Гринкевичу пістолет можна, а вам – ні: що не так з правками до закону про зброю

Джерело: адвокат співзасновник ГО “Центр дослідження законодавства України” Назар Чорний.

Тема цивільного обігу зброї та боєприпасів вкотре продемонструвала те, що світогляд влади безнадійно відстає від реалій українського суспільства. Навіть іноді це відставання викликає враження, що українська влада керується російським суспільним договором, а не українським, ігноруючи думку та безпеку українців на користь власним упередженням та інтересам.

23 лютого 2022 року Верховна Рада прийняла за основу проєкт закону “Про цивільну вогнепальну зброю” (№ 5708). Цей закон мав замінити собою Наказ МВС № 622, виданий у далекому 1998 році, яким досьогодні регулюються правила цивільного обігу зброї в Україні. Навколо майбутнього закону точилось чимало суперечок – його прихильники вимагали лібералізації збройової сфери та скасування ряду безглуздих норм наказу № 602, противники – апелювали до ризиків потрапляння зброї “не в ті руки”, а найбільш досвідчені сподівались, що не стане гірше.

Вже за день влада, проваливши підготовку до вторгнення, роздала людям на вулицях тисячі одиниць автоматичної зброї та сотні тисяч боєприпасів – абсолютно не цікавлячись їхнім віком, поточним психічним станом, історією хвороб та знаннями щодо самої зброї. Здавалось би, кількість злочинів з застосуванням вогнепальної зброї після цього мала би підскочити до захмарних висот – принаймні цей аргумент завжди був опорою тих, хто роками наполягав, що українцям зброю давати не можна.

Проте, за словами представників МВС, станом на травень 2022 року рівень злочинності в Києві знизився на 50%, а у вересні 2023 року очільник МВС заявив про зниження рівня злочинності за час повномасштабної війни на 10-15%. Ба більше – за словами голови МВС Ігоря Клименка , серед найчастіших злочинів були не випадки застосування зброї, а діяння, пов’язані з шахрайством та торгівлею наркотиками.

Безглузді обмеження та заборони

Сукупність двох згаданих факторів мала б наштовхнути МВС та нардепів на думку, що українці загалом не надто схильні стріляти один в одного просто знічев’я. Впродовж певного часу могло здатись, що зародки розуміння того, наскільки подорослішало українське суспільство за роки незалежності, все ж з’явились в головах представників влади – покійний міністр Денис Монастирський влітку 2022 року ініціював опитування в “Дії” щодо ставлення українців до володіння короткоствольною вогнепальною зброєю. 

Результати опитування без перебільшень можна було назвати вражаючими: близько 58% учасників (1,7 мільйона людей) підтримали варіант, який передбачав вільне носіння короткоствольної вогнепальної зброї в громадських місцях всіма громадянами, які підпадають під вимоги закону. За повну заборону пістолетів проголосували менше, ніж 22% опитаних.

Найменше голосів набрав варіант, у якому короткоствольну зброю можуть мати всі громадяни, але носити її заборонено, а застосовувати можна буде лише в тирах та на стрільбищах. І тим не менш – саме цей варіант потрапив до фінальної версії законопроєкту – формально, короткоствольну зброю українці купувати зможуть, але носити її можна буде лише:

– у місцях зберігання;

– на полюванні;

– під час тренувань та профільних спортивних заходів.

Вочевидь питання, навіщо взагалі пістолет на полюванні, в жодного можновладця навіть не виникало. Цікаво те, що згадані обмеження не стосуються травматичної та нагородної зброї – її можна носити з собою всюди, крім місць, які визначатиме Кабмін. Ця норма є ще одним прикладом безглуздого обмеження державою права громадян на безпеку – як щодо засобів, так і щодо кола осіб. 

Травматичні пістолети свого часу були своєрідним “компромісом” у питанні володіння зброєю для самозахисту – вони позиціюються як “несмертельні” (хоч це доволі спірне визначення), а право володіти нею мали лише деякі категорії осіб (працівники судів, правоохоронці, нардепи, держслужбовці, журналісти, члени об’єднань з охорони громадського порядку). Згідно з поточною версією законопроєкту № 5708, обмеження щодо згаданих категорій осіб скасовується, натомість право на володіння травматичною зброєю настає з 25 років. Чому саме з цього віку – законодавці не пояснюють ніяк. 

