Суспільство обирає, яку дитячу мрію підтримати – платформа допомоги дітям з вразливих груп

Валерія Цуба
Журналістка Букв

У процесі тривалої війни в Україні нове покоління українців зростає, отримуючи життєвий досвід в цих реаліях. Вирішальним завданням стає забезпечити якісну освіту для дітей, які стануть важливою ланкою в процесі відновлення країни після війни. Проте, виникає питання, як розв’язувати цю проблему, коли значна кількість молодих українців була змушена стати внутрішньо переміщеними особами, втративши свій дім, а ,значить, й відчуття безпеки та можливостей, які він забезпечує. Тож, водночас із трансформацією освітньої програми, важливо подбати про особистісний розвиток дітей, які залишились в Україні, але опинились у незвичних для себе умовах. Це вимагає відповідних підходів та програм, спрямованих на психологічну та емоційну підтримку молодих людей, допомогу у пристосуванні до нових умов життя та збереження їхнього самовизначення та потенціалу.

Про виклики, яких можуть зазнавати внутрішньо переміщені особи, знає  Андрій Таганський – ІТ-підприємець родом із Макіївки, що на Донеччині. Чоловік понад 10 років працював на страховому ринкові, зокрема ініціював й разом із власною компанією «Nexstep Solutions» реалізував систему «Електронний поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності» в Україні. Створив маркетплейс, що об’єднав страхові компанії України та продавців страхових продуктів. До 2021 року він успішно працював в американській компанії, яка займалася розробкою конструктора вебсайтів з аудиторією приблизно 14 мільйонів користувачів по всьому світі. Там він набув досвіду у створенні глобальних продуктів, накопичив фінансові ресурси та здобув навички, необхідні для створення власного успішного стартапу. 

На початку повномасштабного вторгнення в Україну Андрій переїхав до Львова, де разом із 80 волонтерами побудував Dopomagai.org – платформу надання та пошуку безкоштовного житла в Україні, через яку знайшли житло тисячі переселенців. Пізніше створив платформу Humancreed, що залучає людей в Україні та світі як онлайн-хрещених для фінансової підтримки талановитих дітей вразливих категорій в Україні. Більше про особисті виклики внутрішньо переміщеної особи, рішення про допомогу вразливим категоріям з початком повномасштабної війни, про те, як функціонує “патреон для дітей”, якими є умови приєднання, і які перші досягнення вже отримали його учасники  – Андрій Таганський ділиться для Букв.

Фото: особистий архів Андрія

Як змінилось життя Андрія з 2014 року. 

Особиста історія внутрішньо переміщеної особи

Станом на 2014 рік, Андрій мав власну ІТ-компанію “Nexstep Solutions” у Донецьку, був її засновником та генеральним директором, займався автоматизацією страхового ринку України. В цей час чоловік мешкав на два міста, паралельно працюючи у Києві, тож заворушення 2014 року застав у столиці – під час Євромайдану. Пізніше розгорнувся і донецький Євромайдан.

“У Донецьку їх організовували тричі, я, власне, брав участь у двох. Тоді долучилось приблизно до п’яти тисяч людей. Також в Донецьку, як це називалось на той момент, була так звана “Хресна хода” проросійських людей, яких також налічувалось до 5-ти тисяч. Тобто, в загальному, це умовно 10 тисяч людей, які хоч якось висловлювали свою позицію. Решта, у мільйонному місті Донецьку – сиділа вдома й не звертала увагу на те, що відбувається. Тоді у мене вперше виникло питання: “чому хтось захопив нашу обласну раду зі зброєю, а люди цим не переймаються?”.

Андрій розповідає, що вперше відчув війну в Донецьку у липні 2014 року. Тоді чоловік виїжджав потягом з Донецького вокзалу (який згодом зруйнують), і, минаючи лісосмуги, почув автоматні черги. Він згадує, що тоді пасажири потяга рефлекторно лягли на підлогу, ще не знаючи, чого чекати… Розуміючи, що рівень небезпеки зростає, тоді ж, у липні, Андрій вирішив, що має вивозити команду з регіону.

