П’ять міфів про психологію і їхні розвінчання

Останні десятиліття принесли в повсякденне життя чимало психологічних термінів, таких як “упередженість підтвердження” або роль серотоніну у формуванні відчуття благополуччя. Психологічні відкриття допомагають краще розуміти людські страждання та природу людини, але водночас поширюються й міфи про психологію. Їх розвінчав ад’юнкт-професор психології Канзаського університету Стівен Іларді. 

Міф №1: Ми використовуємо лише 10% свого мозку.

Одним із найпоширеніших психологічних міфів є уявлення про те, що більшість мозку постійно неактивна. Ця ідея бере свій початок з висловлювання психолога Вільяма Джеймса у 1907 році, що ми використовуємо лише невелику частину своїх розумових і фізичних можливостей. Надалі це твердження перефразували, стверджуючи, що середня людина використовує лише 10% своїх розумових здібностей. Однак сучасна нейронаука спростовує це уявлення. Мозок, який споживає близько 20% енергії організму, постійно активний. Якби ми використовували лише 10% нейронів, мозок швидко зморщився б через нейронне самознищення, що не спостерігається у здорових людей.

Міф №2: Розмова про свої проблеми завжди допомагає.

Поняття “лікування розмовою” стало популярним завдяки Зигмунду Фрейду, який вважав, що люди мають пригнічені тривожні думки та почуття, що потребують вивільнення. Однак сучасні дослідження показують, що розмова про болісний досвід не завжди приносить користь. Наприклад, групове консультування для тих, хто пережив травматичні події, не показує позитивних результатів, а в деяких випадках навіть може погіршити стан. Згідно з даними, близько 10% пацієнтів, які проходять психотерапію, погіршуються під час лікування, що може бути пов’язано з використанням неефективних методів.

Міф №3: ОКР проявляється як гіперорганізація.

Популярна культура часто зображує обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) як гіперорганізацію та надмірну охайність. Герої, які постійно прибирають і організовують речі, як Моніка Геллер із “Друзів” або Емма з “Glee”, сприймаються як типові приклади ОКР. Однак справжня природа цього розладу значно складніша. ОКР рідко пов’язаний з охайністю. Замість цього хворі стикаються з постійними, небажаними думками, які викликають тривогу, і часто змушені виконувати ритуали для зменшення цих тривожних думок. Наприклад, людина з ОКР може мати нав’язливі страхи, що вона випадково когось збила автомобілем, і потім витратить години на перевірку території. ОКР є серйозним психічним захворюванням, яке завдає значних страждань і порушень у житті людини. Хоча невелика частина пацієнтів дійсно має примусові ритуали миття рук, це лише одна з багатьох форм цього розладу.

Міф №4: Перепади настрою є ознакою біполярного розладу.

Біполярний розлад, раніше відомий як маніакальна депресія, часто асоціюється зі швидкими перепадами настрою. У популярних джерелах цей розлад часто описують як постійні й різкі зміни емоційного стану. Однак офіційні діагностичні критерії не включають перепади настрою. Насправді епізоди манії або депресії зазвичай тривають тижнями або місяцями, а не змінюються миттєво. Крім настрою, біполярний розлад проявляється в інших симптомах, таких як виснажлива втома, імпульсивна поведінка, фінансові ризики та руйнівні емоційні стани. Це набагато складніший і серйозніший розлад, ніж просто перепади настрою.

Міф №5: Ліки виправляють хімічний дисбаланс.

Фармацевтичні компанії часто просувають ідею, що психічні розлади викликані “хімічним дисбалансом” і що ліки можуть його виправити. Однак це надмірно спрощене уявлення. Наприклад, депресія пов’язана з багатьма факторами, такими як нейрозапалення, порушення обміну речовин, зміни у циркадних ритмах, зниження нейропластичності та гормональні порушення. Крім того, ідея “хімічного дисбалансу” може створювати хибне уявлення, що лише ліки можуть розв’язати проблему. Хоча медикаментозне лікування може бути ефективним, існують і інші способи впливати на хімічні процеси в мозку, наприклад, фізичні вправи, зміни в харчуванні та психотерапія, які також мають позитивний вплив на психічне здоров’я.

• Вчені досі намагаються з’ясувати, чому деякі люди живуть понад 100 років. Водночас вони сходяться у думці, що краще уникати порад щодо здоров’я у довгожителів.
• Результати нового дослідження, проведеного групою вчених із Чжецзянського та Единбурзького університетів, свідчать, що здоровий спосіб життя може компенсувати на понад 60% негативний вплив деяких генів на тривалість життя і додати до нього ще п’ять років.