Путінська війна та міфи про Рьорека: Тімоті Снайдер про те, як Кремль «виправдовує» агресію давніми літописами

Російський президент Володимир Путін, розв’язавши найкривавішу війну XXI століття проти України, спирається на середньовічний літопис “Повість временних літ”, щоб виправдати свою агресію. Про це пише американський історик Тімоті Снайдер у своїй статті для The Financial Times, аналізуючи, як Путін використовує міфи про давнього скандинавського вождя Рьорека для створення ілюзії історичної правоти. Цей текст розкриває, як історичні наративи стають інструментом політичної маніпуляції, а також проводить паралелі з шекспірівським “Гамлетом”, щоб пояснити трагедію сучасної війни.

Путін, якого Снайдер називає засновником політики постправди, вірить у сакральну історію Росії, що включає Україну як невіддільну частину. Ця ідея базується на “Повісті временних літ” – літописі, створеному монахами в середньовічному Києві. У своїх виступах, зокрема в інтерв’ю американському журналісту Такеру Карлсону минулого року та під час зустрічі з Дональдом Трампом в Алясці минулого тижня, Путін посилається на Рьорека, відомого в літописі як “Рюрик”, як на засновника російської державності. Він називає українців “братнім народом” зі “спільними коренями”, яких потрібно “звільнити” від їхньої віри в окремішність – навіть силою.

Насправді “Повість временних літ” розповідає про прихід скандинавів у східнобалтійський регіон у IX столітті. Згідно з літописом, у 862 році слов’яни нібито запросили скандинавів, зокрема Рьорека, правити ними. Ця історія, ймовірно, запозичена зі скандинавських саг, де данці та шведи виправдовували свої набіги “запрошеннями” місцевих. Рьорек, данський вождь, можливо, справді контролював землі в балтійському регіоні, але ніколи не бував у Києві, що розташований за тисячі кілометрів від його володінь. Лише через століття скандинави почали оселятися в Києві, але ці історичні події не можуть виправдовувати сучасні війни, як, наприклад, історія Каролінгів не змушує Францію нападати на Бельгію.

Літописні монахи Київської Русі, пишучи через століття після подій, прагнули возвеличити своїх правителів, створивши міф про Рьорека як засновника династії. Вони наділили його біблійним довголіттям і вигадали історію про немовля-спадкоємця, яке таємно перевезли до Києва. Археологічні дані спростовують ці легенди. Путін використовує цей текст, щоб стверджувати, ніби Москва має історичне право панувати над Києвом, хоча в IX столітті, коли відбувалися описані події, Москви ще не існувало.

Москва стала центром влади лише за монгольського панування, після розпаду Київської Русі в XIII столітті. Її землі відійшли до Великого князівства Литовського, а Москва, що була периферійною провінцією, потрапила під владу ханів. Після скинення монгольського ярма московські правителі вигадали династію Рюриковичів, спираючись на “Повість”. У XVIII столітті Петро Великий, створюючи Російську імперію, привласнив назву “Русь”, узяту зі скандинавської традиції.

Інший погляд на Рьорека пропонує середньовічний текст “Діяння данів” Саксона Граматика, написаний наприкінці XII століття. У ньому Рьорек – язичницький вікінг, який збирав данину зі слов’ян у балтійському регіоні. Його історія переплітається з міфами, що ведуть до шекспірівського “Гамлета”. За Саксоном, Рьорек повертається до Данії, де його дочка Герутта стає дружиною вождя Орвенділа. Після вбивства Орвенділа його братом Фенгом їхній син Амлет (Гамлет) удає божевілля, щоб помститися. Ця історія, за Снайдером, показує, як міфи про владу створюють політичні наративи.

Путін, вірячи в міф про Рьорека, використовує його для виправдання війни, стверджуючи, що Україна належить Росії через давню історію. Це поєднується з постправдівською пропагандою, яка заперечує факти вторгнення, як це було в 2014 році під час анексії Криму та війни на Донбасі. Російський ідеолог Владислав Сурков, якого пов’язують із постправдівською політикою, зіграв ключову роль у цих маніпуляціях. Снайдер зазначає, що російська пропаганда підтримувала Brexit і президентську кампанію Трампа в 2016 році, що сприяло послабленню реакції Заходу на агресію Росії.

На зустрічі в Алясці Путін і Трамп уникали згадок про жертви війни в Україні, говорячи про власні “страждання” через критику їхніх дій. Путін повторював міфи про Рьорека, а Трамп заперечував російський вплив на свою кампанію 2016 року, називаючи це “містифікацією”. Снайдер підкреслює, що марнославство Трампа робить його вразливим до маніпуляцій Путіна. Це створює ситуацію, де американська політика слабшає, а військова допомога Україні скорочується.

На противагу російській історичній політиці, яка нав’язує ідею вічної Росії, в Україні розвиваюлися гуманітарні науки. Українські мислителі, такі як Михайло Грушевський, Іван Франко, В’ячеслав Липинський і Леся Українка, пропонували альтернативні погляди на історію, наголошуючи на соціальній історії та міжкультурних зв’язках. Сьогодні ці ідеї переживають відродження, тоді як Росія використовує міфи для виправдання агресії.

Снайдер наголошує, що розуміння таких історій, як “Повість временних літ” і “Гамлет”, допомагає побачити, як обман і самообман стають основою війни. Міфи про Рьорека не лише виправдовують агресію, а й створюють небезпечну ілюзію, що дозволяє ігнорувати реальність страждань мільйонів людей.

• Тімоті Снайдер, американський історик, зазначає, що Дональд Трамп має очевидні вразливості, які роблять США слабкими. Його дії ставлять американську економіку під загрозу через особисті проблеми, які він намагається приховати. Усе своє життя Трамп, за словами Снайдера, обкрадав людей. Це його характерний стиль. Суть не в тому, що він краде, а в тому, що інші, на його думку, обкрадають його. Замість совісті у нього є звичка витіснення.

• виправдання війни,
• Володимир Путін,
• міфологія,
• постправда,
• російська агресія,
• Тімоті Снайдер