“Я тоді жив на два міста, але до п’ятниці завжди повертався в Донецьк. Черговий раз, коли я приїхав, двох третин колективу вже не було в офісі. Тому що від Стрєлкова, він же Гіркін, ходили чутки, що нібито вони шукають чоловіків з офісів й відправляють на фронт. Також вже були вибухи, люди почали лякатися, і тоді я дуже швидко ухвалив рішення, що ми маємо перевезти команду. Один із наших клієнтів запропонував нам офіс в Дніпрі, тож вирішили переїхати туди.

Ми поступово тоді переїжджали і, на жаль, нам не всі здавали житло. Бо як тільки чули, що ми донеччани, перед нами зачиняли двері. Зрозуміло, що було багато причин для цього, по-перше, тодішній президент обіцяв завершити війну за декілька днів, й люди боялися, що ми орендуємо лише на декілька місяців, а хтось думав, що у переселенців закінчаться гроші й вони не зможуть платити.”

За словами Андрія, знаходячи житло, йому доводилось особисто приходити до власників й підписувати гарантії на оплату квартир для своїх працівників. У такий спосіб вдалось подбати про тимчасове, як здавалося на той період, розселення всієї команди. Однак, як зазначає чоловік, на початку вересня, після Дебальцевого, стало зрозуміло, що швидкого відвоювання територій назад не відбудеться. Тоді, разом із заступником Андрій поїхав у Донецьк, де, орендувавши мікроавтобус, їздив по родинах своїх співробітників, забирав їх речі й передавав до Дніпра. 4 вересня 2014 року, станом на зараз, це востаннє, коли чоловік був у Донецьку. 

“На той момент вумене там залишились батьки, в них був будинок, який вони не хотіли залишити, боялись бути тягарем… Однак, у 2017 році я зміг придбати їм квартиру в Ірпені. Їхній будинок, який коштував до війни близько 100 тисяч доларів – вони продали десь за 20 й витратили ці гроші, аби вже обладнати квартиру тут. З 2017 року я фактично не причетний до Донецька. Іноді, коли на мене находить певна ностальгія, я відкриваю гугл-мапи й дивлюсь, яким місто було до війни…”

Фото: особистий архів Андрія

Андрій розповідає, що протягом 2014-2017 років намагався приховувати той факт, що родом з Донецька. Навіть у 2017 році, коли його батьки переїхали, перше, що він зробив – змінив прописку на ірпінську. Андрій наголошує, що це було на рівні його особистих відчуттів і, певною мірою, відгомоном радянської пропаганди про нібито непорозуміння між певними регіонами держави.

“Десь з 2017 року це вже зійшло нанівець. Люди також звикли до того, що структура населення Києва змінилась, що багато людей приїхало з Криму, Донбасу тощо. Думаю, що всі вже адаптувалися, серед донеччан також багато хто, наприклад, змінив донецькі номери. Також до лютого 2022 року, я спілкувався російською, певний час люди мене не утискали, але намагалися навчати. Однак пізніше війна перейшла у фазу, коли майже всі звикли, що десь там, на Сході, військові тримають кордони, а тут життя триває окремо…”

Початок повномасштабної війни та допомога вразливим категоріям населення

“Коли почалась повномасштабна війна, я не міг уявити, що можу продовжувати займатись чимось, що є не дотичним до війни. Це був внутрішній конфлікт, чи я маю взяти до рук зброю, чи залишитися на своєму місці. Я розумів, що як військовий нічого не вмію, тож можу бути залученим лише як неспеціалізована людина… Тоді поставив собі запитання: “я інженер, яку проблему я можу вирішити?”. Тоді у нас з’явився Телеграм-чат Ukraine Now, в якому мої друзі об’єднали продакт-менеджерів з різних компаній й розгорнули діяльність в різних напрямках.”