Проте вимоги для володіння короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю (пістолетами, які не є “травматичними”) є ще більш дивними. Перш за все, стати власником повноцінного пістолета можна буде лише з 30 років. До цього обов’язковим є володіння іншим видом вогнепальної зброї (травматична, довгоствольна нарізна або гладкоствольна) впродовж 5 років без порушень порядку володіння нею 2 чи більше разів. Є ще варіант – бути майстром спорту з відповідної дисципліни та їздити на всеукраїнські чи міжнародні змагання не рідше 2 разів на рік. Але все це в будь-якому випадку через 5 років після закінчення дії режиму воєнного стану.

Чому саме такі рамки, чому влада вирішила, що до 30 років людям не потрібне відчуття безпеки та не знадобиться ефективний засіб самозахисту, чим поведінка 30-річного відрізняється від поведінки 28-річного – ніхто, традиційно, не пояснює. 

Особиста короткоствольна зброя – це передусім про особисту безпеку. Це той інструмент, який дозволяє урівняти шанси фізично слабшої потенційної жертви проти фізично сильнішого нападника. Або проти підготовленого нападника, який тільки подякує можновладцям за допомогу, якщо його жертва буде беззбройною. Або проти агресивнішого нападника, чия агресія тільки підсилюється безпорадністю жертви. 

Втім, поточна версія законопроєкту № 5708 взагалі забороняє носіння вашої особистої зброї, навіть якщо ви її таки придбаєте, виконавши всі умови – про це прямим текстом зазначено у частині 1 статті 35 законопроєкту.

Обмежуючи людей у праві володіти і використовувати законно придбане ними майно задля власної безпеки, влада стає на бік злочинця і перешкоджає можливості потенційної жертви запобігти злочину. Відкладаючи вирішення питання “на потім”, влада своїм рішенням позбавляє українців права на безпеку у власній країні. Права на безпеку, яке не те що не коштуватиме державі ні копійки, а й навпаки – дозволить отримати більше коштів з податків та зборів.

Проте, це лише частина з багатьох безглуздих рішень редакції законопроєкту № 5708, яка пропонується до другого читання.

Наприклад, як і сьогодні, гладкоствольну мисливську рушницю можна буде придбати з 21 року. Нарізний карабін (будь-якого калібру та призначення) – також з 25 років, як і зараз. З огляду на те, що повна цивільна дієздатність фізичної особи (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і обов’язків, самостійно їх виконувати та нести відповідальність) настає з 18 років, така градація в збройовому законі виглядає “висмоктаною з пальця”. Тим паче – на десятому році війни та другому році повномасштабної війни, коли 18—річним чоловікам та жінкам держава згодна дати не те що стрілецьку зброю, а й важку бойову техніку – лиш би ті захищали державу на фронті.

Корупційні ризики

Окрім того, що вимоги до досвіду володіння одним видом зброї для можливості придбання іншого – це калька з російського законодавства (навіть в частині строків і термінів), в описаних пропозиціях очевидна й корупційна складова. Річ у тім, що закон передбачає ще один вид зброї, який виведений поза межі категорій, але водночас охоплює їх усі. 

Йдеться про нагородну зброю, якою може бути і рушниця (довгоствольна гладкоствольна зброя, категорія D), і пістолет (короткоствольна нарізна, категорія С), і карабін (довгоствольна нарізна, категорія Е), і травматичний пістолет (короткоствольна гладкоствольна, категорія В). Володіння нагородною зброєю можливе з 18 років, і за умови дотримання лише базових вимог – постійне проживання в Україні, відсутність непогашеної судимості, медичних протипоказань, відсутність особи у санкційних списках та непритягнення за рядом статей КУпАП впродовж року.

Рішення про нагородження зброєю залежить виключно від керівництва ряду структур (МО, МВС, СБУ, ГУР тощо), а сама зброя перебуває на спецобліку – тобто доступ до інформації про неї є обмеженим.

