Український фільм «Чому я живий» з’явився на Netflix
Зображення: Держкіно
Джерело: Держкіно
Історична драма “Чому я живий” українського режисера Віллена Новака з’явилася на стримінговій платформі Netflix.
Фільм знято за автобіографічним оповіданням письменника й драматурга Євгена Митька “Тепер я турок, не козак…”.
Сюжет фільму
Юні Фрося та її коханий Льончик мріють одружитися, але батько дівчини категорично проти євреїв в сім’ї. Життя закоханих безповоротно змінюється, коли їхні рідні та мільйони інших людей стають жертвами війни. Героям доведеться пережити окупацію і фашистський терор, щоб зберегти любов та людяність у найтемніші часи.
Події фільму відбуваються у місті Маріуполь на початку 1940-х років. Розповідь ведеться від імені 9-річного хлопчика Женьки.
Його тітка Фрося закохана у Льончика та вони збираються побратися. Але його дідусь Олекса, батько Фросі та її старшої сестри Марії (мами Женьки) налаштований категорично проти через те, що Льончик єврей. Попри це, весілля все ж відбувається.
Незабаром починається війна, а Фрося народжує донечку Лорочку. Невдовзі гітлерівці захоплюють місто, збирають усіх євреїв та розстрілюють їх. Льончик за настановою своїх батьків –Овсія, артиста місцевого театру та Басі, вчительки-хореографа, встигає покинути місто.
Овсію вдається вижити під час розстрілу і він приходить до родини Фросі. Олекса, попри колишню неприязнь до євреїв та заборони нацистів щодо їх переховування, допомагає Овсієві. Сусіди доносять про це гітлерівцям, але під час обшуку оселі Олекси Овсію вдається втекти.
Та через деякий час, не витримавши постійних переслідувань, він покінчив життя самогубством. Задля захисту та врятування Лорочки, Олекса хрестить її у православній церкві, а Фрося вступає у зносини із німецьким інтендантом. Згодом Маріуполь звільняють від нацистів, а Фросю заарештовують за зв’язки із ворогом.
Минає декілька років. Фрося після покарання повертається додому, де на неї чекають рідні: вже доросла донька Лорочка, Женька, який чекає на повістку до армії, старша сестра Марія та Льончик, який втратив ногу, проте із численними нагородами повернувся з війни.
Історія створення стрічки
За словами режисера фільму, за порадою свого знайомого він прочитав оповідання Євгена Митька “Тепер я турок, не козак”, надруковане у 1989 році у журналі “Мистецтво кіно” та відтоді його “серце залишилось із цим оповіданням”.
У 2017 році він розповів про сценарій продюсеру Андрію Осипову, якого дуже вразили слова сценарію. Після цього розпочалася підготовча робота, а наприкінці 2019 року надійшли перші кошти для зйомок фільму, що відбувалися в Одесі та Одеській області.
- Комедійний фільм “Мій карпатський дідусь” режисера Зази Буадзе очолив рейтинг найпопулярніших фільмів в Україні на Netflix в період з 29 квітня до 5 травня.
- Фільм українського режисера Аркадія Непиталюка “Уроки толерантності” з 8 травня стане доступним на стримінговій платформі Netflix.
- На американській платформі Netflix з’явився український художній фільм-казка режисера Михайла Кострова “Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке”.
Король Чарльз III офіційно відреагував на нові подробиці у гучній справі Епштейна, що стосуються його брата Ендрю. Букінгемський палац заявив про повну готовність співпрацювати з поліцією для розслідування звинувачень у посадових злочинах.
Уряд Великої Британії офіційно закликав владу Ізраїлю скасувати рішення про посилення контролю над окупованим Західним берегом. Лондон приєднався до протестів Саудівської Аравії та ОАЕ, розкритикувавши спроби фактичної анексії палестинських територій.
Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер під час зустрічі з парламентарями Лейбористської партії заявив про рішучий намір продовжувати роботу. Він наголосив, що не збирається відмовлятися від свого мандата через тиск опонентів або критику.
Через значне зниження температури повітря найближчі вівторок та середа пройдуть в умовах складних графіків обмеження електропостачання. Міністр енергетики Денис Шмигаль за підсумками засідання профільного Штабу повідомив, що фахівці працюють над відновленням об’єктів у цілодобовому режимі.
У КНДР перегляд популярних південнокорейських серіалів або прослуховування музики може коштувати громадянам життя. Свідчення очевидців вказують на те, що влада використовує смертну кару як інструмент залякування та промивання мізків.