Згодом частина команди створила фонд «koloua.com» для допомоги військовим. В той самий час Андрій звернув свою увагу на проблеми внутрішньо переміщених осіб. Залучивши близько 80 волонтерів, Андрій розробив та запустив сервіс пошуку житла Dopomagai.org, спрямований на надання підтримки українцям, які були вимушені покинути рідний регіон.

“Провівши розмову з першими 70 людьми, було визначено, яким є загальний запит й основні потреби. В той же час запустилась платформа prykhystok.in.ua  й ми з партнерами івзяли на себе керування розробником. Вже на початку березня виявилось, що цей розробник нібито фінансується однією депутаткою. Тоді ми з нею поспілкувалися, і я зрозумів, що нам не йти одним шляхом. На той момент було створено гарячу лінію, там працювало 60 волонтерів… Але людину передусім цікавив власний піар, а нам було важливо, аби враховували діяльність усіх волонтерів та компаній, яких вдалось залучити. 7 березня ми дізнались, що вони закрили нам всі доступи та видалили з сайту номер гарячої лінії, на якій працювали наші волонтери. Вже за два дні наша команда запустила окрему платформу – Dopomagai.org.”

Так, роботи з розвитку платформи з пошуку житла були активними до травня. Протягом літнього періоду спостерігалося зменшення потоку людей на вокзалах, а також згасання ажіотажу, який був помітний у березні. На платформі “Допомагай” до літа було реалізовано всі задачі: колцентр, мапа з наявним житлом, безпечність тощо. Далі інженерних задач у цьому напрямі не було, що стимулювало IT-фахівців дізнатися про інші потреби переселенців, крім житла. Далі, у липні, було розпочато моніторинг.

“Тоді ми зробили телефонне опитування, у якому взяло участь близько 200 переселенців, які реєструвались на нашому сайті. Я зробив перші дзвінки й мене дійсно зачепили дві речі. Перше – від багатьох харків’ян я почув слова, що за перший місяць війни вони отримали більше допомоги від абсолютних незнайомців, аніж від близьких людей.

Друге – я почув від батьків слова: “ми не знаємо, що робити з нашими дітьми. До війни вони мали друзів, своїх вчителів, які мали з ними фізичний контакт. Багато дітей займались позашкільною освітою, аби підвищити свої навички у різних сферах. Зараз вони ніби ізольовані від світу, бо більшість друзів та викладачів опинились у різних країнах. Дітям доводиться залишати гуртки, бо немає як умов, так і фінансових можливостей”.

Коли я почув про те, що діти все залишають, вирішив переглянути статистику щодо того, як у нас справи з демографією. Найбільше мене цікавило юне покоління, адже вони – це ті люди, які будуть будувати Україну, в якій я буду жити, коли умовно мені буде 60”.

У кінці липня 2022 року на платформі “Допомагай” було розміщено банер “Допомога дітям”, який пропонував заповнити анкету для отримання стипендії у розмірі 2744 гривень – мінімальної суми, встановленої державою на той момент для доплати на одну дитину. За добу на цю ініціативу відгукнулося 177 сімей. На початку жовтня для 50 із них було знайдено спонсорів – серед працівників українських компаній. Тим часом команда вирішила продовжити набір учасників.

“По-перше, як кібернетик, я дивлюсь на Україну як на суспільний організм. Отже, кожна людина – це нейрон. Ми всі об’єднані зв’язком й певною інформацією. Уявімо, що Україна – це мозок, в якому 40 мільйонів нейронів. 7,5 мільйона дітей – це стовбурові клітини. В 2022 році було 2,5 мільйона дітей за межами України. Зараз – 1,6 мільйона. Це, переважно, діти родин середнього класу. 

Ці діти мали найбільше можливостей, адже у їхніх батьків, по-перше, є гроші, аби платити за додаткову освіту, а, по-друге, у них є приклад батьків. Тобто, це 20% населення дітей в Україні, у яких було найбільше можливостей для реалізації, але ми їх фізично втратили. Більша частина з них не повернеться, адже в Україні для них зараз немає можливостей для розвитку, однак є небезпека.”

