Політичні суперечки в Україні вплинули на невдачу контрнаступу 2023 року: ключові тези статті NYT

Розслідування The New York Times показало, що залучення Америки у війну було значно глибшим, ніж вважалося раніше. Попри офіційну позицію США про непряму участь у бойових діях, Вашингтон не тільки постачав зброю Україні, а й безпосередньо координував стратегічні операції, розвідку та удари по російських цілях.

Останні три роки були відзначені безпрецедентною співпрацею між українськими та американськими військовими, що включала спільне планування операцій, використання передових технологій та розвідданих. Однак внутрішньополітичні суперечки в Україні суттєво вплинули на ефективність цієї підтримки, що зрештою вплинуло на хід війни.

Американська база у Вісбадені координувала удари по російських цілях

Для компенсації значної переваги Росії в чисельності військ та техніці США створили операцію Task Force Dragon. Її основний центр розташовувався на базі американської армії у Вісбадені (Німеччина). Щоранку українські та американські офіцери спільно визначали ключові цілі для ударів – російські підрозділи, техніку чи стратегічні об’єкти. Американська розвідка використовувала супутникові знімки, радіоперехоплення та дані з безпілотників для передачі точних координат українським військам. Уникаючи ескалації конфлікту, військові уникали терміна “цілі”, натомість використовуючи евфемізм “точки інтересу”.

Розвідка США та артилерія допомогли Україні змінити хід війни

Навесні 2022 року адміністрація Байдена дозволила передати Україні високомобільні артилерійські ракетні системи HIMARS. На початковому етапі війни українські військові майже повністю покладалися на американську розвідку для наведення цих систем. Task Force Dragon контролювала майже кожен удар HIMARS, що призвело до різкого зростання втрат серед російських військ. Завдяки цьому Україна змогла досягти значних успіхів у контрнаступі 2022 року. До кінця того року українські сили отримали тимчасову перевагу над російськими окупантами.

США поступово розширювали масштаби допомоги Україні

З самого початку адміністрація Байдена намагалася чітко розмежувати підтримку України та безпосередню участь у бойових діях. Проте поступово Вашингтон дозволяв дедалі ризикованіші операції. Спочатку до Києва відправили невелику групу військових радників, яких офіційно називали “експертами з конкретних питань”. Згодом їхня чисельність зросла до кількох десятків, і вони отримали дозвіл виїжджати на українські командні пункти ближче до фронту.

У 2022 році США дозволили передачу Україні розвідданих для ударів по російських кораблях біля Криму. Восени того ж року ЦРУ допомагало українським дронам атакувати російські військові судна у Севастополі. У січні 2024 року американські та українські військові спільно розробили операцію “Лунний Град” – масштабну серію ударів по 100 російських об’єктах у Криму, що змусила росіян відвести техніку та особовий склад углиб території РФ.

США допомагали Україні завдавати ударів по території Росії

Найтривожнішою червоною лінією для Вашингтона була територія Росії. Однак навесні 2024 року, щоб захистити Харків від наступу, адміністрація Байдена створила так звану “операційну зону” – ділянку російської території, у межах якої американські військові могли передавати координати для українських ударів. Згодом ця зона розширилася через появу північнокорейських військ у боях на боці Росії. У вересні 2024 року українські дрони за підтримки ЦРУ завдали удару по складу боєприпасів у російському Торопці, що спричинило вибух такої сили, що його порівняли із землетрусом. Пізніше США дозволили Україні використовувати їхні дані для ударів по російських тилах.

Політичні суперечки між Зеленським і Залужним вплинули на провал контрнаступу 2023 року

Контрнаступ 2023 року мав стати логічним продовженням успішної кампанії попереднього року. Однак після серії військових ігор у Вісбадені, де була узгоджена стратегія, план стикнувся з політичними протиріччями у Києві. Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний наполягав на прориві в напрямку Мелітополя, що дозволило б відрізати російські логістичні маршрути. Проте його підлеглий, генерал Олександр Сирський, мав альтернативний план – зосередити сили на Бахмуті. Президент Володимир Зеленський підтримав Сирського, що призвело до поділу ресурсів і, зрештою, до провалу обох операцій. Українським військам не вдалося повернути Бахмут, і контрнаступ завершився без стратегічних досягнень. Це дозволило Росії повернути собі ініціативу на полі бою.

Американські посадовці були розлючені через успішну атаку української ракети по флагману Чорноморського флоту РФ крейсеру “Москва”, про яку їх не попередили.