Найстрашніше – це коли мене кололи після того, як я відмовилася від лікування – каральна психіатрія у Полтавській обласній психіатричній лікарні

Від редакції: Ми, Букви, розуміємо серйозність звинувачень респондентки. Оксана Чередник розуміє відповідальність, яку бере на себе, роблячи такі заяви. Ми своєю чергою поспілкувалися з нею та надіслали запит керівництву Полтавської обласної психіатричної лікарні; станом на день публікації матеріалу відповіді від лікарні ми не отримали.

Некомпетентність лікарів, безпідставні діагнози, порушення приватності пацієнта, цілковита ізоляція, примусове отруєння та інші методи тиску на моральний стан та погіршення фізичного – такими умовами свого перебування у Полтавській обласній психіатричній лікарні поділилась солдат Оксана Чередник. Сьогодні жінка звертається до громадськості з проханням розголосу та допомоги, щоб “патріотів не списували із ЗСУ за неіснуючими діагнозами”.

Як зазначає Оксана, в психіатричну лікарню її направили керівники. За цей час жінці було названо 6 діагнозів, серед яких: гострий поліморфний психоз, хронічний алкоголізм, шизофренія, розлад з симптомами шизофренії, дезадаптаційний синдром на фоні опіоїдної залежності, маячний розлад. За словами жінки, її змушують приймати нейролептики, а після спроби написати заяву про відмову від лікування, її було переведено в наглядову палату, де почали колоти уколи в подвійній дозі. Зараз Оксана чекає проходження військово-лікарської комісії, щоб належно засвідчити стан здоров’я і мати можливість перевестися до частини в зоні бойових дій.

Детальніше про нехтування рекомендаціями від психіатра, звинувачення у неадекватній поведінці, недотримання клінічного протоколу, елементи насильницького “лікування”, а також про вплив препаратів на моральний та фізичний стан – Оксана поділилась в матеріалі для Букв.

– В дописі Ви зазначили, що з осені 2022 року перебували у складі ЗСУ і до психіатричної лікарні Вас направили Ваші керівники. Скажіть, до цього рішення чи були у Вас конфліктні ситуації безпосередньо з керівництвом або попередження з їх сторони?

– Із самого початку служби я просилася на навчання. Річ у тім, що за своє життя я змінила декілька спеціальностей. Я дуже швидко навчаюся. Я вчуся все життя. У мене є диплом національного медичного університету Богомольця (Київ), у мене є ступінь кандидата філософських наук, у мене є досвід викладання у ВНЗ, останні 10 років я працювала на фрілансі, бо дітки. Останній диплом на проведення пошукових компаній я отримала 15 жовтня 2022 року. В мережі є купа різних дипломів, і у відгуках можна почитати, що я спеціалізувалася на медицині, але можу зібрати семантичне ядро вручну за допомогою SERP, можу провести сео-оптимізацію, можу зробити сайт на Тільда. Я не шкодувала гроші на освіту і чесно платила податки, є ФОП. 

У мене немає манії величі, я не проти роботи санітаркою. Але це як компом гвіздки забивати. Я весь час просилася, щоб мене або направили на навчання, або перевели в іншу частину. Крім того в мене дуже сильна мотивація до участі у військових діях. Я фізично здорова. У мене найкращі показники у підрозділі (віджимання, прес, біг). Я багато чого вмію робити руками, бо, власне, у декреті жила в селі і у нас була мініферма. Певно, в цьому і полягає конфлікт. Інших причин не бачу, бо я просто хотіла звідти піти.

Чи було щось раніше? Я дуже чекала навчання на січень. Але в січні не вийшло. Окрім того був дуже напружений графік. Я чергувала подобово і в новорічну ніч, і на Різдво. У мене практично не було вихідних. Нічні чергування були просто “показухою”, я закривалася і спала в медпункті. Якщо щось траплялося викликали швидку, бо ми в центрі міста. А чергувати доводилося добу, потім поверталась аж о десятій додому, ночувала вдома, потім одразу денне чергування і знову доба. 19 січня я пішла з нічного чергування. Просто прибрала медпункт, зачинила двері і пішла до ранку. Я чесно визнаю, що це було неправильно. Мені співробітники і начмед порадили лягти у відділення неврозів, відпочити. Я отримала догану і сплатила штраф. Вважаю це цілком справедливо. Але мій безпосередній керівник Близнюк Олег Олександрович телефонував моїй мамі зі словами: “а ви знаєте, що ваша дочка вже лежала у психіатричній лікарні? вона вже багато років шизофренічка”. Це я вважаю неприпустимим, бо я не розповідала про це мамі, щоб її не хвилювати. Він не мав права розголошувати. Тим більше брехати. Після лікарні я отримала рекомендації від психіатра, щоб до мене був індивідуальний підхід і щоб мене перевели в зону бойових дій. В лікарні я багато працювала з психологами. Там був відкритий режим і я не приймала ніяких ліків.

