Щодня били, бо не хотів розмовляти російською: історія загиблого військовополоненого

Джерело: Texty.org

Оксана Грицюк, дружина загиблого в російському полоні Олександра, розповіла як окупанти катували та знущались з її чоловіка.

Жінка розповіла, що з перших днів повномасштабного вторгнення Олександр сказав: “Хто, якщо не я?” і добровольцем пішов захищати Україну на фронті.

Олександр Грицюк воював у 110-й бригаді імені Марка Безручка, проте 10 квітня 2022 року з групою побратимів потрапив у полон під Новобахмутівкою (Покровський район, Донецька область). Про це Оксана дізналась з російських сайтів, а згодом отримала підтвердження від Міжнародного комітету Червоного Хреста.

В грудні 2023 року до жінки зателефонував представник уповноваженого ВРУ з прав людини Дмитра Лубінця і сказав, що є можливість передати речі й лист чоловіку.

“Я написала листа, додала кілька фотографій і відправила на Національне інформаційне бюро. Це було якраз перед Новим роком. На той момент мій чоловік був уже неживий, але я про це ще не знала”, – розповіла Оксана.

Згодом жінка отримала інформацію від співкамерника її чоловіка про те, що з Олександра знущались в російському полоні. 24 січня цього року Оксані повідомили, що тіло її чоловіка обміняли.

“Я не могла в це повірити, сказала, що вони щось переплутали, і кинула слухавку. Пізніше слідча вислала мені фото татуювання, і вже за татуюванням я впізнала його. Це був найстрашніший день у моєму житті”, – сказала жінка.

Вона розповіла, що її чоловік був високого зросту – 180 см, та до полону важив 110 кілограмів. Однак під час впізнання тіла патологоанатом сказав, що чоловік не важив й п’ятдесяти кілограмів.

“Те, що від нього залишилося, — лише кістки та шкіра. Голова була вся синя, ніс на бік, вказівні пальці без нігтів. Чи вони висмикнуті, чи відбиті, я не знаю. Сліди катування по всьому тілу”, – сказала Оксана.

Жінка зазначила, що за розповідями його співкамерників з її чоловіка особливо знущались, бо він з західної частини України й не хотів розмовляти російською.

“На нього казали “ти бандерівець, вас треба вбивати й різати всіх”. Його дуже жорстоко били. Так, що він непритомнів. Між побиттями змушували годинами стояти непорушно. Іноді з піднятими руками. Їх майже не годували. Одного разу було якесь свято, а у дворі СІЗО бігали собаки, то наглядачі набрали їм собачих недоїдків, накидали туди собачої шерсті й дали це як їжу”.

Оксана розповіла, що написала чоловіку п’ять листів, які, як їй розповіли, він отримав. В одному з них, вона повідомила Олександра, що в нього народився онук.

“Коли він це прочитав, то був дуже розчулений. Розповів хлопцям, і в цей день вони віддали йому всю свою їжу, вийшла така маленька каструлька”, – сказала вона.

Дату смерті чоловіка вказали 16 листопада 2023 року, а у висновку українського патологоанатома вказано “туберкульоз”. Жінка заявила, що оскаржуватиме цей висновок.

“Я знаю, що в березні повернули з полону багато тіл хлопців. І всім їм ніби під копірку пишуть “туберкульоз” або “ішемічна хвороба серця”. Місяць я не могла поховати свого чоловіка, тому що ми були не згодні з цим лікарським свідоцтвом”, – розповіла Оксана.

Вона додала, що зараз матеріали кримінальної справи в прокуратурі й там нібито змінили кваліфікацію на статтю 438 пункт 1 ККУ (жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням.

25 червня відбувся 53-й обмін військовополоненими. Україна повернула з російського полону ще 90 українських захисників, серед них зокрема оборонці “Азовсталі”, прикордонники, воїни Нацгвардії.
“Коли Дениса знайшли, його рука була на штурвалі” – історія пілота-аса з позивним FLASH.

Вже десять європейських країн приєдналися до французької ініціативи щодо ядерного стримування Росії на тлі сумнівів щодо надійності американських гарантій безпеки. План президента Емманюеля Макрона передбачає розміщення французьких винищувачів Rafale, здатних нести ядерну зброю, у різних європейських країнах, а також обмін розвідданими та створення спільної інфраструктури раннього попередження.