Путін вже не здатен завершити війну, навіть якби захотів – Foreign Policy

Джерело: Foreign Policy

Після трьох років війни, коли стало очевидно, що російська армія не здатна зламати Україну. Однак, лідер РФ Володимир Путін продовжує відмовлятися від припинення вогню. Попри певні тактичні успіхи, як, наприклад, вибиття українців з Курської області, шанси на перемогу військовим шляхом у Росії залишаються мінімальними. Військові втрати і економічні труднощі вказують на наближення кінця війни, однак Путін не зупиняє агресію.

Росія продовжує атаки на українські міста, і Путін оголосив мобілізацію ще 160 000 осіб цього року, що є найбільшим показником за 14 років. Зупинити війну може здатися простою проблемою для виснаженої Росії, але довготривала мілітаризація країни продовжується швидкими темпами.

Водночас, економіка Росії залежить від війни, адже значна частина бюджету витрачається на військові потреби, тоді як великі виплати за військову службу стимулюють економіку.

Як сказав німецький економіст Яніс Клюге : “Якщо Кремль хоче уникнути економічного колапсу, йому доведеться продовжувати витрати на нинішньому рівні ще тривалий час після закінчення війни”. Проте немає жодних ознак будь-яких планів Кремля замінити військові витрати будь-якими іншими державними стимулами. Попри труднощі з виробництвом достатньої кількості матеріальних засобів і боєприпасів, щоб прогодувати величезну лінію фронту в Україні, економіка в тому вигляді, в якому вона існує сьогодні, не може існувати без якоїсь війни — або ж, — величезної армії, що постійно зростає, готової до війни.

Путін також усвідомлює, що закінчення війни може призвести до економічного колапсу, позаяк нинішня економіка ґрунтується на військових витратах. У Росії, особливо в провінціях, війна стає своєрідним соціальним стимулом, оскільки молоді люди, переважно з бідних регіонів, отримують великі виплати за службу. Однак внутрішня проблема Путіна виходить за межі економічного стимулу війни.

Так, для очільника Кремля завершення війни означатиме не лише економічні втрати, але й соціальні катастрофи для широких верств населення, котрі стали залежними від війни. Крім того, Путін може побоюватися соціальних наслідків для свого режиму: демобілізовані солдати можуть виявити розчарування в обіцянках, які їм давала влада, що посилить незадоволення в суспільстві.

Знищення всіх цих соціальних та економічних надій може виявитися такою ж шкодою для популярності Путіна, що й кінець попереднього стрибка зростання в 2000-х роках. Тоді незадоволені росіяни об’єдналися довкола політичної опозиції на чолі з убитим Борисом Нємцовим, а через кілька років – протестного руху на чолі з убитим Олексієм Навальним.

Замість цього Кремль продовжує ставити на стабільність шляхом війни, не маючи плану на післявоєнний період. Аналітики припускають, що це, своєю чергою, може призвести до ще більшої ізоляції Росії та політичної нестабільності в країні.

Ситуація в Росії свідчить про те, що Путін не готовий до швидкого миру, навіть якщо це загрожує подальшим занепадом економіки та соціальної сфери.

Раніше джерела припустили, що ​Москва сподівається, що президент США Дональд Трамп забезпечить прийнятне мирне врегулювання з Україною, одначе, готова продовжувати війну, якщо переговори зазнають невдачі.

Ввечері 30 вересня президент Володимир Зеленський заявив, що ситуація на Запорізькій атомній станції аварійна наразі критична через тривале відключення від живлення.

З 2022 по 2025 роки Франція, Бельгія, Іспанія та Нідерланди закупили в Росії зріджений природний газ на 34,3 млрд євро. За той самий час вони направили Україні сумарно 21,2 млрд євро. Про це мовиться у дослідженні THE LNG TRAP Europe’s Fossil Gas Dependence on Russia and the United States, оприлюдненому організацією Greenpeace.

Альона Лєсніченко, яка разом із чоловіком та дітьми загинула під час російської атаки на Сумщину, чекала на двійню.

Зниження темпів зростання російської економіки, котрі цього року стали майже нульовими, набуло “некерованого” характеру, заявив Олександр Шохін — голова Російського союзу промисловців і підприємців, найбільшого в країні бізнес-об’єднання з мільярдерами зі списку Forbes у складі правління.

Євросоюз має намір відмовитися від російських енергоресурсів не пізніше 2027 року, втім, Угорщина та Словаччина не хочуть припиняти закупівлі у “Газпрому”. Проте на шляху їхніх намірів стоїть Болгарія — у буквальному сенсі: саме через неї проходить остання труба, якою через “Турецький потік” досі надходить російський газ до Європи. І Софія не планує протидіяти планам із припинення цих постачань.