Домашнє насильство під час війни: як допомогти постраждалим

Щороку з 25 листопада до 10 грудня в Україні проводиться кампанія “16 днів проти насильства”, яка покликана привернути увагу до проблеми домашнього та гендерно зумовленого насильства. Це явище довго залишалося “невидимим”, часто навіть сприймалося за “норму” та “сімейні будні”, проте поступово суспільство усвідомлює його масштаб і наслідки. Букви поспілкувалися з директоркою Київського міського центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству (КМЦГР) Тетяною Зотовою, щоб підвищити обізнаність українців про проблему домашнього та гендерно зумовленого насильства, розповісти, куди можна звертатися за допомогою, а також дізнатися більше про роботу Центру та його плани на цей рік.

Щорічно з 25 листопада до 10 грудня проводиться Всеукраїнська кампанія “16 днів проти насильства”. На чому зосередиться КМЦГР цього року? 

Ми знаходимось у розпалі інформаційної кампанії.  Нині в усьому світі проводяться акції, щоб привернути увагу суспільства до проблеми домашнього насильства. Київ не пасе задніх. У нас вже відбулося урочисте відкриття 25 листопада 2024 року, на якому відбувся показ документальної вистави “Брикси”. Це 5 реальних історій про стереотипи, щодо жінок, про вплив насильства на жінку та про те, що навіть попри травматичний досвід жінки здатні відроджуватись на ставати творчинями своїх життів. Кожного року шукаємо нові форми, щоб привернути увагу до проблеми насильства та збільшити свою аудиторію.

Також за дні проведення акції проводимо різні заходи. Наприклад, зустрічаємося з нашими колегами, які також повинні бути задіяними у процес допомоги постраждалим від домашнього насильства.  Це поліція, центри надання безоплатної правничої  допомоги, медичні заклади. Усі ми повинні чітко та злагоджено працювати, щоб надати людям необхідну допомогу для виходу з кола насильства.  Тому повинні зустрічатися, обговорювати та вирішувати проблемні питання.

Днями проводили були тренінги для родин військовослужбовців. Домашнє насильство у родинах військовослужбовців – наші нові виклики, які повинні долати. І тема досить складна та багатогранна, на жаль. 

Також заплановані інші заходи, щоб привернути увагу людей до проблеми. Донести головне: з кола насильства можливо вирватися, є спеціальні сервіси та люди які допоможуть у цьому. Безумовно та безоплатно.

Розкажіть про спеціалізовані сервіси на базі Центру. 

Столиці в цьому питанні є  про що розповідати.

Джерело: КМЦ гендерної рівності, запобігання та протидії насильству

У нас є міська служба “Телефон довіри” (0442721500 – з мобільного та 1500 – зі стаціонарного), де цілодобово працюють психологи та надають в будь-який час необхідну допомогу людям, які страждають через домашнє насильство. За цими номерами телефонів можна отримати не тільки кризову консультації, а й знайти для себе потрібну інформацію щодо виходу з кола насильства, зокрема встановити контакт з мобільною бригадою соціально-психологічної допомоги. Суть роботи такої бригади полягає в тому, що постраждала особа може отримати допомогу за місцем свого перебування, але звичайно в адміністративних межах Києва.

Також наразі в Києві працює дві кімнати кризового реагування та два притулки. 

Розкажу, як вони працюють. Перший етап, це кризова кімната, де одночасно може перебувати 13 людей. Термін перебування – до 10 днів. Це безпечне місце, куди цілодобово можна поселити постраждалих від домашнього насильства. Причому як жінок, так і чоловіків. Як правило, до нас привозять людей з дітьми.

Адреси кризових кімнат засекречені у безпекових цілях.  Але їх знають мобільні бригади та поліція. Вони регулярно привозять людей, яким небезпечно залишатися у своєму домі через домашнє насильство.

Наступний етап – притулки, у яких одночасно може перебувати 25 осіб

З кризових кімнат постраждалі потрапляють до притулків. Тут можна знаходитися до пів року і саме тут проводиться основна робота з відновлення стану постраждалих. Вони тут отримують комплексну допомогу: консультації соціального працівника, психолога, юриста. За необхідності, постраждалі супроводжуються до медичних закладів та центрів вторинної правової допомоги. Як правило, більшість людей потребує саме юридичної  допомоги.

Ви сказали поліція та мобільні бригади? Розкажіть про них детальніше: які задачі виконують, як працюють?

Наразі в Києві п’ять мобільних бригад соціально-психологічної допомоги. Саме вони виїздять на виклики, коли трапляється домашнє насильство. Їх викликають самі постраждалі чи поліція на екстрені виклики, коли потрібна термінова психологічна допомога чи супровід постраждалих у безпечні місця перебування. Часто люди, які страждають від домашнього насильства не відразу наважуються на те, щоб піти від кривдника, але шукають підтримки та практичної інформації. Тут також у нагоді наші мобільні бригади.

Розповім одну історію. Жінка спілкувалася з фахівцями мобільних бригад, але не наважувалася піти від чоловіка, який її кривдив. Для себе жінка вирішила, що у разі настанні критичної ситуації, вона зателефонує, скаже кодове слово, яке означатиме, що треба їхати до неї на допомогу та заберати її від кривдника. Так і вийшло.

Наші фахівці мають великий досвід і готові до різних несподіванок.  

Екіпаж складається з психолога, соціального працівника та водія.

Лише за цей рік вони здійснили понад 1000 виїздів та допомогли 800 новим клієнтам.

Джерело: КМЦ гендерної рівності, запобігання та протидії насильству

Із чим, на вашу думку, пов’язане збільшення кількості звернень, зокрема на телефон довіри?