Фото: особистий архів Оксани

– Чи були спроби зі сторони керівництва врегулювати непорозуміння, враховуючи отримані рекомендації? Врешті, якою була реакція на Ваше бажання щодо переведення до іншої частини?

– Рекомендації не виконувалися. У мене були проблеми з гуртожитком. Дівчина, з якою я жила, завагітніла, вийшла заміж і їй з чоловіком надали мою кімнату. Начмед Шматко Катерина Вадимівна повела себе м’яко кажучи неадекватно. Вона сказала, щоб я жила там далі, що це “блядство”, хоч той хлопець на бойовому завдання був, тільки повернувся. Сказала, що відвезе мене і хай я там живу. Я сказала, що не хочу йти на конфлікт і змушена була зняти квартиру.

У лютому я подала рапорт на переведення до іншої частини, але Шматко Катерина Вадимівна пообіцяла мені курси бойових медиків у березні. Тому я весь березень просиділа на валізах. Накупила торбу ліків, тонометр, фонендоскоп, зошити, рюкзак, сумку. Але в березні мене нікуди не взяли, а коли я сказала, що у мене запланована відпустка з 01.04 по 10.04 Катерина Вадимівна сказала, що хоч відпустка запланована і стоїть у графіку, я виявляється повинна була просити її, написавши рапорт заздалегідь. Так що у відпустку мене не пустили, хоча у моєї мами був ювілей 85 років. А коли я привезла свою маму і дітей, щоб вони трохи тут пожили, мене жодного дня не відпустили навіть на годину раніше. Хоча робота у мене після обіду тільки миття підлоги. Можна було дозволити хоча б на півгодини.

– Загалом, протягом терміну Вашої служби, чи були дії зі сторони керівництва, які порушували Ваші особисті межі або певним чином посягали на відчуття базової безпеки?

– За сім місяців у мене дві догани, причому по другій догані йде судове провадження.

08.04.23 я супроводжувала пацієнта до психіатра. Я не супроводжую “буйних” хворих. Це хлопці, які мають певні психологічні проблеми, але прагнуть їх вирішити (невротики, що страждають від безсоння, сольові наркомани, що самі дізналися і хочуть вилікуватися, тощо). Нас привозять на машині на територію, що охороняється, а потім машина забирає. Я залишила хлопця на території, а сама вийшла в аптеку. Але час пролетів непомітно і я кинулася, що вже пройшов той час, коли хворих забирають. Я налаштувала себе на “втик” від начальства і пішла в гуртожиток, де ще хотіла забрати деякі речі. Я чесно визнаю свою провину, що ні приїзд рідні, ні пропущена відпустка, ні скасоване навчання, ні напружений графік не є виправданням. Тому сказала керівництву, що так, я винна, сплачу штраф. Але керівництво чомусь визнало мою поведінку неадекватною. Не як порушення дисципліни, а хворобу. Далі направило до психіатра. Психіатр ніяких нових порушень не виявив. Тільки додав амітриптилін (антидепресант). Дуже співчутливо до мене поставились.

Фото: особистий архів Оксани

29.05.23 Шматко Катерина Вадимівна несподівано сповістила мене, що завтра у мене суд. У мене вже була одна догана, тоді з мене просто вирахували штраф. Тому суд був несподіванкою. 30.05.23 разом з Близнюком Олегом Олександровичем ми пішли на суд. Я попросила дозволу ознайомитися зі справою і прийшла в шок. У справі сказано, що я супроводжувала хворого з ознаками гострого психотичного розладу, який міг зашкодити собі або іншим. Такого просто не могло бути. Мені б цього ніхто не довірив, і я б сама не погодилася залишатися наодинці з такою людиною. Мене троє супроводжували. А тут мова про хлопця. Там написано, що Шматко Катерина Вадимівна знайшла хворого у стані марення на самоті при вході в приймальне відділення. І що він в такому стані перебував там більш години. Такого також не могло бути, тому що у приймальному завжди черга. І є лікарі. Так що, якщо б хтось почав марити, людину б забрали. Показань того хлопця також не було. Там написано, що мене знайшли з симптомами гострого психозу. Такого також не було. Я все чудово пам’ятаю, плюс у мене є довідка психіатра, де вказано дезадаптивний розлад. Людину, що повністю дезорієнтована, госпіталізують. Суддя Троцька сказала, що суд переноситься і назвала дату. Тут прибіг Близнюк і почав розпитувати, коли наступне засідання. Тоді суддя на нього крикнула: “ви не маєте права цього знати”. Коли я повернулася у медпункт, Катерина Вадимівна також почала розпитувати, коли суд. Я сказала, що вони мені повідомили за одну добу, а я, так і бути, скажу за три доби. А на наступний день мене відвезли в психіатричну лікарню.

