The New York Times розкрила схему викрадення українських дітей з ТОТ на прикладі Херсона

Джерело: The New York Times

Журналісти американської газети New York Times оприлюднили велике розслідування, в якому розкрили деталі схеми викрадення українських дітей з окупованих територій до Росії. Для прикладу вони взяли історії 46 вихованців Херсонського будинку дитини.

ЗМІ показав, як вони опинилися у РФ, а ціла мережа посадовців та політиків, пов’язаних із російською владою та правлячою партією Володимира Путіна, проводила кампанію з переміщення дітей.

Розслідування опубліковано англійською, українською та російською мовами. У матеріалі детально описано долю 46 вихованців Херсонського будинку дитини, які опинилися в окупації з перших днів вторгнення. У закладі перебували немовлята та діти до п’яти років, деякі з яких мали серйозні вади здоров’я, зокрема церебральний параліч (ДЦП). Ці діти не були сиротами, хоча деяких з їхніх батьків обмежено у батьківських правах.

Фото: Telegram

NYT опублікувала численні фотодокази та інші свідчення, які послідовно розкривають усе, що відбувалося з дітьми від початку повномасштабного вторгнення РФ. Зібрані дані вказують на те, що переміщення найвразливіших жертв війни було частиною послідовної кампанії Володимира Путіна і його прибічників, спрямованої на стирання української ідентичності дітей.

Для відстеження долі та переміщення дітей журналісти аналізували дописи у російських соціальних мережах. Зокрема вони отримали доступ до фото, відео, текстових повідомлень та документів, а також провели понад 110 інтерв’ю з юристами та посадовцями з обох сторін. Експерти у галузі права вважають, що те, що сталося з дітьми, може становити воєнний злочин.

Серед згаданих у розслідуванні чиновників – Ігор Кастюкевич (“Навігатор”), тодішній т.зв. “міністр охорони здоров’я” Криму, його заступник, уповноважена з прав дитини у РФ Марія Львова-Бєлова та інші російські політики. Працівники дитбудинку намагалися убезпечити вихованців від російських обстрілів, а українські посадовці та поліція шукали спосіб евакуювати дітей. Однак росіяни відмовилися надати гуманітарний коридор, що дозволив би врятуватися цивільному населенню.

Фото: Кремль

Російські війська вдерлися у підвал херсонської церкви Голгофа, де діти ховалися від обстрілів. Надалі шляхом погроз змусили вихователів повернути дітей у будинок дитини, щоб тримати їх під постійним наглядом окупаційної влади.

Протягом наступних місяців російські посадовці знімали численні пропагандистські фото та відео, заявляючи, що вони “допомагають” дітям. Водночас росіяни часто привозили невідповідні для потреб дітей товари. Вже тоді стало очевидно, що дітей вивезуть з України.

Багато працівників дитбудинку, включно з лікаркою Наталею Лукіною, були змушені звільнитися, бо відмовилися отримувати російські паспорти та співпрацювати з окупантами.

Новим “директором” дитбудинку росіяни призначили Тетяну Завальську, яка співпрацювала з окупаційною владою та допомогла вжити псевдоюридичних заходів для “легалізації” перебування дітей у Росії. У жовтні 2022 року росіяни вивезли з міста 46 вихованців дитбудинку, перевезли їх до Сімферополя і розмістили у двох дитячих закладах. Українській стороні про місцеперебування дітей не повідомили.

Марія Львова-Бєлова заявила, що діти будуть влаштовані у російські прийомні сім’ї, якщо їхніх батьків не знайдуть в Україні. Однак це не відповідало дійсності.

Фото: NYT

Одне українське подружжя дізналося про місцеперебування своїх дітей лише завдяки журналістам NYT. Російські чиновники присвоїли дітям російське громадянство, що є необхідною умовою для усиновлення у Росії, та видавали нові документи, змінюючи імена дітей.

Через рік після початку вторгнення низка російських чиновників отримали державні нагороди за участь в “евакуації місцевого населення з Херсона”, включаючи насильницьке переміщення дітей. Зараз більшість із цих дітей все ще залишаються під владою Росії.

Тільки семеро дітей повернуто до України завдяки зусиллям української влади та посередникам з Катару.

На окупованих територіях кожна дитина може стати потерпілою та врешті стає такою – інтерв’ю з представницею Офісу Генерального прокурора про розслідування злочинів, пов’язаних з дітьми.