Усик спільно з Бренсоном презентували відтворену мозаїку «Боривітер» Горської у Лондоні

Джерело: Олександр Усик/Instagram

На Трафальгарській площі у Лондоні презентували відновлену мозаїку української художниці Алли Горської. Артоб’єкт став символом пам’яті, гідності та боротьби за право повернутися додому. У заході взяли участь британській підприємець, засновник Virgin Group Річард Бренсон та український боксер, чемпіон світу за версіями WBA, WBO та IBF, Олександр Усик.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Usyk. The Cat. Oleksandr (@usykaa)

Мозаїка “Боривітер” – відтворена робота Горської пошкодженого росіянами оригіналу у Маріуполі.

Доповнено. 19:06 16.07

Аби привернути увагу світу до української культури, найбільший український маркетплейс ROZETKA, ГО UKRAINE WOW і Фонд Алли Горської та Віктора Зарецького відтворили мозаїку з точністю до найменших деталей.

До відтворення панно долучились 15 художників-монументалістів і дослідників на чолі з Оленою Зарецькою.

Спершу “Боривітер” презентували у Києві.

Лондон став першою європейською столицею в межах турне мозаїки. Організатором стали Фонд Олександра Усика та British-Ukrainian Aid за підтримки Міністерства закордонних справ України, членів британського парламенту та мерії Лондона. Відновлення мозаїки та її приїзд в Лондон відбулися завдяки підтримці ROZETKA.

Нині “Боривітер” вирушає у міжнародний тур, щоб привернути увагу світу до українського монументального мистецтва та вшанувати митців, чиї твори намагається знищити Росія.

Джерело: Суспільне

Інсталяція з образом сокола в польоті символізує творчу свободу й опір радянській репресивній системі. Горська з народження не перебувала у вирі української культури, не знала мови. Однак стала однією з тих, кого покарали за їхню українськість. “Неофіта” — так її називав Євген Сверстюк за те, що вона самостійно свідомісно дійшла до своїх українських витоків.

Художниця створила мозаїку у 1967 році, а вже за три роки Аллу Горську вбили через дисидентську діяльність. “Слідство дійшло висновку, що свекор Іван Зарецький убив свою невістку Аллу Горську через особисту неприязнь, а потім вчинив самогубство”. Так справу закрили, не дослухаючись до аргументів знайомих та друзів убитих. Також влада не дозволила поховати Аллу на Байковому кладовищі. А тих, хто прийшов на похорон 7 грудня 1970 року невдовзі заарештували. Зокрема Євгена Сверстюка, Василя Стуса, Олеся Сергієнка.

Одночасно з відкриттям мозаїки Фонд Усика оголосив новий етап гуманітарної ініціативи Home Again – зі збором £2,5 млн для зведення чотирьох багатоквартирних будинків загальною площею 2743 м². Це дозволить забезпечити житлом 64 родини переселенців. Першу пожертву зробив сам Бренсон.

  • Станом на кінець січня 2025 року через російську агресію в Україні пошкоджено 1333 пам’ятки культурної спадщини та 2185 об’єктів культурної інфраструктури.
  • У складі Збройних сил України створили спеціальний підрозділ, завданням якого є захист культурної спадщини. Це рішення підтверджує зобов’язання України дотримуватися міжнародних стандартів, зокрема Гаазької конвенції 1954 року.
  • Рада Європи у Страсбурзі назвала знищення культурної спадщини в Україні під час повномасштабної війни РФ порушенням міжнародного гуманітарного права. Конгрес місцевої та регіональної влади ухвалив декларацію про руйнування культурної спадщини в Україні, повідомили у Раді.

Станом на ранок 25 грудня через нові російські удари частина споживачів у чотирьох областях залишається без електропостачання. В Одеській області діють аварійні відключення через наслідки попередніх атак.

Бурундський футболіст Ігіранеза Еме Герік помер після того, як знепритомнів під час матчу. Вважають, що він проковтнув монету, яку тримав у роті як частину чаклунського ритуалу.

У ніч на 25 грудня безпілотники атакували порт Темрюк у Краснодарському краї РФ, після чого там зайнялися два резервуари з нафтопродуктами.

Уночі російські окупанти знову вдарили по портовій та промисловій інфраструктурі Одещини. Внаслідок атаки одна людина загинула, ще двоє постраждали.

Різдво без храму, без родини й без свободи – але з пам’яттю, солідарністю й упертістю бути собою. Спогади Надії Світличної про святкування Різдва в мордовських таборах – це не лише особиста історія виживання, а й свідчення того, як радянська репресивна система намагалася зламати українську ідентичність і як їй це не вдалося.