Пам’яті Максима Чумака – українського захисника
Чумак Максим Вікторович народився 28 квітня 1984 року. Навчався у середній загальноосвітній школі №281 міста Києва. З самого дитинства займався танцями та боротьбою. Свою спортивну кар’єру Максим вирішив продовжити в боротьбі, а саме дзюдо та самбо. Максим здобув звання майстра спорту. У віці 14 років втратив батька.
У 2006 році закінчив Національну академію державної податкової служби України і здобув повну вищу освіту за спеціальністю “Облік та аудит” та кваліфікацію спеціаліста. Також при академії закінчив кафедру військової підготовки та отримав звання молодшого лейтенанта.
Після закінчення академії пробував свої сили у різних компаніях та на різних посадах: помічником директора, економістом, менеджером з продажу, але своє покликання та однодумців знайшов у агросекторі. З 2011 року він почав свою кар’єру в агросекторі на посаді заступника директора ПП “НВАП” Ель Гаучо”. У 2013 очолив підприємство ПрАТ “Таганча” на посаді директора елеватора. Максим сумлінно виконував свої обов’язки на посаді до початку повномасштабного вторгнення Росії.
Робота була другою родиною, Максима дуже всі любили та поважали. Завдяки спорту Максим був надзвичайно стійким та наполегливим – у житті та на роботі. Він завжди намагався стати кращим – вивчав англійську, відвідував конференції та семінари за напрямом його роботи, проходив професійні курси. Змалечку та у дорослому житті він дуже багато читав та слухав аудіокнижок. Його улюблена серія книжок – автора Лі Чайлд про Джека Річера. На його обличчі завжди була посмішка, друзі кажуть, він був душею компанії.
З 26.02.2022 добровільно вступив до лав 27 Печерської бригади Північного ОТО Національної гвардії України. З перших днів повномасштабної війни брав участь у виконанні бойових завдань у Київській області (н.п. Бориспіль, Ясногородка, Колонщина, Гостомель тощо).
З 28.04.2022 по 09.06.2022 року у складі відділення розвідки ротної тактичної групи брав безпосередню участь у виконанні бойових завдань із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Харківській області (н.п. Тернова, Старий Салтів).
З 04.11.2022 по 03.01.2023 продовжував захищати Україну на фронті у Донецькій та Луганській обл. (н.п. Ямпіль, Діброва, Кузьмине, Кремінна).
Останню ротацію – до моменту загибелі – виконував обов’язки заступника командира ротної групи.
08.11.2022 на чолі двох груп здійснював розвідку з метою виявлення та позначення ворожих позицій у районі н.п. Серебрянка та Серебрянського лісництва на Північному березі р. Сіверський Донець.
Починаючи з 10.11.2022 по 28.11.2022 брав участь у штурмових діях у районі Серебрянського лісництва. Завдяки вмілому управлінню та за безпосередньої участі лейтенанта Чумака М.В. ротна група мала тактичні успіхи і змусила противника відступити на відстань від 1.5 – 2 км на Північ, тим самим посунувши лінію фронту до лінії електропередач, що простягається із заходу на схід Кременецького лісу, яка зберігається і зараз.
З 29.11.2022 по 05.12.2022 брав безпосередню участь у штурмах ворожого укріпрайону, що знаходився на північ від вказаної вище ЛЕБ, на підступах до н.п. Діброва та Кузьмине разом із 95 та 80ОАМБР, Інтернаціональним легіоном.
Весь час лейтенант Чумак М.В. знаходився безпосередньо на лінії зіткнення, де, крім іншого, займався питаннями логістики, евакуації поранених, будучи одним з небагатьох офіцерів БТГр на “нульовій” відмітці. “На рахунку” лейтенанта Чумака М.В. – не одне врятоване життя побратимів.
З 06.12.2022 керував облаштуванням оборонних позицій та несенням служби на опорних пунктах на лінії зіткнення.
