Кремль погрожує Вірменії втратою дешевого газу у разі розвороту від Москви

Джерело: Reuters

У Кремлі заявили, що Вірменія може втратити “дуже привабливу” ціну на російський газ, якщо відмовиться від інтеграції з Росією.

Вірменія є членом економічного союзу під егідою Росії (ЄАЕС) і переважно залежить від російських енергопостачань. Водночас минулими роками Єреван прагне поглибити зв’язки з Європейським Союзом, зокрема ухваливши торік закон, котрий запускає процес вступу країни до блоку.

Діє дуже-дуже приваблива і більш ніж пільгова ціна на російський газ, — заявив журналістам прессекретар глави РФ Дмитро Пєсков, відповідаючи на запитання про відносини з Вірменією. — Але, безумовно, такі умови недоступні для учасників інших інтеграційних об’єднань. Там принципи ціноутворення зовсім інші — вони ринкові.

Своєю чергою, міністр закордонних справ Вірменії Арарат Мірзоян заявив, що Єреван не зацікавлений у розриві політичних та економічних зв’язків із Росією.

Раніше Путін уже порушував питання ціноутворення на газ під час квітневої зустрічі з прем’єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном. Тоді російський глава зазначив, що Єреван платить $177,50 за 1000 кубометрів газу з РФ, тоді як у Європі цей обсяг коштував би понад $600.

9 травня російський лідер також заявив журналістам, що для Вірменії було б “логічно” провести референдум щодо її прагнення вступити до ЄС. Тоді ж він пригрозив країні “українським сценарієм”.

У червні у Вірменії відбудуться парламентські вибори, на яких правляча партія Пашиняна постане перед низкою опозиційних сил, багато з яких дотримуються проросійських поглядів.

Вірменія відвертається від Росії

Вірменія десятиліттями вважалася одним із найближчих союзників Москви на пострадянському просторі. Після розпаду СРСР Єреван тісно пов’язав себе з Росією та вступив до військового альянсу ОДКБ. Однак цей союз похитнувся після війни за Нагірний Карабах у 2020 році та ескалацій 2022/23 років: Азербайджан атакував Вірменію, тоді як Росія вирішила не втручатися. Відтоді країна дедалі більше відвертається від Москви та шукає зближення з ЄС.

Втім, додає редакція німецького видання, паралелі з Україною неможливо не помітити. Ще у 2013 році Путін чинив потужний тиск на Київ, коли країна захотіла зблизитися з Європою. У 2014 році Росія анексувала Крим, а невдовзі після цього почалася війна на Донбасі.

Раніше у російському МЗС заявили, що Вірменію втягують в “антиросійську орбіту” Європейського союзу.

Такий коментар зробила речниця МЗС РФ Марія Захарова. За її словами, Вірменія, зі схвалення свого керівництва, стає союзницею “агресивних євроатлантичних стандартів”.

Такий курс неминуче приведе до негативних політичних та економічних наслідків для Вірменії, – сказала вона.

Останніми роками Вірменія намагалась посилити зв’язки з ЄС, зокрема шляхом проведення саміту Європейської політичної спільноти, який відбувся 4 травня, та саміту ЄС-Вірменія, який зібрав у Єревані понад 40 європейських лідерів.

Стосунки між Росією та Вірменією, на території якої розміщені різноманітні російські військові бази, стали напруженішими після того, як Азербайджан відвоював Нагірний Карабах попри присутність там російських миротворців.

Судна, які проходитимуть через Ормузьку протоку, не сплачуватимуть транзитних або сервісних зборів протягом поточного 60-денного періоду. Про це заявив міністр закордонних справ Пакистану Ісхак Дар на тлі переговорів між США та Іраном.

У Бразилії розслідують зникнення камери, яку 21-річна Марія Едуарда Родрігес де Фрейтас мала на собі під час смертельного банджі-стрибка. Поліція вважає, що обладнання могло містити важливі докази у справі.

Президент Болівії Родріго Пас оголосив надзвичайний стан після кількох тижнів протестів і дорожніх блокад. Влада заявляє, що цей крок має відновити рух країною та подолати дефіцит пального й базових товарів.

Президент США Дональд Трамп заявив, що прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер залишить свою посаду. Причинами він назвав політику британського уряду щодо міграції та енергетики.

Віцепрезидент США Джей Ді Венс провів перші переговори з іранською стороною після підписання меморандуму про завершення війни на Близькому Сході. Однак зустріч у Швейцарії затьмарили заяви Тегерана про повторне закриття Ормузької протоки та відмову переходити до ядерних питань.