру цього темпи просування можуть прискоритися.

Американські офіційні особи заявили, що українське командування переглядає тактику після повільного початку наступу та вилазок солдатів на мінні поля.

Новобранці деморалізовані, коли їх побратими – поранені або вбиті, – сказав Ігор.

“Їхній моральний стан швидко змінився”, – сказав він.

“Солдати будуть вчитися, – додав він. – Це складно. І так, це йде повільно. Але головне, що воно йде”.

На одному з енергетичних об’єктів Києва виявили тіло чоловіка. Загиблим є працівник підприємства.

Власник будинку на півночі Лондона Чарльз Рівз після повернення з роботи за кордоном виявив, що його родинний дім перетворили на ферму з вирощування канабісу. 10 тонн ґрунту висипали прямо всередині будівлі.

Кілька десятків однакових графіті у виглядів літаків-винищувачів із трунами та написом “Mirage для України” зафіксувала поліція у трьох округах Парижа.

У Бундестазі голова баварської опозиційної партії ХСС Александер Добріндт виступив із закликом депортувати безробітних українських переселенців з Німеччини. На його думку, треба висилати українців, якщо вони не знайдуть роботу.

У Києві оголосили про підозру підлітку, який напав на ветерана. Виявилося, що зловмисник є студентом військового коледжу.