Інтерв’ю з засновницею W8LESS Анною Шаш

W8LESS – український бренд жіночого та чоловічого одягу, а також аксесуарів, створений у 2014 році. Його засновниками та за сумісництвом дизайнерами бренду є подружжя Анни та Даниїла Шашів.

– Коли з’явився бренд?

W8LESS з’явився наприкінці 2013 року. Моєму сину було два роки, а мені – 36. Я почала шукати роботу після декрету і зіткнулася з тим, що маю дуже великий досвід, але не можу його застосувати. Я почала їздити у відрядження зі своїм чоловіком Данею у Львів. Тоді й почала в’язати шапки, светри, кардигани. Першими клієнтками були мої друзі та знайомі, які працюють в люкс-сегменті (Burberry, Gucci) і це дуже вплинуло на мене, вони розуміються на якості. Зараз я кажу, що бізнес “нав’язала”.

Джерело: особистий архів Анни Шаш

– Працювала одразу під брендом W8LESS?

Так.

Розшифрую W8LESS. “W” – літера “Ш”, вісімка – це ніби зв’язується снюд, а “L” – виготовлено у Львові, бо я почала в’язати саме у Львові. Weightless – це невагомий з англійської. Назва склалася за 20 хвилин. І я розумію, що це повинно іти! Для упакування обрала великі аркуші формату А1 із крафтового щільного паперу, обмотувала все шпагатом і фарбами писала назву.

– Ти кажеш, що не могла знайти роботу після декрету у 36 років, ким ти працювала до декрету?

Якщо взяти модну індустрію – від продавця до баєра. Я була і фінансовою директоркою, і дизайнеркою, запустивши в бренді Arber кілька колекцій великого масштабу. Фешн-індустрію я знаю дуже добре, навіть в першому рядку Cavalli сиділа. Стиліст, закупівлі, нитки та голки – я знаюся на всіх етапах створення та просування одягу. Це моя індустрія! Навіть коли зарплатня була не дуже великою, я завжди себе тішила тим, що це – школа, за яку тобі ще й платять.

Джерело: особистий архів Анни Шаш

– Як масштабувалися, як розвивалися, які канали продажу були?

Ми почали з соціальних мереж. Знімали у квартирі подруги – це були бетонні стіни, на їхньому тлі шапки-снюди виглядали дуже круто. 

Потім додалися ярмарки. Це була невеличка площа, там тобі дають тент, ти сам його облаштовуєш. 

Потім знайшовся маленький шоурум на Кожум’яцькій, 16а. Ми коли туди зайшли, то відразу зрозуміли, що це – наше місце. У нас було до 50 речей, коли ми туди заїхали. У перший день купили більше ніж половину, і я сказала: “Даня, що ми будемо робити? У мене немає товару”. Ми почали активно масштабуватися. Цікаво, що люди приходили не скільки за одягом, скільки за спілкуванням: ми завжди пили ігристе або каву і розмовляли дуже багато. 

Перші декілька років ми працювали з підрядниками, які виготовляли для нас товар. Це було складно, були великі затримки в часі, і я запропонувала Дані купити мені 4 машинки для шиття та праску. Це було для нас дуже дорого, але саме в той час почалась формуватися команда (зараз у нас працює 70 осіб) і все сплелося. 

– Як ви ділите обов’язки з Даниїлом?

Нам пощастило, що ми 24/7 разом. Іноді сваримося, але це нормально, бо кожний хоче донести своє бачення. У нас є чіткий розподіл обовʼязків: я підбираю товари, дизайн, затверджую кількість, кольори, фурнітури, створюю луки. Даниїл стежить за маркетингом, піаром, сайтом і продажами. Більшість рішень ми приймаємо вдвох, проте є винятки. 

Джерело: особистий архів Анни Шаш

– Як ви розумієте, які товари треба створювати?

Я обираю лише свій бренд одягу: коли мені чогось не вистачає, я створюю це власноруч. 

Ми напрацювали інтуїтивне бачення майбутнього попиту. Наприклад, весною ми представили колекцію з класичними костюмами, сукнями, сорочками, які тільки зараз почали продаватися. Люди спочатку придивляються, а потім купують. Цікаво, що на весняну колекцію знижки немає. Зараз ці речі – в тренді, а ми про це передбачили ще пів року тому.

– Які канали продажів?

Cайт, шоуруми, соціальні мережі. Продажі йдуть хвилями: десь краще шоуруми, десь – сайт.

