Трамп вважає Україну пішаком, яким можна пожертвувати – журналістка The New York Times

Джерело: The New York Times 

Американська журналістка The New York Times Фара Ніса Стокман, яку в 2016 році відзначили Пулітцерівською премією, написала, що для президента США Дональда Трампа Україна — це пішак, яким можна пожертвувати.

Знищення USAID, погрози зробити Канаду 51-м штатом, тиск на Україну дехто пояснює особистою жадібністю Трампа або його любов’ю до диктаторів. Однак, за словами Стокман, для Трампа найважливіше не багатство чи ідеологія країни, а те, наскільки вона потужна.

Він вірить у домінування над слабкими і повагу до сильних. Ця стратегія стара як світ. Вона називається реалізм. (…) Багато з того, що пан Трамп робить за кордоном, як і вдома, є недбалим, недалекоглядним і жорстоким. Але я також бачу в його адміністрації визнання того, що ліберальний міжнародний світовий порядок був можливий лише завдяки військовій могутності США і що американці більше не хочуть платити за нього. Це реалізм — грубий, нестратегічний, “неандертальський реалізм”, як одного разу назвав його політолог Стівен Волт, – але все ж таки форма реалізму.

Журналістка пояснює, що реалісти бачать світ як жорстоке, анархічне місце. Для них безпека полягає не в поширенні ідеології демократії та створенні міжнародних законів, а в тому, щоб бути “найсильнішим хуліганом у кварталі” — і уникати битв з іншими хуліганами.

Пан Трамп хоче уникнути війни з Росією. Це означає, що ми повинні загартовувати наші серця до тяжкого становища України.

Стокман згадала, що історія виникнення реалізму сягає часів Пелопоннеської війни, коли Афіни, наддержава тієї епохи, взяли в облогу острів Мелос і оголосили, що якщо його мешканці не присягнуть на вірність, то чоловіків вб’ють, жінок і дітей поневолять, а острів колонізують. Мелійці протестували, що Афіни не мають права так чинити. Афінам було байдуже. Афіняни промовили все ще знаменитий рядок з історії Фукідіда: “Сильні роблять те, що можуть, а слабкі терплять те, що повинні”. Лідери Мелосу вирішили боротися й програли, афіняни вчинили як і погрожували.

Вони (жителі Мелосу – ред.) були героями чи дурнями? Якщо ви вважаєте їх героями, то ви ліберальний інтернаціоналіст, який вірить, що мир і безпека залежать від справедливих урядів, які дотримуються просвітницьких правил. Якщо ви вважаєте їх дурнями, то ви реаліст.

За словами лавреатки Пулітцерівської премії, минулого тижня в Білому домі пан Трамп зіграв роль афінянина. Коли він сказав президенту України Володимиру Зеленському: “У вас зараз не ті карти”, – він говорив про стратегічну позицію країни, а не про благородні ідеї чи спільні цінності.

Однією з причин такої дезорієнтації адміністрації Трампа є те, що зовнішня політика США десятиліттями керувалася протилежним реалізму підходом, але в останні роки у Вашингтоні реалізм набирає все більшої сили.

Що призвело до такого повороту? Частково це невпевненість у собі, яка є мотивацією всіх задирак. Коли Сполучені Штати були неперевершеною світовою наддержавою, американці могли дозволити собі використовувати свою військову міць для просування демократії, по суті ігноруючи інтерес Китаю до Тайваню та інтерес Росії до України. Сьогодні Росія і Китай мають гіперзвукові ракети, яким американські військові ще не знають, як ефективно протидіяти. Китай вже має можливість виводити з ладу американські супутники в космосі, руйнуючи системи GPS, від яких залежить американська армія і наша економіка, а Росія, як вважають, випробовує таку зброю.

Журналістка вважає, що американці не готові до війни з Китаєм — більшість промислового потенціалу, необхідного для ведення такої війни, зараз знаходиться в Китаї. Водночас вона переконана, що Сполучені Штати та їхні союзники сильніші за команду Росії та Китаю, якщо вони разом.

Але багато американців більше не хочуть воювати з нашими союзниками за благородні ідеї за океаном, особливо після катастрофічних воєн в Іраку та Афганістані.

Хоча Трамп приймає деякі елементи реалізму — поступається сильним і жертвує слабкими — його тарифні війни і погрози мирним сусідам можуть в підсумку коштувати так само дорого, як і військовий авантюризм попереднього ліберального порядку, переконана Стокман.

На зустрічі в Білому домі пан Зеленський нагадав пану Трампу, що одного дня війна може зашкодити й американцям.

“Ви не відчуваєте цього зараз, але ви відчуєте це в майбутньому”, – сказав пан Зеленський.

Пан Трамп образився і відповів: “Ви цього не знаєте. Не кажіть нам, що ми будемо відчувати”.

“Для Трампа Америка — велика держава, на яку Росія не наважиться напасти, а Україна — пішак, яким можна пожертвувати. Але ось що стосується великих держав: Вони всі рано чи пізно занепадають. Неандертальський реалізм їх не рятує. Після того, як Афіни розграбували Мелос, чутки про їх жорстокість поширилися. Їх союзники відвернулися від них. Афіни програли війну. Благородні ідеї, виявляється, мають значення”, – підсумувала Фара Ніса Стокман.

• Кремлівські пропагандисти намагаються змінити свої наративи через політику адміністрації президента США Дональда Трампа.
• Колишній помічник президента США Дональда Трампа Стів Беннон назвав президента України Володимира Зеленського “шахраєм” і “покидьком”. Беннон також сказав, що вважає, що президент США має відмовитися від угоди з Україною щодо видобутку корисних копалин.
• Сенаторка штату Мічиган від Демократичної партії Елісса Слоткін розкритикувала підхід президента США Дональда Трампа до зовнішньої політики, зокрема його ставлення до Росії.
• Сполучені Штати та Україна можуть змінити угоду про корисні копалини, оскільки президент США Дональд Трамп прагне зробити її “більшою та кращою”.