Показання Шматко Катерина Вадимівни

Показання Шматко Катерина Вадимівни

Показання Шматко Катерина Вадимівни

У мене якраз був гострий риносинусит (гайморит). Після суду з диким головним болем я поїхала в госпіталь, де мені зробили рентген, поставили діагноз і призначили антибіотики. Коли я повернулася до медпункту, моє керівництво відмовилося звільняти мене від важкої роботи на тій підставі, що лікар не вказав це у рекомендаціях. Голова боліла дико, тому я відмовилася працювати (треба було носити воду на третій поверх старої будівлі), сказала: “принесіть, я тоді помию підлогу. Ніхто не приніс, так що підлогу я не мила. В ніч з 31 на 1 травня я не спала, бо дико боліла голова. Наїлася кеторолу, пішла в медпункт і почала просити, щоб мене повезли до ЛОРа на повторне обстеження. Але мене повезли в психіатричну лікарню. В приймальні, коли я казала, що я хвора на гайморит, Шматко Катерина Вадимівна, тримаючи в руках мою медичну картку, сказала, що “тут фігня”. Характерно, що Савченко Олег Валерійович сказав, що моєї медичної карти в історії хвороби немає. Тобто якби у мене не було б оцих фоток, я б не могла навіть показати, що там раніше писали психіатри, і що мене з гострим інфекційним захворюванням закрили в психіатричну лікарню, де не давали можливість лікувати.

Фото: особистий архів Оксани

– Скажіть, будь ласка, Вам відомо про препарати, які Ви змушені приймати? Чи відчуваєте Ви їх вплив як на фізичний, так і на моральний стан? Загалом, що сьогодні Вас турбує найбільше?

– В перші дні нічого не давали, хоча стояв діагноз гострий поліморфний психоз. Почали давати препарати з понеділка 05.06.23, тобто на п’ятому дні. Кветіксол (150/150/150). Тобто тричі на день по 150 і Азалептол (25/25/50). Тобто, вранці і вдень по 25 а ввечері 50. Дозу правда піднімали згідно до правил поступово. Але азалептол призначають тільки при шизофренії, яка резистентна до інших нейролептиків, а Савченко призначив одразу. Але я дивилася інших хворих призначення, Савченко не дотримується протоколів. Мені вдалося домогтися, щоб дослідження проводилося без впливу нейролептиків. Так що було чотири доби перерви, а потім мене перевели на кветіксол 150 вранці та 150 ввечері. У випадку безсоння пропонує азалептол 12.5. Савченко його всім призначає від безсоння. П’ю, бо боюся, що колотимуть у подвійній дозі. В мене є фото листа медсестри, де видно, що він усім цю гидоту призначає.

Фото: особистий архів Оксани

Найстрашніше – це коли мене кололи після того, як я відмовилася від лікування по два шприци тричі на добу. Що кололи –  не знаю. Два шприци – значить два препарати. Важко ходити, важко говорити, важко думати. Не можна читати книжку, навіть детектив, декілька абзаців і втома від зосередження. Зарядку не можна робити навіть на ліжку, серце починає вискакувати. Весь час хочеться спати. Сни страшні, яскраві, кольорові, але кращі, ніж реальність. Декілька разів накривало депресією. Лізли у голову думки, що мама з дочкою не доїхали додому благополучно. Телефон відібрали, не могла дізнатися. Не могла згадати нічого доброго з власного минулого. Я розуміла, що це від ліків, що це пройде. Важко сходити в туалет, необхідно докладати зусиль. У мене таке було тільки при вагітності, коли матка давила на мочовик. Докладати зусиль важко, бо серце починає вискакувати. Думаю, зараз здохну на унітазі, не гарно. Закреп був дикий. По дві таблетки сени не допомагали, жувала по чотири. Так, цього дуже боюся.

