Гірська підготовка: навичка, що рятує життя

На скелі з промовистою назвою Відьма інструктори Сил спеціальних операцій проводять навчально-тренувальні заняття. Те, що для когось може виглядати як альпіністська пригода, для них – щоденна робота, спрямована на порятунок життів у реальних бойових умовах.

Найскладніша ділянка – 9-метрова вертикальна стіна

Сходження починається з вертикальної стіни заввишки близько 9 метрів із кутом нахилу близько 80°. Гладке каміння, мінімум зачіпок – це одна з найскладніших ділянок маршруту. Саме тут відпрацьовується “нижня страховка”. Перший, хто підіймається, заводить мотузку у проміжні точки закріплення – відтяжки. У разі падіння мотузка утримує людину. Проте варто пам’ятати: якщо піднявся на 2 метри над останньою точкою і впав – летиш усі 4 метри вниз. Це випробування не лише фізичне, а й психологічне.

Наступні учасники рухаються вже з верхньою страховкою – мотузка йде зверху, тож ризик падіння значно знижений.

Гори як тренажер для урбаністичного бою

Навіщо військовим такі навички? Техніка, відпрацьована на скелях, напряму застосовується у бойових умовах – зокрема в урбаністичному середовищі: евакуація поранених, підйом або спуск з багатоповерхівок, проходження безопорного простору.

– Уявіть: будинок у місті охоплений вогнем, шлях униз заблоковано. Бійці з гірською підготовкою мають шанс спуститися мотузкою з верхніх поверхів і врятуватися. Або – врятувати цивільних, дітей, побратима. Це не гіпотетика. Це реальні випадки на фронті.

Мінімальний комплект – максимум ефективності

Навіть базового спорядження достатньо, аби вижити: 30-метрова мотузка, два карабіни, ремінь або інтегрована система в розвантажці. Усе – легке, мобільне, зручне. Навіть без повноцінної страховочної системи можна імпровізувати петлю й евакуюватися.

Головне – знати, як це зробити. А ще краще – як зробити це під обстрілом, у темряві, з пораненим на плечах.

Психологічна витривалість – окрема сходинка

Гірська підготовка – це не лише про техніку. Це – про подолання страху: висоти, провалу, відповідальності. Часто виникає парадокс: військові з понад сотнею стрибків із парашутом на скелях можуть втрачати контроль і панікувати.

– Це як перший крок із борту літака, – пояснює інструктор. – Але тут ще складніше. Бо ти не летиш, а мусиш лізти вгору, знаючи, що будь-яка помилка – це падіння.

Такі тренування – ще й тест на психологічну витримку.

Підготовка за стандартами SOP

Перед практикою – обов’язково теорія. Усі дії доводяться до автоматизму. У горах, як і на війні, часу на роздуми немає. Є набір коротких команд:
• “Видай” – відпустити мотузку;
• “Вибери” – натягнути;
• “Перила вільні” – можна рухатись;
• “Спуск по мотузці”, “Земля”, “Страховка вільна” – частина живої тактичної комунікації.

Ці навички формують злагодженість групи. Як у бою: дієш у парі, трійці, п’ятірці – і життя товариша буквально у твоїх руках.

Рятувальні операції: від дерева до навісної переправи

Моделюються й складніші ситуації. Наприклад: пілот катапультувався, парашут зачепився за дерево, людина – без свідомості. Бійцям потрібно евакуювати його з висоти 20 метрів. Без спорядження, тільки з базовими засобами – і це можливо.

Інший сценарій – створення навісної переправи через ріку. Інструктори відпрацьовують навіть 100-метрові мотузкові конструкції – складні, технічні, але цілком реальні. Подібне вже застосовували в зоні бойових дій, зокрема під Вовчанськом.

Зимовий курс: пʼять днів у снігах Карпат

Окремий блок – зимова гірська підготовка. П’ятиденний курс включає:
• 80 км маршу гірською місцевістю;
• ночівлі в снігу;
• сходження на вершини за складних погодних умов;
• лавинні тренування – зокрема відкопування побратима, який перебував під 1,5 м снігу.

Ці завдання – не для слабких духом. Темрява, холод, ізоляція, відчуття, що тебе не чують – усе це психологічно нагадує бліндаж після обстрілу.

Системність чи імпровізація?

На жаль, підготовка втрачає системність. В Академії сухопутних військ зимовий курс скасували, лишивши лише літній. Причина – хибне уявлення деяких старших командирів: мовляв, “у горах воювати не будемо”.

Проте:
• 5% території України – гори (Карпати й Крим);
• 30% поверхні Землі – гори;
• світова практика підтверджує: війна непередбачувана.

Прикладів – безліч: від провалу операцій в Афганістані до розстрілу бійців НКВС під Ельбрусом. Причина – нестача підготовки. Історія неодноразово доводила: вбиває не ворог – убиває відсутність знань.

Гірська підготовка – це не екстрим, а інструмент виживання.
Це не туристика, а бойова необхідність.
І це не для обраних – це для тих, хто бере на себе відповідальність.