Паралельно розпочався пошук донорів. Першими на соціальний стартап відреагували компанії фінансового та ІТ-секторів. Як наголошує Андрій, метод передбачав об’єднання дітей зі спонсорами, які були готові надавати цільові стипендії для підтримки юного покоління. У такий спосіб ці кошти можна було використовувати виключно на спортивні, навчальні, творчі та мистецькі можливості дітей, а також на потреби для осіб з особливостями розвитку.

“Тоді 34 особи з Київського представництва страхової компанії “ВУСОо” обрали собі 8 дітей і почали платити їм стипендію у розмірі 3000 грн на місяць. Вже протягом 18 місяців вони продовжують виплачувати стипендію. Поступово ця мережа спонсорів почала зростати. Отже, з першої когорти 71 дитина почала отримувати стипендію й вже за 12 місяців з них ми отримали 12 переможців на національному та міжнародному рівні. У такий спосіб ми зрозуміли, що, по-перше, аби дитина стала успішною, формула має бути такою: вмотивована дитина, вмотивовані батьки й підтримка суспільства.

І ми тоді також зрозуміли, що те, що ми будуємо – це є соціальний ліфт. Це технологічна платформа, на якій суспільство може децентралізовано обирати й вирішувати. Тобто, це не держава вирішує, куди наші податки витратити. Це саме суспільство обирає, яку дитячу мрію підтримати.”

Також, за словами Андрія, результати вже наданої допомоги свідчать, що  більшість людей реагує на конкретні потреби дитини, а не просто надає фінансову підтримку без урахування конкретних потреб. Крім того, донори також демонструють зацікавленість, коли їхні власні інтереси збігаються з потребами тих, хто отримує допомогу. Це також стосується випадків, коли донори надають підтримку своїм землякам. Під час пілотного етапу платформи команда змогла об’єднати 76 дітей із майже 200 прихильниками з України, США, Канади та інших країн світу.

Історії успіху дітей, які стали внутрішньо 

переміщеними особами

Варвара з Торецька, 8 років.

За підтримки прихильників компанії Wix Варвара повернулася до танців та здобула успіх на Чемпіонаті світу.

Фото: особистий архів проєкту
На фото: Варвара

Варвара вже 3 роки присвячує себе сучасним спортивним танцям з акробатикою та гімнастикою. Щоденно вона працює над технікою, пластикою та акробатичними елементами, аби стати ще кращою виконавицею. Найбільше Варварі подобається брати участь у змаганнях, де вона вже здобула перші перемоги на всеукраїнському рівні. У вільний від тренувань час Варя любить малювати фарбами.

Завдяки наданій стипендії та власній праці Варя вже має низку досягнень: стала двократною віцечемпіонкою та бронзовою чемпіонкою світу на Чемпіонаті з танців у Литві; лауреатом 1 ступеня у категорії Fantasy Mini Solo; здобула 2 місце у номінації Street Dance; 2 місце у номінації Contemporary, Modern та 1 місце у категорії Jazz Funk.

Павло з Херсона, 18 років

Втілив свою мрію брати участь у змаганнях з шахів, де обіграв гросмейстера та отримав друге місце у чемпіонаті.

Фото: особистий архів проєкту
На фото: Павло

Павло завершив фізико-технічний ліцей у Херсоні та отримав високі результати на ЗНО. Він став одним із 6 студентів, які отримали бюджетні місця на спеціальності “Кібербезпека” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Юнак є кандидатом у майстри спорту з шахів та мріє стати гросмейстером.

Павла підтримує команда прихильників з компанії Clario, яка спеціалізується на кібербезпеці. Завдяки стипендії від команди Павло навчається в омріяному університеті на новому ноутбуці.  Також він зацікавився футболом та вже встиг зіграти у своєму першому матчі.