Таблетки, в принципі, те саме, але лайт варіант. Заторможеність, сонливість, схильність до закрепу, байдужість до всього. З цим можна боротися. Багато п’ю води, роблю зарядку, пишу щоденник, повторюю подумки вірші, слухаю пісні. Ходжу коридором, змушую себе думати, як звідси вибратися швидше, хоча “таблєточки” кажуть: “не спіши, полеж, ось скоро ВЛК, не зли доки. не будеш в наглядовій. що тобі більше за всіх треба?”. Я не була на вулиці вже скоро як два місяці, а мені й не хочеться, бо “таблєточки”.

– Чим пояснюють рішення такої ізоляції? Чи можемо ми детальніше акцентувати на елементах каральної психіатрії, яку здійснюють у стінах медичного закладу? Окрім психологічного тиску, чи існують інші види насилля?

– Савченко сказав, що я до експертизи повинна взагалі весь час перебувати в наглядовій палаті. Наскільки це правда – не знаю. Наглядова палата – це кімната на 15 осіб. Виходити з неї не можна. Там завжди є декілька буйних, бо вона взагалі для них, а не для покарання. Все відбирають: телефон, фітнес браслет, молитовник. Савченко дозволив десь у середині липня вийти з медсестрою зняти гроші і з нею сходити в магазин. Але ж час на це не виділяється. Тому двічі тільки ходила. Щодо інших видів тиску – насильницьке “лікування”, тобто отруєння. Якби чинила спротив, прив’язали б до ліжка, відвели б у реанімацію. 

– Повернімось до ВЛК, на яке сьогодні Ви особливо покладаєте надії щодо справедливого перебігу справи. Можете, будь ласка, детальніше розповісти про те, на якому етапі перспективи проходження комісії і що блокує цей процес?

– Спочатку мені обіцяли проходження ВЛК в червні. І я бачила, що хотіли того, бо погодилися на обстеження без нейролептиків, хоча спочатку Савченко грозив, що буду чотири місяці тут лежати. Коли пройшла обстеження, справа несподівано застопорилась. Не знаю чому. В середині липня якраз, після посиленого лікування нейролептиками, сказав, що моє керівництво дуже мною цікавиться, тому треба розширене ВЛК. Я б не сказала, що я сподіваюся на ВЛК. Якби я на нього 100% розраховувала, я б не звернулася із проханням розголосу. Звичайно, мені тепер треба пройти ВЛК, щоб не було питань. Але не таке, яке збере Савченко.

– Ви зазначили, що Олег Савченко каже, що на нього давить Ваше керівництво. Чи відомо за допомогою яких методів здійснюється цей вплив? Як зараз здійснюється безпосередньо Ваша із ним комунікація?

– Савченко і моє керівництво… Чесно, без поняття. Казав, що цікавляться і описав їх точну зовнішність. Потім сказав, що він на моїй стороні, тому треба розширене ВЛК. При цьому доводив, що мене всерівно демобілізують і це стіна, яку не проб’єш. Ось така каша на одній зустрічі. Неадекват, що з ним розмовляти…

– Станом на сьогодні, чи забезпечено стабільний зв’язок із родиною? А також, чи намагались члени Вашої родини врегулювати це питання за допомогою відповідних органів? Чи є належна реакція від державних структур? 

– Так, зараз підтримую зв’язок із родиною. Не можна тільки в наглядовій палаті. Мама зареєструвала заяву начмед, що я здорова, а мене “лікують” від патріотизму. Сказали, що відреагують протягом 30-ти діб. Насправді, зараз моя родина боїться зробити гірше, щоб мене знову не мучили. 

Також, Оксана категорично заперечує усі названі діагнози та наголошує, що не вживає алкоголь та наркотичні речовини, адже є донором крові.  Крайню кровоздачу датовано 02.05.23.

Фото: особистий архів Оксани

4 серпня Оксана повідомила, що її мама телефонувала на “гарячу лінію МОЗ”, їй відповіли, що треба написати заяву в місцеві відділення МОЗ, відповідь буде через 30 діб.

“25-26.07.23 я написала місцеві осередки МОЗ, в офіс омбудсмена і в Національну Службу Здоров’я України. В середу мене викликав Савченко: “Зачем вы пишите жалобы? Я устал на них отвечать. Вы здесь находитесь законно. Мы имеем право 4 месяца вас лечить и за вами здесь наблюдать. Вы себе не принадлежите, вы принадлежите своему полку”, – написала військова.