Підсумки року президентства Трампа для України

Рівно рік тому, 20 січня 2025 року, Дональд Трамп вдруге став президентом США.

Рік був насичений.

Трамп назвав себе Королем і у відповідь отримав акції протесту NO KING по всій країні. Ввів тарифи проти половини світу (деякі згодом скасував), за що отримав прізвисько TACO – Trump Always Chickens Out (“Трамп завжди відступає” – ред.).

Отримав у подарунок літак від Катару та чужу Нобелівську премію миру.

Викрав нелегітимного президента Венесуели та запланував анексувати/купити/захопити Гренландію. Образився, що не отримав власну Нобелівську премію миру за закінчення восьми воєн. Зніс історичну частину Білого дому, щоб побудувати бальну залу та перейменував Мексиканську затоку на Американську затоку.

Зробив американців біднішими: у 2025 році зафіксовано найслабше річне зростання зайнятості за останні 20 років, а виробництво, яке Трамп пообіцяв відродити, скорочує робочі місця протягом восьми місяців поспіль. Разом із Віткоффом Трамп збагатився на криптовалюті.

Також Трамп отримав звинувачення від власних виборців MAGA у причетності до педофілії через спробу його адміністрації заблокувати публікацію файлів Епштейна.

На початку другого терміну Трамп використав Закон 1798 року про іноземних ворогів як політичне обґрунтування риторики про “іноземне вторгнення” з боку нелегальних мігрантів. Паралельно його адміністрація домоглася виділення додаткових 150 мільярдів доларів на посилення міграційної політики та застосувала федеральні війська у низці штатів проти волі місцевої влади для реалізації юридично спірних депортацій.

Провів шість зустрічей із Володимиром Зеленським, під час однієї з яких вигнав українського президента з Білого дому.

Поклав червону доріжку до ніг Володимира Путіна на американській військовій базі, чим вивів президента РФ з політичної ізоляції, у якій той перебував як військовий злочинець з моменту повномасштабного вторгнення в Україну.

Це лише частина того, що відбулося з Трампом і світом через Трампа за цей рік. Проте українців, звісно ж, найбільше цікавить вплив президента США на закінчення війни Росії проти України.

Мінімум 83 рази Трамп пообіцяв, що може закінчити війну за день, ще до вступу на посаду. “Це легко. Я б зробив це за 24 години”, – уже менш ніж за рік перебування на посаді він визнав, що це набагато складніше.

Рік тому посадовці Білого дому буквально боялися вимовити слово “Україна”, оскільки наша країна для Трампа була джерелом персональних проблем. Перший імпічмент Палата представників винесла Трампу через розслідування телефонної розмови з Зеленським, у якій він тиснув на президента України, погрожуючи зупинити військову допомогу, якщо той не допоможе з компроматом проти Байдена. Це був 2019 рік – перед виборами президента США 2020 року, які Трамп програв Байдену.

Також Трамп щоразу згадує Байдена, який “віддав Україні 365 млрд доларів на війну” (насправді втричі менше, але коли Трампа цікавили факти?), називаючи це війною Байдена і Зеленського та лише іноді згадуючи першопричину конфлікту, якою є Росія на чолі з Путіним.

Окремо варто згадати симпатію Трампа до Путіна. У 2016 році американські розвідки одноголосно заявили, що РФ втрутилася у вибори президента США, на яких переміг Трамп. Останній назвав це полюванням на відьом, а згодом на спільній із Путіним пресконференції шокував заявою, що Путін заперечив втручання РФ і він, Трамп, йому вірить – поставивши під сумнів авторитет розвідок країни, яку очолює.

Тоді від близької дружби між Путіним і Трампом врятувало розслідування щодо втручання РФ у президентські вибори у США. Багато хто ставив перемогу Трампа під сумнів, і тому він не міг робити кроки на підтримку РФ, окрім вербальних. Саме ці обставини сприяли тому, що президенту Петру Порошенку вдалося переконати Трампа підписати Кримську декларацію (США визнають, що Крим – це Україна) та надати Україні Javelin.

Під час другого терміну Трамп поки що не має таких проблем, як під час першого – здатних його зупинити від спроб схилитися на бік Москви.

До зустрічі на Алясці у серпні 2025 року Трамп, як і Україна з нашими європейськими партнерами, наполягав на припиненні вогню та подальших перемовинах про мир після цього, але Москва це завжди відкидала. Зрештою, точку зору Путіна після Аляски прийняв і Трамп, сказавши, що розуміє позицію РФ.

