Люди не хочуть святкувати: продаж шампанського у світі скорочується другий рік поспіль

Джерело: CNN

Другий рік поспіль у світі подають продажі ігристого вина. Фахівці вважають, що причина – непроста ситуація у світі, відтак у людей немає бажання святкувати.

Загальний обсяг поставок шампанського з Франції торік впав майже на 10% – до 271 000 000 пляшок, мовиться у звіті Комітету Шампані, торгівельної асоціації, яка представляє понад 16 000 виноробів та 320 домів шампанського.

Максим Тубар, співголова організації, прямо визнав, що зараз у світі “не час для святкувань, зважаючи на інфляцію, конфлікти у всьому світі, економічну невизначеність та вичікувальну політичну позицію не деяких великих ринках шампанського”, зокрема у США та Франції.

Продаж шампанського у Франції впали на 7% до 118 000 000 пляшок, оскільки “внутрішній ринок досі страждає від переважного сумного політичного та економічного контексту”.

Французький люксовий гігант LVMH вперше у липні 2024 року дав зрозуміти, що цей рік буде непростим для ігристого вина, повідомивши про падіння продажу на 15% за перше півріччя 2024 року.

“Шампанське тісно пов’язане зі святом, щастям тощо. Можливо, чинна глобальна ситуація, чи то геополітична, чи макроекономічна, не спонукає людей радіти та відкорковувати пляшки шампанського”, – сказав фінансовий директор LVMH Жан-Жак Гіоні.

Станом на ранок 25 грудня через нові російські удари частина споживачів у чотирьох областях залишається без електропостачання. В Одеській області діють аварійні відключення через наслідки попередніх атак.

Бурундський футболіст Ігіранеза Еме Герік помер після того, як знепритомнів під час матчу. Вважають, що він проковтнув монету, яку тримав у роті як частину чаклунського ритуалу.

У ніч на 25 грудня безпілотники атакували порт Темрюк у Краснодарському краї РФ, після чого там зайнялися два резервуари з нафтопродуктами.

Уночі російські окупанти знову вдарили по портовій та промисловій інфраструктурі Одещини. Внаслідок атаки одна людина загинула, ще двоє постраждали.

Різдво без храму, без родини й без свободи – але з пам’яттю, солідарністю й упертістю бути собою. Спогади Надії Світличної про святкування Різдва в мордовських таборах – це не лише особиста історія виживання, а й свідчення того, як радянська репресивна система намагалася зламати українську ідентичність і як їй це не вдалося.