Паралімпійська чемпіонка поділилася спогадами про інтернат до дня боротьби з насильством
Джерело: “Локальна історія”
До Міжнародного дня боротьби з насильством проти жінок у мережі поширили фрагмент мемуарів Оксани Мастерс – паралімпійської чемпіонки та багаторазової призерки Паралімпійських ігор. Вона розповіла про частину свого життя в інтернаті на Хмельниччині, де пережила насильство.
Фото: “Долаючи біль. Мемуари про відвагу та тріумф”
Мастерс описує важкі моменти дитинства, коли вона зазнавала фізичних і психологічних травм.
“Блим. У кімнаті нагорі – темно. Ми тут з Оленкою. Я нічого не бачу. Звук кроків. Я відчуваю гіркий присмак страху. Оленка наказує мені залізти під ліжко. Я ховаюся за мить до того, як відчиняються двері. І залишаю її там. Саму. Блим. Він так боляче б’є мене. Нас завжди карають чоловіки, можливо тому, що вони дужчі. Оленка завжди захищає мене. Вона стає попереду, і б’ють її. А я дозволяю це. Боже, пробач мені, я завжди дозволяю їй захищати мене”, – пише спортсменка.
За її словами, попри всі пережиті жахіття, вона знайшла в собі сили, щоб не лише пережити ці часи, а й знайти шлях до своєї мрії – стати спортивною чемпіонкою.
Оксана Мастерс згадувала, як вона разом із подругою Оленою пішли шукати їжу, попри заборону виходити зі спальні, оскільки були дуже голодними. Утім, під час цього Мастерс спіткнулася, а до них стали наближатися дорослі працівники інтернату. Олена заштовхнула свою подругу під стіл, але сама не встигла заховатися.
“Хтось хапає її. Я бачу, як вона чіпляється за підлогу. І чую, як її волочать цією жахливою підлогою від мене. А потім вона зникає. Я чую шум. Удар. Три удари. Гучний, але приглушений удар – щось м’яке б’ють чимось твердим. Я здогадуюся, що це. Хоча ніколи не чула такого звуку. Не чула, щоб когось так сильно били. Три пари кроків віддаляються, – пише спортсменка. – Вони залишили її лежати там, на жорсткій підлозі в темряві. Вони покінчили з нею. Вона не ворушиться. Вона мовчить. Я не можу… не можу… я… Я чую, як вони повертаються.
“Мені здалося, що я бачив двох”. Вони збираються вбити мене. Я біжу. Пробігаю повз її крихітне тільце. Більше ніколи я її не бачила. Краще б вони вбили й мене”.
Іншим спогадом було те, що дітей купали у крижаній воді: “Вода струменить зі шлангів чи ллється з крана, але потужний струмінь б’є безперервно”. Вона стояла вдягнена у темній ванній кімнаті, а їй в спину направляли крижаний струмінь.
“Мене завжди обливають холодною водою жінки. Мабуть, я знову накапостила. Мене змушують стояти в душовій бозна-скільки часу. Довго. Я чую лише звуки води. Незабаром нестерпний біль вщухає, відступає, і на зміну йому приходить цілющий спокій. Я наче покинула власне тіло. Мені подобається це відчуття, аж поки я, у все ще мокрому одязі, знову не опиняюся в ліжку, під щільно підтиканою ковдрою. Нас завжди змушують лягати в ліжко у мокрому одязі. Це частина покарання в цьому місці, де завжди так холодно, що віддих парує, а труби крижаніють”, – підкреслила авторка.
Жінка пригадувала, що дітям дозволяли чіпляти бантики лише для фото, аби зацікавити потенційних усиновлювачів. Інші подібні історії описані в її книзі “Долаючи біль. Мемуари про відвагу та тріумф”.
Фото: “Долаючи біль. Мемуари про відвагу та тріумф”
Довідка. Оксана Мастерс – одна з найуспішніших параатлеток світу, родом з України. Через вроджені дефекти, спричинені Чорнобильською катастрофою, її біологічні батьки відмовилися від неї одразу після народження. Вона зростала у сиротинцях на Хмельниччині, де пережила голод, насильство та цькування.
Коли Оксані виповнилося вісім років, її удочерила американка Ґей Мастерс. В Америці дівчина зазнала труднощів адаптації серед ровесників, а також пережила ампутацію обох ніг, труднощі з прийняттям свого тіла, фінансові проблеми та токсичні стосунки. Спорт і підтримка Ґей стали для неї тією силою, що дозволила їй здолати біль і втілити свої мрії.
З 2012 року Оксана здобула 19 медалей на Паралімпійських іграх в академічному веслуванні, лижних перегонах, біатлоні та велоспорті. У 2015 році вона повернулася в Україну, де зустрілася з дітьми-сиротами та пораненими військовими, ділячись з ними своїм досвідом подолання труднощів і надаючи надію на краще життя.
Фото: “Долаючи біль. Мемуари про відвагу та тріумф”
- В одному з будинків-інтернатів на Закарпатті вихованців змушували працювати, били й вимагали від дітей гроші.
- У Коломиї, що на Івано-Франківщині, в жіночому психоневрологічному інтернаті, працівниця, ймовірно, побила свою підопічну.
Міжнародна морська організація заявила, що очікує деталей після заяви Дональда Трампа про відновлення морської блокади Ірану та 20% компенсацію з вантажів, які проходять через Ормузьку протоку. В агенції ООН наголосили, що не підтримують збори за транзит міжнародними протоками.
Губернатор Південної Кароліни Генрі Макмастер призначив Дарлін Грем Нордон тимчасовою сенаторкою після смерті її брата Ліндсі Грема. Раніше таке рішення публічно підтримав Дональд Трамп.
Американський сейсмолог китайського походження Юлін Чен майже два роки перебуває під вартою в Китаї та очікує суду за звинуваченням у шпигунстві. Він досліджував способи виявлення ядерних випробувань КНДР, а США визнали його “неправомірно затриманим”.
Президент США Дональд Трамп підтримає двопартійний санкційний пакет проти Росії, який просував покійний сенатор Ліндсі Грем. Законопроєкт має надати президенту можливість запроваджувати високі мита проти країн, що купують російські нафту, газ та уран.
Група сенаторів-демократів на чолі з Кірстен Джиллібранд закликала адміністрацію Дональда Трампа протягом тижня оприлюднити результати розслідування удару по школі для дівчат у Мінабі. За даними іранської сторони, під час атаки 28 лютого загинули понад 175 дітей і вчителів.