В результаті отримаємо ситуацію, за якої умовний Роман Гринкевич зможе цілком законно володіти бойовим пістолетом, тому що так вирішив якийсь чиновник – і суспільство про це дізнається хіба завдяки журналістам. І в той самий час 22-річна ветеранка ЗСУ не матиме права придбати зброю для самозахисту чи тренувань, навіть попри те, що на службі в неї був доступ хоч до крупнокаліберного кулемета чи гармати.

До речі, нагородна зброя “для обраних” буде доступна одразу після набрання чинності законом – чекати завершення воєнного стану та ще 5 років після цього мусять лише “прості смертні”.

Є також ряд корупційних ризиків, пов’язаних безпосередньо з надмірним впливом МВС на регулювання сфери цивільної зброї. Зокрема, МВС:

– погоджує перелік медичних протипоказань для володіння зброєю, який розробляє МОЗ;

– встановлює порядок повідомлення Нацполіції про намір власника транспортувати свою зброю (так, тепер про намір перемістити ваше майно навіть від дому до стрільбища чи майстерні доведеться інформувати поліцію, і не абияк, а так, як це визначить МВС);

– встановлює умови транспортування розрядженої зброї; 

– встановлює вимоги до сейфів для зберігання зброї та охоронних систем;

– є адміністратором реєстру власників зброї та кулегільзотеки;

– визначає порядок огляду технічного стану зброї та контрольного відстрілу;

– затверджує вимоги до тирів та стрільбищ.

Всі ці повноваження дають МВС можливість на власний розсуд значно обмежувати як права і свободи громадян, так і роботу учасників ринку цивільної зброї – магазинів, стрільбищ, майстерень тощо.

Замість висновків.

У грудні 2023 року ЗМІ облетіла новина про рекорд українського снайпера В’ячеслава Ковальського, який зумів застрелити російського солдата на відстані 3800 метрів за мінливого вітру, використавши всього два набої. На сьогодні це є абсолютним світовим рекордом і результатом, якого надзвичайно складно досягнути навіть в ідеальних умовах стрільбища, не кажучи вже про бойові дії та небезпеку для самого стрільця.

Проте найважливішим у цій історії є те, що український стрілець не є професійним військовослужбовцем та снайпером, як його автори всіх попередніх рекордів (з яких лише один, снайпер канадських сил спецпризначення, влучив на дистанції понад 3 км, інші стріляли на дистанціях від 1,25 до 2,81 км). 

В’ячеслав Ковальський здобув свої вміння як цивільний, зацікавившись стрілецьким спортом і роками напрацьовував та вдосконалював свої навички, тренуючись та змагаючись за власний кошт та з власної ініціативи. 

Його зброя, гвинтівка “Володар обрію”, яка використовує модифіковану гільзу калібру 14,5 мм, переобжату для кулі калібру .50 BMG (12,7 мм), також була спроєктована і виготовлена не на замовлення держави і не державними підприємствами, а учасниками цивільного ринку зброї, які на власний страх і ризик та за власні кошти розробили інструмент, який дає змогу професійному стрільцю влучати на дистанціях, які вже вважаються артилерійськими.

Прийняття законопроєкту № 5708 якщо не зруйнує результати праці всіх цих та ще сотень інших людей, вбивши стрілецький спорт та ринок цивільної зброї в Україні, то значно погіршить його і без того не найкраще становище. Здається, це завелика ціна за те, щоб влада продовжувала почувати себе в безпечній ілюзії власних упереджень.

Заступник командира 3-ї окремої штурмової бригади Максим Жорін повідомив, що ситуація під Авдіївкою “дуже складна”, проте українські підрозділи “втілюють контратакуючі заходи”.

У Силах оборони півдня України повідомили, що вночі російський безпілотник перетнув кордон з Молдовою та пролетів “кількадесят кілометрів”, перш ніж знов увійшов у повітряний простір України.

За понад два роки повномасштабної війни російські загарбники пошкодили 1 535 об’єктів медзакладів та ще 201 – зруйнували вщент.

Австралійський бізнесмен та філантроп Ендрю Форрест разом із колишньою дружиною Ніколою через їхній фонд Minderoo призначили пожертву в розмірі 5 млн австралійських доларів (близько 3,3 млн доларів США) для допомоги в розмінуванні сільськогосподарських районів України.

Прем’єр-міністри Чехії та Польщі заявили, що не розглядають можливість відправлення військ в Україну.