Загалом інтернет продає більше. До війни чверть продажів були за кордон. У нас є доволі багато постійних клієнтів – від Японії до Нью-Йорка та Канади. Багато замовляють в Ізраїль та Північну Європу. Від початку війни онлайн-продажі за кордон знизилися, бо багато клієнтів бояться замовляти з України (логістичні труднощі). Ми розвиваємо свій офлайн. Спочатку у нас було три магазини, два з яких – менші, і ми їх закрили. Натомість відкрили ще один більший і наші офлайн-продажі зростають.

Джерело: особистий архів Анни Шаш

– Скільки відсотків клієнтів з України, а скільки – іноземних?

Якщо ми кажемо про онлайн, то до війни було 25% іноземних, після початку війни відсоток знизився до 15%.

– Як війна вплинула на бізнес? Ви працювали з перших місяців війни?

Ми почали працювати наприкінці березня 2022 року. Коли минув перший шок, ми сіли та почали міркувати, як працювати далі. Декілька наших працівників були у Києві та мали доступ до магазину. Це дало нам змогу декілька разів на тиждень робити відправки по країні. Таким чином ми почали конвертувати одяг у гроші. 

Був дуже великий запит на одяг, особливо спортивні костюми та базові футболки. Люди бігли звідусіль до західних регіонів, маючи з собою лише паспорт та невелику валізу. Ми знизили ціни на практичні речі, щоб якось допомогти людям почувати себе комфортно будь-де. Цікаво, що наші клієнти також нас підтримували: платили наперед, говорячи, що їм не важливо, чи буде доставка.

Пізніше, під час блекауту, клієнтки почали носити ошатний одяг: класичні костюми, сукні, блузи.

Джерело: особистий архів Анни Шаш

Джерело: особистий архів Анни Шаш

– Це сталося через вплив війни, бо ми можемо померти будь-якої миті?

Загалом ми можемо померти будь-коли. Якби ти нас побачила півтора року тому, то не впізнала би. Навіть одяг і навколишнє середовище впливають на твій стан. Зараз я дивлюся на старі фотографії і думаю: “Це я +15 років у майбутньому”. Ми дуже постаріли за цей період, але біля нас є маленькі діти, і ти не маєш права показувати їм свою слабкість. Наприклад, у нас Матильда ночувала лише один раз у підвалі. Це були перші дні повномасштабної війни. Ми живемо на Подолі, і росіяни тоді дуже близько до нас підібралися. Ми облаштували підвал хутром та подушками, а дітям  сказали, що це такий квест. 

– В інстаграмі W8LESS переважно ти демонструєш одяг на собі, чому так?

Під час першого карантину ми просто не знали, що робити, тоді я сказала: “Дань, в нас є машина і в ній дозволено їхати двом. Одягаємо маски  і їдемо на ВДНГ, будемо знімати”. Я гарно пам’ятаю речі, які я одягла для зйомки. Тоді ми знизили ціни на 80% (нижче собівартості) і почали працювати у новій реальності. І що ти думаєш? Це швидко купували. Були навіть скарги від клієнтів, що бренд тільки-но опублікував одяг у соцмережах, а його вже розкупили. 

– На тобі краще продається чи ти не довіряєш моделям?

Клієнтам дуже подобається, що саме творець залучений до продажу і демонстрації товару. Вони бачать, що це моя історія. Раніше це був російськомовний контент, зараз все українською. Коли ти все життя розмовляєш російською, то перейти на іншу мову доволі складно. Зараз я розмовляю виключно українською і, чесно кажучи, пишаюся собою. Звісно є суржик, русизми, але це згодом мине. 

Джерело: особистий архів Анни Шаш

Джерело: особистий архів Анни Шаш

Джерело: особистий архів Анни Шаш

– У школі ти не вивчала українську?

Я одеситка. У нас були уроки української, але їх фактично не було, ми просто сиділи  та переписували щось із методички.

– Поділися планами на майбутнє.

Моя мрія вже здійснилася. Я завжди мріяла про власне виробництво, десь на 15 людей. І зараз я думаю над тим, щоб зробити ще одне виробництво, але іншого профілю. Проте це поки що тільки у мріях.

– Як повномасштабна війна вплинула?

Я розумію, що війна в Україні триває не два роки, а дев’ять. Вона вплинула більше психологічно, бо коли ти розумієш, що тебе може не стати, то ти починаєш цінувати всіх навколишніх ще більше: і себе, і сім’ю. Пам’ятаю перші дні. Ми сиділи в телефонах, але це було не про новини. Це було про спілкування. Я навіть контактувала з тими людьми, з якими не спілкувалася роками. Бізнес встояв під час війни та, на щастя, нам вдалося не тільки зберегти робочі місця, а і процвітати далі.

Соцмережі W8LESS: https://www.instagram.com/shashannaa/

Сайт W8LESS: https://w8less.com.ua/en/