Симпатія Трампа до Путіна пов’язана не лише з грошима. Вони поділяють бачення світу як зон впливу, де РФ прагне бути гегемоном Європи, а Трамп – зробити Америку гегемоном Північної півкулі, спираючись на власну доктрину “Донро”.

Це ідея нової стратегії національної безпеки Трампа, яка полягає в тому, що США у своїй півкулі світу можуть робити все, що хочуть, включно з діями, які мають сумнівну легітимність.

Схоже, Трамп хотів би увійти в історію поруч із президентом Томасом Джефферсоном, який придбав Луїзіану у Франції у 1803 році за 15 мільйонів доларів і майже подвоїв розмір Сполучених Штатів. Або як один з історичних героїв його адміністрації – президент Вільям Маккінлі, який анексував Гаваї у 1898 році та вводив 50% тарифи.

Попри те, що зараз не XIX століття, а вплив та інтереси США давно вийшли за межі їхньої півкулі, Трамп хоче купити Гренландію, попри те, що населення Гренландії цього не хоче і міжнародне право цього не дозволяє. Саме тому для Трампа не було б проблемою визнання Криму за РФ, яке він пропонував Путіну в обмін на припинення вогню.

Трамп готовий покласти до ніг російського диктатора не лише червону доріжку, а й Україну. Єдине, що його зупиняє на цьому шляху, – це опір українського, американського та європейських народів. Де ми розуміємо, що на кону виживання, американці – що РФ є ворогом, а європейці – що вони наступні.

Якщо відкинути інформаційний шум і драми, у яких ми вимушені жити цей рік, ситуація для України виглядає так.

США більше не надають нам зброю та гроші. Їх купує ЄС за власні кошти. За два роки повномасштабної війни (2022–2024) адміністрація Байдена, якого багато хто називав недостатньо рішучим, виділила Україні понад 135 мільярдів доларів. За президентства безумовно “рішучого” Трампа на 2026–2027 роки Сполучені Штати виділили Україні 800 мільйонів доларів у межах оборонного бюджету – по 400 мільйонів на кожен рік – для фінансування закупівель нового озброєння для ЗСУ через американські компанії.

Свого часу Трамп заявив, що якщо Путін і Зеленський не захочуть закінчити війну, він натисне на обох. Він дійсно ввів санкції проти найбільших енергетичних компаній РФ, і ці санкції у перспективі зменшать економічні можливості Росії для ведення війни, але цього недостатньо.

Трамп заблокував конфіскацію заморожених активів РФ, чого домагалися країни ЄС, щоб “не зірвати мирний процес”. Він наполягає, щоб Україна віддала Росії Донбас, навіть ті його частини, які перебувають під контролем української влади та армії.

Після чергової розмови з Путіним Трамп не надав Україні Tomahawk. Він не каже жодного слова про щоденні удари РФ по українських містах та енергооб’єктах, спрямовані на те, щоб залишити людей без джерел тепла.

За підсумками першого року другого президентства Трампа він виглядає більше як союзник Путіна, з яким прагне торгувати й заробляти – українською це слово “барига” – а не як миротворець, який хоче зупинити вбивства.

Трампу байдуже, що мешканці Краматорська не хочуть стати частиною РФ, так само як байдуже, що мешканці Гренландії не бажають бути “купленими” Америкою. У нього власне бачення світу, у якому він – король і може брати все, що забажає.

Що робити?

Те саме, що й увесь цей рік: робити компліменти найвеличнішому лідеру (Трампу); вести перемовини зі США щодо війни, яку проти нас веде РФ, демонструючи наше бажання миру й небажання миру з боку Росії. Працювати з американськими політиками, багато з яких підтримують Україну й розуміють реальну загрозу з боку РФ.

Переконувати, що відмова від територій лише розпалить війну, а не зупинить її. Продовжувати разом із лідерами європейських країн стримувати Трампа від тіснішого зближення з РФ, наскільки це можливо, переконуючи, що до персональної Нобелівської премії миру його наблизить саме тиск на Росію, яка буде вимушена припинити війну.

Припинити сподіватися на швидкий мир. Якби Трамп міг зупинити цю війну не ціною капітуляції України, він давно б це зробив.

І головне – вкотре усвідомити, що лише від ЗСУ та від нас залежить наше виживання і збереження держави.