Починаючи з середини грудня 2022 року, ворог посилив артилерійські та мінометні обстріли, чергуючи їх зі спробами штурмів. Однак грамотна організація обладнання позицій та несення бойового чергування на опорних пунктах дозволила зменшити кількість втрат серед особового складу ротної групи. Після цього та попадання в полон командира взводу з суміжної ротної групи ворог значно ускладнив процес проведення ротацій особового складу, обстрілюючи єдиний шлях підвозу особового складу, БК та інших засобів.
2 січня 2023 року дві позиції ротної групи внаслідок ворожих масованих артилерійського та танкового обстрілів було знищено. Внаслідок чого п’ятьох бійців із групи лейтенанта М. Чумака, який перебував з ними на позиціях, було поранено та евакуйовано. Лейтенант Чумак та його бійці були змушені перейти на суміжні позиції батальйонної групи, залишивши за собою вогневий контроль сектору.
3 січня 2023 року лейтенант М. Чумак зранку зазнав поранення обличчя та контузії, однак відмовився від запропонованої йому евакуації, оскільки не міг, за його словами, залишити своїх бійців без командира. Після обіду того ж дня у супроводі солдата Калини лейтенант Чумак відправився до пункту тилового забезпечення, який знаходився на відстані 1.5 – 2 км на південь від лінії зіткнення у районі Серебрянського лісництва – з метою отримання та доставлення бійцям спорядження та інших речей замість знищених на позиціях напередодні. На зворотньому шляху пікап, на якому рухались лейтенант Максим Чумак та солдат Калина, попав під ворожий мінометний обстріл, внаслідок чого обидва захисники загинули.
Його побратими казали про нього так:
“Чумак Максим “Дар” і Калина”Хасан” – два товариші, два побратими, офіцер і солдат, які довгий час виконували бойові завдання в Кременецькому лісі в надзвичайно тяжких умовах. Мені пощастило бути з вами останні три тижні вашого яскравого героїчного життя, і пройти не одну сотню км в лісі вздовж лінії фронту, ви знали і навчили мене всього: як виконати завдання і вижити. Та, на жаль, війна забирає найкращих у свої тенета. Дякую вам за все, що ви зробили для побратимів, які вас дуже-дуже поважали, і ніколи не сумнівались, що при будь-якій стрілянині, чи найсильнішому обстрілі арти, незважаючи ні на які ДРГ ворога, ви все одно дійдете до них. Незважаючи на найсильнішу небезпеку, від вас линуло світлом, від вас світило сонцем, після спілкування з вами піднімався настрій. І часто дивувалися, що як же ви все-таки знову дійшли на передній край. І так кожен день, і так завжди… У солдатів переднього краю завжди росла впевнена стійкість до воєнної роботи, тому що ви несли незламність духу й волі до виконання бойового завдання…Такого рівня довіри і поваги, як до вас, я не бачив до цього на війні, ви були неймовірні, і ще при житті стали легендами фронтового лісу під Кремінною… Дякую за всі, що ви зробили для України. Дякую долі, що мав Честь бути пліч-о-пліч зі справжніми Українськими Лицарями”.
Під час війни Максим отримав звання лейтенанта. А також, указом президента України №891/2022 “Про відзначення державними нагородами”, за особисту мужність, відповідальність та самовідданість, виявлені у захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу Максима нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Максим дуже любив життя, родину, подорожувати, навчатись, спорт та нашу Україну. У нього залишились син Михайло (від першого шлюбу), дружина Аня, мати Тетяна, сестра Ксенія та племінниця Аріна.
Станом на 22:00 в суботу, 7 вересня, за поточну добу по всій лінії фронту відбулося 168 бойових зіткнень.
Глави зовнішніх розвідок Великої Британії та США попередили, що міжнародний світовий порядок “під загрозою, якої ми не бачили з часів холодної війни”.
Директор ЦРУ Вільямс Бернс розповів про перспективу спалаху ядерної війни на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Португалія активно лобіює приєднання України до Європейського Союзу і хоче, щоб блок почав готуватися до можливого вступу.
Сьогодні вдень, 7 вересня, російські окупанти завдали ударів керованими авіабомбами по Харкову та селищу Мала Данилівка Харківського району. Є поранені.