Серед шахових досягнень Павла: 1 та 2 місце зі швидких шахів серед юнаків до 18 років на Чемпіонаті з шахів у Словаччині, перемога над гросмейстером. Крім цього хлопця запросили грати в Лізі шахів. У переліку перемог Павла ще 1 місце з рейтингом до 1800 та 2 місце з рейтингом 1800-2000 на змаганнях з шахів.

Марк з Харкова, 12 років

Підтримка прихильників компанії Wix допомогла відновити заняття бойовими мистецтвами та опанувати шахи.

Фото: особистий архів проєкту
На фото: Марк

Марк створює військові бази з LEGO та ділиться своєю творчістю на власному каналі в TikTok, де має власну аудиторію, яка його підтримує. У майбутньому Марк мріє стати архітектором або відомим блогером.

Успіх Марка став реальністю завдяки внеску команди Wix. З їхньою підтримкою він повернувся до тренувань з боротьби, почав грати в шахи. Ще з перших занять йому вдалося здобути значні результати й вже через короткий проміжок часу він виборов перемоги на різних шахових турнірах. 

Серед спортивних досягнень Марка є помаранчевий пояс, 3 місце у змаганнях з бойових двоборств, 3 місце у командних спортивних іграх. Хлопець вже отримав перший юнацький розряд з шахів.

Андрій з Маріуполя, 12 років

За підтримки команди прихильників Yola, хлопець втілив мрію займатись тхеквондо та брати участь у змаганнях.

Фото: особистий архів проєкту
На фото: Андрій

Андрій ще до повномасштабного вторгнення виявляв зацікавленість у бойових мистецтвах та програмуванні. Після евакуації, у новому місті, Андрій мріяв знову навчатися програмування та займатися тхеквондо.

Команда прихильників з компанії Yola, що займається розробкою і розвитком конструктора сайтів, відіграла значну роль у розвитку та самореалізації Андрія. Завдяки наданій стипендії, він почав відвідувати улюблені заняття з тхеквондо, вивчати англійську мову та займатись програмуванням.

За короткий період часу Андрій почав створювати власні ігри, а також розпочав курс C++.

Серед досягнень Андрія варто відзначити його дебют на змаганнях у Вінниці, де він здобув дві призові медалі, а також посів друге місце на Кубку Київської області з тхеквондо. В результаті своєї роботи Андрій також отримав жовтий пояс з тхеквондо.

Марія з Барвінкового, 11 років

Завдяки підтримці ексклюзивних прихильників Humancreed, Марія повернулась до улюблених занять малюванням, бере участь у творчих конкурсах і посідає призові місця.

Фото: особистий архів проєкту
На фото: Марія

Художній талант Марії розкривається під час рукоділля, створення власних творів мистецтва, ліплення на малюнках. Також вона обожнює грати на фортепіано. Марія мріє стати вчителем етики, музики та малювання, щоб надихати інших творити та реалізовувати себе в різних напрямках.

Ексклюзивні прихильники надали Марії стипендію, щоб підтримати її мрії. Ця підтримка надала Марії можливість займатися малюванням з вчителем, а також розвивати вміння у рукоділлі. Вона почала шити на швейній машинці й створила пенал для зберігання творчих матеріалів.

Робота Марії “Панда” здобула переможне місце на міжнародному конкурсі. Марія також посіла призові місця у декількох творчих конкурсах.

Яким є алгоритм дій, аби допомогти дитині розкрити її потенціал?

Щоб розвивати ініціативу та залучати нових спонсорів, Андрій Таганський разом зі своїм партнером, створили додаток “Humancreed”, який зараз доступний в App Store та за посиланням https://app.humancreed.com. Цей додаток надає можливість обрати та підтримати мрії дітей: спонсори можуть фінансувати конкретні потреби дітей, проте завдяки застосунку можливості спрощено. Користувачі можуть зареєструватися за допомогою своєї електронної пошти та пароля, потім увійти в додаток, де перед ними з’являються профілі дітей, яким збирають щомісячні стипендії. Додаток доступний англійською та українською мовами, тому допомогу можуть надавати донори з будь-якої частини світу.

