Вчені вперше отримали повні геноми стародавніх мешканців «зеленої Сахари»
Джерело: CNN з посиланням на журнал Nature
Сьогодні з печери Такаркорі на південному заході Лівії відкривається краєвид на безмежні піщані дюни й кам’янисту пустелю. Проте 7 000 років тому цей регіон Сахари був набагато зеленішим та гостиннішим.
Нині науковці, прагнучи зрозуміти походження мешканців “зеленої Сахари”, оголосили, що їм вдалося отримати перші повні геноми — детальну генетичну інформацію — з останків двох жінок, похованих у Такаркорі. У ті давні часи ця місцевість була саваною з деревами, постійними озерами й річками, де мешкали бегемоти, слони та інші великі тварини.
Це також було місцем проживання ранніх людських спільнот. Археологи виявили в притулку останки 15 жінок і дітей, які харчувалися рибою й випасали овець та кіз.
“Ми почали саме з цих двох скелетів, бо вони дуже добре збереглися — шкіра, зв’язки, тканини”, — розповів Савіно ді Лернія, співавтор дослідження.
Це перший випадок, коли археологам вдалося секвенувати повні геноми з людських останків, знайдених у такому спекотному та сухому середовищі. Ді Лернія, доцент археології Африки в Римському університеті Сапієнца, зазначив, що генетичний аналіз приніс несподіванки: виявилося, що мешканці зеленої Сахари були раніше невідомою, довготривало ізольованою популяцією, яка, ймовірно, жила тут десятки тисяч років.
Розкопки в Такаркорі, куди можна дістатися лише повнопривідним авто, розпочалися у 2003 році. Дві жіночі мумії були одними з перших знахідок.
“Ми знайшли першу мумію на другий день розкопок, просто відгорнули пісок і побачили щелепу”, — згадав ді Лернія.
Фото: Archaeological Mission in the Sahara/Sapienza University of Rome
Ймовірно, ця невелика спільнота переселилася в регіон під час першої великої хвилі міграції людей з Африки понад 50 000 років тому.
Гаральд Рінгбауер, співавтор дослідження та керівник групи археогенетики в Інституті еволюційної антропології Макса Планка в Лейпцигу, зазначив, що така ізольована генетична спадковість є рідкістю, особливо в порівнянні з Європою, де генетичне змішування було набагато поширенішим.
Ця ізоляція, як вважають автори дослідження, вказує на те, що регіон не був міграційним коридором між субсахарською та Північною Африкою, попри тодішні сприятливі умови в Сахарі.
Раніше аналіз наскельного живопису та решток тварин вказував, що мешканці Сахари були пастухами, які випасали овець, кіз або худобу. Це дало підставу деяким дослідникам припустити, що скотарство поширилося з Близького Сходу, де зародилося землеробство.
Однак нові генетичні дані свідчать про зворотне: міграція була малоймовірною. Натомість автори дослідження припустили, що скотарство прийшло до мешканців Такаркорі через культурний обмін з іншими спільнотами.
“Ми знаємо, що вони були ізольовані генетично, але не культурно. Існували численні мережі контактів — ми знаходимо кераміку з субсахарської Африки, з долини Нілу та інших регіонів”, — зазначив ді Лернія.
Він також додав, що ця лінія походження має дуже давнє коріння, яке може сягати епохи плейстоцену, що завершилася приблизно 11 000 років тому.
Як зазначається, скелети й артефакти з Такаркорі вивчалися роками, але спроби видобути ДНК тривалий час були марними. У 2019 році вдалося отримати лише мітохондріальну ДНК — що передається по материнській лінії.
“Зразки надійшли до Лейпцига кілька років тому, коли ми вдосконалили методи для аналізу навіть крихітної кількості ДНК, а в цих зразках її було дуже мало”, — пояснив Рінгбауер. Стародавня ДНК часто фрагментована та забруднена. Вона краще зберігається в прохолодних умовах, а не в екстремальному кліматі Сахари.
Проте вченим вдалося витягнути достатньо ДНК для повного секвенування геному, що дозволило дослідити не лише окремих осіб, а й історію всієї популяції.
“Цілий геном несе ДНК багатьох ваших предків. Вивчаючи його, ви бачите розгалуження родоводу — один геном містить історії багатьох”, — підсумував Рінгбауер.
- Пустелю Сахару накрили дощі, вода затопила пустельні райони Північної Африки. Постраждало невелике село Мерзуга на південному сході Марокко. Місцеві не бачили такої кількості опадів щонайменше 30 років.
26-річна туристка з Німеччини Кароліна Вілґа провела майже два тижні в самотньому виживанні в західноавстралійському плоскогір’ї. Її знайшли випадково – на узбіччі ґрунтової дороги, за 24 кілометри від покинутого авто, без взуття, знесилену, зневоднену й обліплену слідами від укусів комах. Поліція каже – це щастя, що вона взагалі вижила.
Громадська організація “Справа Громад” оголосила про розіграш оригіналу малюнка “Ми і є фортифікації”, створеного художником-аніматором Fill Feaouill. Кошти, зібрані під час благодійної лотереї, підуть на закупівлю нових екскаваторів для потреб оборони. Ініціативу підтримав п’ятий президент України, лідер партії “Європейська Солідарність” Петро Порошенко, який особисто фінансує постачання техніки для будівництва фортифікаційних споруд.
Біотехнологічна компанія Colossal Biosciences зі США оголосила про намір повернути до життя гігантського моа – безкрилого птаха з Нової Зеландії, який зник через кілька століть після прибуття перших людей на острови. Висота цього птаха сягала трьох метрів, а задніми лапами він міг завдати серйозного удару.
У селі Першотравневе Зміївської громади дерево впало на 56-річну жінку – від отриманих травм вона загинула на місці. У самому Харкові троє осіб постраждали внаслідок обвалення даху приватного будинку в Салтівському районі. Їм надають медичну допомогу.
Президент Чехії Петр Павел заявив в інтерв’ю BBC, що Захід не повинен тиснути на Україну з вимогою якнайшвидше звільнити всі окуповані території, якщо це означатиме надмірні людські втрати. За його словами, підтримка України має ґрунтуватися на реалістичному підході, а не на примарних очікуваннях миттєвої перемоги.