Щитоподібна залоза: чому важливо пильнувати за її станом та як це робити

Джерело: МОЗ України

Сьогодні, 25 травня, відзначається Всесвітній день щитоподібної залози (World Thyroid Day). У Міністерстві охорони здоров’я розповіли, як пильнувати за станом щитоподібної залози та як уникнути йододефіциту.

Щитоподібна залоза — це ендокринний орган, який має форму метелика й розташований на передній поверхні шиї.

Щитоподібна залоза виробляє гормон тироксин (Т4) та трийодтиронін (Т3), які виділяються у кров і потрапляють до всіх клітин нашого тіла. Ці гормони забезпечують нормальне функціонування всіх органів і систем. І коли щитоподібна залоза не працює належним чином, страждає весь організм.

Гормони щитоподібної залози впливають на роботу серцево-судинної, дихальної, травної та опорно-рухової систем, інтелектуальний розвиток, психічну активність та навіть фертильність, контролюють теплопродукцію.

Як недостатня чи підвищена секреція гормонів щитоподібної залози впливає на організм людини?

Гіпотиреоз – стан, за якого щитоподібна залоза виробляє недостатню кількість гормонів. Це призводить до появи таких симптомів, як: збільшення маси тіла, загальна слабкість, втомлюваність, сонливість, мерзлякуватість. Окрім цього, у людини спостерігається сухість шкіри, уповільнене серцебиття та зниження артеріального тиску, охриплість голосу; виникають хронічні закрепи, м’язова слабкість, швидка втомлюваність. У жінок – порушення менструального циклу, невиношування вагітності. Часто погіршується пам’ять, виникає емоційна нестійкість.

При підвищеній секреції гормонів щитоподібної залози виникає стан, протилежний гіпотиреозу, – гіпертиреоз. При цьому у людини спостерігається втрата маси тіла; занепокоєння і дратівливість, труднощі із зосередженням уваги, безсоння; посилена пітливість та почервоніння шкіри; серцебиття, підвищення артеріального тиску. У жінок — порушення менструального циклу.

Щоб виробляти гормони, щитоподібній залозі потрібен йод. Його кількість впливає на рівень гормонів, які залоза виробляє і виділяє.

Скільки потрібно йоду, щоби бути здоровим?

Добова потреба в йоді змінюється залежно від віку. Для дорослих чоловіків та жінок вона становить 150 мкг*; жінок під час вагітності та у період лактації — 200 мкг. Для дітей 0–6 років — 90 мкг; 6 років – 100 мкг, 7–10 років — 120 мкг; 11–17 років – 150 мкг.

*1 мкг – це одна мільйонна частина грама.

Проте Україна – країна з недостатнім споживанням йоду. За даними, які наводить Центр громадського здоров’я, більшість українців щодня споживає лише 40–80 мкг йоду. У зоні найбільшого ризику — західні регіони та Чернігівська область, де споживання йоду найнижче.

Водночас створити надлишок йоду в організмі складно, оскільки 95–98% йоду, що надходить в організм, виводиться із сечею, а 2–5% — через кишківник.

За все життя людина споживає близько 3–5 г йоду — приблизно одну чайну ложку.

Як уникнути йододефіциту?

Найпростіша профілактика дефіциту йоду в організмі – вживання йодованої солі для приготування щоденних страв. Але пам’ятайте про рекомендації ВООЗ щодо споживання солі — не більше 1 ч. л. на добу

Крім того, до раціону слід включити такі продукти:

морепродукти та морську капусту;
білу рибу;
овочі: картоплю, редиску, часник, буряк, томати, баклажани, спаржу, зелену цибулю, щавель, шпинат;
фрукти: банани, апельсини, лимони, дині, ананаси, хурму, фейхоа;
яйця;
молоко;
яловичину;
волоські горіхи.

Важливо також періодично контролювати стан щитоподібної залози. Для цього зверніться до свого сімейного лікаря. За потреби він скерує вас до ендокринолога.

Чи може людина жити без щитоподібної залози?

Іноді внаслідок хвороб щитоподібну залозу доводиться видаляти. Проте жити без неї можна. В такому випадку лікар призначає пацієнту препарати для заміщення гормонів щитоподібної залози.

У Міністерстві охорони здоров’я роз’яснили, що таке предіабет та які симптоми допоможуть розпізнати загрозливий стан.
За результатами клінічного дослідження виявилося, що лікарський препарат “Оземпік” знижує ризик ускладнень хронічної хвороби нирок.
Результати дослідження, проведеного науковцями з Імперського коледжу Лондона, Університету медичних наук в Ірані та коледжу Нового університету Осло в Норвегії, свідчать, що швидка ходьба ефективніше знижує ризик виникнення діабету 2-го типу, ніж ходьба в повільному темпі.