Кожен профіль має відеозвернення, ім’я дитини, а також суму, яку зібрано для неї. Під відео – текстовий опис її історії. Тут розповідають про мрії дитини, її досягнення й те, з якого міста вона вимушено евакуювалась. Завдяки коштам від донорів можна забезпечити різні потреби, наприклад, найняти репетитора для покращення знань з будь-якого предмета, оплатити підготовку до міжнародних змагань, або виконати бажання дитини опанувати щось нове, наприклад, вивчити основи програмування. Прихильник сам обирає, яку потребу він хоче задовольнити.

Скриншот: Humancreed

Андрій наголошує, що пріоритетом є також безпека дітей, зокрема анонімізація. Так, батьки не повинні надавати інформацію про школу, в якій навчаються їхні діти; ця інформація залишається виключно в базі даних організації. Також не відображено актуальне місцеперебування дітей. Лише походження, аби з’ясувати їхні потреби. Блогом дітей керують батьки, тож вся інформація, яка потрапляє до додатка, перевіряється ними. Додатково персонал, що відповідає за контент, пройшов навчання з виявлення випадків сексуалізації.

Донори також отримують певні гарантії. Зокрема, від батьків вимагають скани документів: свідоцтва про народження дитини, довідки про розірвання шлюбу, підтвердження досягнень чи втрат – якщо потрібно. Вони залишаються в упорядників, але разом із детальним інтерв’ю дають змогу убезпечити прихильників від маніпулювання інформацією. Партнер проєкту ГО «Допомагай» перевіряє всі звіти з витрат цільової стипендії, а прихильники можуть їх переглядати, щоб впевнитись, що їх внески використовуються за призначенням.

Скриншот: Humancreed

“Зараз ми вже виплачуємо 218 стипендій на місяць, тож наша ціль на наступні 2-3 місяці – зрости до 500 стипендіатів. До кінця року ціль – це 3000 стипендій на місяць виплачувати дітям. Власне, зараз ми залучаємо спонсорів у трьох каналах: це благодійні фонди, корпоративні фонди, які наповнюють самі компанії та їх співробітники, й третій канал  – це фонди амбасадорів. Наша команда вважає, що ми як українське суспільство, маємо інвестувати саме в дітей. Надати наступному поколінню можливості, аби воно виросло освіченим, вмотивованим, з великими амбіціями. Тому що саме ці діти будуватимуть майбутнє України після Перемоги.”, – резюмує Андрій Таганський.

Важливо, що станом на сьогодні, претендувати на участь для отримання підтримки можуть такі категорії як: діти українських військовослужбовців; діти, які мають чітко заявлені мотивацію та таланти; діти, що потребують додаткової уваги через особливості розвитку, здоров’я або сімейні обставини; діти, які зазнали переселення\евакуації.

Європейська комісія попередила Словаччину, що розпочне негайні судові заходи, якщо країна ухвалить закон, що передбачає обмеження на діяльність неурядових організацій та ЗМІ.

Заступник міністра оборони з питань європейської інтеграції Олександр Балануца провів переговори з послом Японії в Україні Мацудою Кунінорі. Сторони зокрема обговорили нещодавно підписану угоду про підтримку України та подальшу співпрацю.

Ввечері 24 липня речник Військово-Морських сил України Дмитро Плетенчук повідомив, що Росія вивела усі свої військові кораблі з Азовського моря.

Чехія приєдналася до коаліції безпілотників для України на чолі з Латвією та Великою Британією після того, як делегація країни підписала меморандум про взаєморозуміння під час 75-го ювілейного саміту НАТО у Вашингтоні.

У Генеральному штабі ЗСУ поінформували про оперативну ситуацію на фронті станом на 22:00 24 липня. На даний час відбулося 125 бойових зіткнень.