«Половини мене не стало» – Брати Капранови написали на себе епітафію

Джерело: Брати Капранови/Facebook

Письменник, публіцист та громадський діяч Віталій Капранов прокоментував смерть свого брата, який помер 16 квітня й написав епітафію.

“Важко писати епітафію на себе. Бо ми з Дмитром завжди були одним цілим і насправді одним цілим залишилися, навіть попри смерть.

Він поклав своє життя за цю націю, за цих людей, за цю культуру. Ми могли би спокійно жити, заробляти грубі гроші в іншому бізнесі та надувати щоки на публічних заходах. А замість цього витрачали сотні тисяч доларів на книжки, вкладалися у розвиток ринку та його інформаційне забезпечення.

І для цього постійно вигадували божевільні інфоприводи – від конкурсу Золотий Бабай і автопробігу на День книжки до купання письменників в ополонці – тільки щоб про українську книжку згадали телевізор та газети”, – пише Віталій.

Фото з відкритих джерел

Він згадав про їхню боротьбу за заборону ввезення російських книжок, захист бібліотек та книгарень від знищення, дослідження питання державної мови та низки інших події та заходів, до організації яких він із братом були причетні.

“Але серце на витримало, і це не образ, а жорстока реальність. Тому я й пишу про все це у минулому часі. Бо більше цього не буде. Бо мене наполовину не стало. І я пишу цю епітафію на себе – рідкісний жанр. Нікому не бажаю такого досвіду”, – зазначив Віталій.

Він розповів, що продовжить свою діяльність, проте “половина від мене вже не зможе так”.

ДОВІДКОВО. Дмитро Капранов народився 24 липня 1967 року у Дубоссарах (сьогодні територія Молдови). Разом із братом-близнюком Віталієм був письменником, публіцистом, громадським діячем, блогером.

Дитинство брати провели на Миколаївщині, де закінчили школу. Вищу освіту здобули в Уральському політехнічному інституті (Свердловськ, РФ) та Московському енергетичному інституті за фахом “Технічна кібернетика”.

У 1988 році, одружившись із сестрами-близнючками, переїхали до Москви, де на початку 90-х видавали московську українську газету “Тинди-ринди” та журнал української фантастики “Брати”.

Тоді ж почали писати свою першу книжку “Кобзар 2000”, над якою працювали 10 років. Завершили роботу 1998 року – вже у Києві.

У 1999 році Капранови разом із телеканалом “1+1” та шоколадом “Корона” організували перший конкурс української гостросюжетної літератури “Золотий Бабай”. Тоді переможцем став роман “Ключ”, автором якого є Василь Шкляр.

У 2000 році брати Капранови очолили видавництво “Зелений пес”.

Віталій та Дмитро Капранови написали низку романів, серед яких – “Приворотне зілля”, “Розмір має значення”, “Закон Братів Капранових”, “Забудь-річка”. Також вони є авторами дитячої книги “Зоряний вуйко”.

У 2007 році Капранови заснували премії “Золотий намордник” – за перше місце в рейтингу державного хамства – та “Золотий ошийник” – за перше місце в рейтингу іноземного хамства (присуджується посольству чи консульству за результатами інтернет-голосування), а у 2011 році заснували конкурс двійників Тараса Шевченка.

2013 року брати Капранови видали, як зазначено в анотації, “для дорослих і дітей, для батьків, які хочуть, щоб їхні нащадки виросли українцями”, 80-сторінкову “Мальовану історію Незалежності України”.

4 вересня 2019 року брати Капранови створили свій YouTube-канал “імені Т. Г. Шевченка”, на якому розповідають про історію України.

З 24 лютого 2022 року, від початку російського вторгнення в Україну, письменники брати Капранови боролися з окупантами зі зброєю в руках у Києві, в лавах полку “Азов”.

18 квітня на Байковому кладовищі поховали українського письменника, публіциста та громадського діяча Дмитра Капранова, який помер 16 квітня у віці 56 років.
18 квітня у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі відбулась церемонія прощання з Дмитром Капрановим.
16 квітня у віці 56 років помер письменник та громадський діяч Дмитро Капранов. Користувачі соцмереж висловлюють співчуття рідним публіциста.