Якщо дивитися на статистику, то кількість звернень до нас зростає. У першому півріччі цього року до нас звернулося понад 5 тисяч осіб. У 2023 році – понад 6 тисяч за весь рік. 

До нас звертаються частіше з двох причин. Одна негативна – випадків домашнього насильства дійсно більше. Причини очевидні – війна, збільшення кількості внутрішньо переміщених осіб, інші проблеми, пов’язані з війною та ментальним здоров’ям людей.  

І другий аспект збільшення звернень позитивний.  Люди більше знають про домашнє насильство та усвідомлюють, що це не “ОК”. Люди вже знають, що проблема не розв’яжеться сама собою, що треба відповідальність за своє життя і рятуватися. Знаходять нас, і ми допомагаємо. 

Як на вашу думку, змінилось відношення суспільства до проблеми домашнього та гендерно зумовленого насильства?

Дуже змінилося, але нам далеко да ідеалу. Про ставлення до домашнього насильства у суспільстві можна говорити довго. Насправді й розвинені країни стали фіксувати увагу на проблемах домашнього насильства достатньо нещодавно – наприкінці минулого сторіччя. Навіть достатньо розвинені суспільства та країни довго воліли його не помічати та ігнорувати.

А Україні тим більше є над чим працювати. Хоча на моє переконання, приказка “Б’є, значить любить”, то чужорідна культура, яку нам підкинули з “черезпоребкіка”, адже історично українська жінка – це лідер та господиня. 

Аде зараз, ставлення суспільства до насильства змінюється. Особливо це стосується молоді, яка як правило, розуміє не лише проблему, а й шляхи вирішення. Теж саме можна сказати про школярів – вони багато знають про права людей та свої права.

Важче з людьми середнього та старшого віку. І тут проблема може складатися з різних чинників: соціальна естафета, коли людина зростала у родині, де насильство було нормою; економічні питання, коли постраждала залишається з кривдником через гроші чи від відсутності вибору. А часто і від небажання робити цей вибір.

Як на проблему насильства в Україні вплинуло повномасштабне вторгнення? 

Однозначно негативно. Цікавий феномен – у 2022 році домашнього насильства стало значно менше. Певно, змістився суспільний фокус. Але за наступні два роки ми все надолужили. Нині ми переживаємо небачений сплеск домашнього насильства. Наведу статистику – у першому півріччі цього року кримінальних проваджень, пов’язаних з домашнім насильством зареєстровано на 63% більше, ніж у першій половині 2023 року! І це лише зареєстрованих проваджень. Реальна картинка страшніша та масштабніша.

Через війну навіть з’явилися нові соціальні категорії, які у групах ризику. Все частіше до нас потрапляють люди, які через війну були вимушені змінити місце проживання. Достатньо класична історія, коли чоловіки на новому місці не можуть себе реалізовувати: знайти гідну роботу, вирішити побутові умови чи утримувати родини. Тобі з’являється зловживання, і як наслідок,  агресія стосовно близьких.

Джерело:
Переглянути допис
КМЦ гендерної рівності, запобігання та протидії насильству

Також почастішали випадки, коли домашнє насильство трапляється у родинах військовослужбовців. Люди повертаються з війни і їм важко перебувати в нових реаліях. Вони звикли знаходитися у постійній напрузі та бажанні все контролювати. У зоні бойових дій такий стан необхідний, щоб вижити. Але військовослужбовці часто приносять закони війни у свої родини.  Як правило, родини не готові приймати ці закони. 

Інший бік медалі – жінки, дружини чи матері військовослужбовців через стреси та переживання агресують на дітей, літніх родичів. Маємо і такі історії. Добре, коли жінка це розуміє і звертається за психологічною підтримкою. Але, розуміємо, це не завжди так.

Саме тому, зараз проблема домашнього насильства також має розглядатися крізь призму війни. Ми в Києві вже працюємо у цьому напрямку. Зокрема,  запроваджували проєкт підтримки членів родин військовослужбовців. Крім надання соціально-психологічної допомоги працювали у напрямку превенції домашнього насильства. За час проведення пілотного проєкту через наші руки пройшло понад 2 тис. людей.

Але необхідна загальнонаціональна та всебічна програма – психологічна реабілітація  для захисників та захисниць, які повертаються до тилового життя. А також психологічна підтримка їхніх родин.

Ми також надаємо допомогу на базі Денних центрів соціально-психологічної допомоги (вул.Ю.Іллєнка, 20 та Райдужна, 6а). Людина, яка звернулася до нас може отримати там психологічну, соціальну, інформаційну та первинну правничу допомогу. А також напрацювати алгоритм подальших кроків із фахівцями.

Які висновки кампанії “16 днів проти насильства” цього року?

Перші висновки – на нас чекає  багато роботи, викликів, проблем. Але вірю, що паралельно з цим і вирішень цих проблем, пошук нових шляхів та рішень. Головне не зупинятися.

На моє глибоке переконання, увага суспільства до проблеми домашнього насильства не повинна обмежуватися 16 днями на рік. Це важка проблема, яка роз’їдає суспільство зсередини, і ми повинні докладати всіх зусиль, щоб подолати її.

Але один із найприємніших висновків – наше суспільство перестає боятися говорити про тему насильства. І ми вкотре наголошуємо, що допомога є і вона поруч!

Як отримати допомогу:

• Телефон довіри:
  • зі стаціонарного: 15-00
  • з мобільного: 044-272-15-00
    Лінія працює цілодобово, безплатно та конфіденційно.
• Очна допомога:
  • Психологічна підтримка та юридична допомога надаються у Денному центрі соціально-психологічної допомоги за адресою: вул. Райдужна, 6-А.
• Київський міський центр гендерної рівності, запобігання та протидії насильству:
  • Адреса: вул. Юрія Іллєнка, 20.