Трамп наш. Принаймні поки що

Як не було у Володимира Зеленського після лютого 22 року жодного шляху для збереження української державності, окрім як піти шляхом Петра Порошенка – сильна армія замість великого будівництва, українська мова замість “яка різниця” та українська церква замість російських агентів ФСБ у рясах, – так і не було у президента Дональда Трампа жодного вибору, як піти шляхом свого попередника Джозефа Байдена в питанні підтримки України.
Попри різницю в цінностях та мотивації. Цінності Трампа та Зеленського – це гарна угода шляхом пошуку миру в очах Путіна, спроби зрозуміти занепокоєння та образи Росії на НАТО, втішити, але досягти миру. Зеленський зробив цю спробу на зустрічі з Путіним у Нормандії 2019-го, а Трамп – шістьма розмовами з Путіним за останні пів року.
Результат однаковий: мир очима Путіна – це війна. Скарги на розширення НАТО, до якого Україна не мала шансів вступити ні у 2014-му, ні у 2022-му, – лише привід відновити кордони СРСР, розпад якого Путін вважає найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття.
Байден підтримував Україну, бо дуже добре знав пострадянський простір і розумів загрози з боку Росії для інтересів США та їхніх союзників у Європі. І не бажав повторення Другої світової війни, коли пізнє втручання США ледь не призвело Гітлера (цінності якого наслідує Путін) до панування в Європі. Хоча й Байден також використав усі способи пояснити Путіну неприпустимість війни.
Цінності та мотивація Дональда Трампа – інші. Він вважає, що США мають зосередитися на собі, а не витрачати гроші на Україну та Європу. Але крах України стане крахом особисто Дональда Трампа та його руху MAGA, який критикував адміністрацію Байдена за принизливий вихід з Афганістану.
Навіть попри патерналістський стиль та нестримне прагнення до диктатури Трампа, США залишаються демократичною країною – принаймні з погляду можливості проведення конкурентних виборів. Наступні з яких (проміжні до Конгресу) – наступного року. І програти їх Трампу дуже не хочеться, а це може статися, якщо Україна стане його Афганістаном.
Метою Трампа в Україні було не завершення війни, бо всім зрозуміло, що наразі це неможливо без капітуляції України, а припинення вогню. Просто перестати стріляти. Це дало б змогу забезпечити, щоб не гинули люди – постійна мета Трампа.
А далі – домовлятися роками про якийсь мир, де ми наполягали б на територіальній цілісності, а РФ просувала б тези панування “сапога русского солдата”.
Але у спробах цивілізовано домовитися з РФ Дональд Трамп, як і всі його попередники на посаді американських президентів незалежно від партійної приналежності, зазнав краху.
Тепер Трамп відновив постачання Україні зброї, до речі, виділену не його адміністрацією, а Байденом, і узгоджену Конгресом, яку Трамп взагалі не мав би права блокувати. Але для Трампа закон – це він сам. Тож Трамп роздратований на Путіна. Трамп матюкається на Путіна.
Тепер нам важливо зберегти підтримку з боку США. І головне – домовитися про нові поставки зброї, коли вичерпається пакет допомоги від адміністрації Байдена.
Це точка, де ми перебуваємо зараз. З надією, що думка Трампа не зміниться після чергового реверансу з боку Москви та обіцянок красивих угод і гарних портретів Трампа.
Міністр фінансів США Скотт Бессент попередив Китай про можливе запровадження 100% мит у разі продовження закупівель підсанкційної російської нафти.
29 липня фракція “Європейська Солідарність” зареєструвала альтернативний законопроєкт щодо відновлення незалежності НАБУ і САП. Співголова фракції Ірина Геращенко наголосила – авантюра зі знищенням незалежності антикорупційних органів поставила під удар не тільки євроінтеграцію України, але й отримання західної допомоги, критично важливої для виживання країни в час війни.
Президент США Дональд Трамп повідомив про новий термін для Росії у десять днів задля досягнення домовленостей щодо війни проти України. У разі відмови Вашингтон запровадить нові економічні обмеження, зокрема мита.
У Генеральному штабі ЗСУ поінформували про оперативну ситуацію на фронті станом на 16:00 29 липня. З початку доби загальна кількість бойових зіткнень вздовж усієї лінії фронту становить 73.
Українські воїни місяцями боронили Покровськ на Донеччині, знищуючи тисячі російських солдатів, але вже зараз ворог поступово наблизився до міста, а судячи з геолокацій, перші окупанти вже навіть увійшли до населеного пункту.