Вивчення каліграфічного письма тренує мозок

Джерело: Nature

Вимоги до вивчення каліграфічного письма були виключені зі шкільних програм по всьому світу. Проте зараз вони повертаються, спираючись на хвилю доказів.

Курсивне письмо повертається. Цей стиль письма, який характеризується плавними, з’єднаними літерами, зник з навчальних програм у США, Фінляндії та Швейцарії, оскільки школи все частіше переходять на цифрові інструменти.

Проте тепер до школи повертаються каліграфічне письмо для дітей у 3-5 класах. Зокрема Нью-Джерсі став останнім штатом США, який ухвалив рішення про повернення.

Коли ексгубернатор Нью-Джерсі Філ Мерфі підписав відповідний законопроєкт, він заявив, що вивчення письма курсивом може принести когнітивні переваги учням.

Дослідження свідчать, що письмо від руки є складнішим та стимулюючим для мозку, порівняно з набором тексту на клавіатурі. Проте докази, що письмо курсивом дає переваги перед друкованим письмом, в якому літери пишуться окремо, обмежені.

Nature поспілкувалася з нейробіологами та дослідниками в галузі освіти, щоб зрозуміти, чи може скоропис – або письмо від руки загалом – допомогти дітям навчатися.

Карін Харман Джеймс, нейробіологиня з розвитку в Університеті Індіани в Блумінгтоні, каже, що нерідко люди не знають скоропису в Сполучених Штатах, де цей вид письма був скасований як вимога в початкових школах у 2010 році.

Її студенти університету, наприклад, зазвичай не пишуть скорописом, каже вона. Джеймс вивчає почерк з 2004 року, коли зацікавилася розумінням того, як розвиток дрібної моторики впливає на навчання у дітей.

В одному з її досліджень дітей, які ще не навчилися читати, навчали або писати літери від руки, або друкувати їх на клавіатурі. Пізніше, під час сканування за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії, їм показували зображення літер.

Дослідники виявили, що у дітей, які навчилися писати літери, активовані ділянки мозку були подібними до тих, що задіяні, коли дорослі читають, закономірність, яка не спостерігалася у дітей, які навчилися лише друкувати.

Ці результати, разом з іншими поведінковими тестами, показали, що письмо від руки покращує здатність дітей розпізнавати літери та цифри.

“Схоже, що сам процес письма від руки дійсно допомагає дітям навчитися розпізнавати речі. Це не надто несподівано, адже ми знаємо, що дрібна моторика у дітей дуже важлива для розвитку у всіх видах завдань”, – сказала Джеймс.

Одрі ван дер Меєр, нейробіологиня з Норвезького університету науки і технологій у Тронгеймі, також порівняла активність мозку дітей під час письма від руки з тією, що відбувається під час друку.

Розмістивши мережу електродів на їхніх головах, вона та її колеги виявили, що під час письма від руки електрична активність мозку зосереджена поблизу центрів навчання та пам’яті, тоді як під час письма на клавіатурі ці області задіяні набагато менше.

Вона каже, що її робота свідчить про важливість письма від руки для розвитку дітей.

“Коли ви пишете від руки, ви формуєте всі ці складні рухові патерни, тоді як під час друку це лише дуже прості рухи пальців”, – зауважила ван дер Меєр.

Вона додала, що в Норвегії деякі школи повністю перейшли на цифрове навчання: у перший день навчання шестирічні учні отримують планшет, на якому вчаться читати та писати.

“Тепер вчителі першого класу скаржаться, що до них приходять учні, які ледве вміють тримати олівець”, – наголосила вона. Вона та її колеги зараз рекомендують уряду Норвегії відновити вимоги щодо письма від руки.

Вірджинія Бернінгер, дослідниця в галузі освіти та клінічна психологиня, вивчала почерк майже три десятиліття, перш ніж вийшла на пенсію з Вашингтонського університету в Сіетлі. Її дослідження включало вивчення того, які стилі почерку – скоропис чи друкований – слід викладати на яких рівнях навчання.

Вона та її колеги дійшли висновку, що є перевага в тому, щоб спочатку навчати друкованому почерку у 1 та 2 класах (приблизно вік від 6 до 8 років).

Бернінгер зазначає, що в психології добре відомо, що активна діяльність підсилює навчання: “виробництво полегшує сприйняття”, сказала вона. Зважаючи, що майже всі матеріали для читання для дітей написані в певному стилі рукопису, має сенс спочатку навчити його, додала вона.

Після цього діти можуть отримати користь від вивчення скоропису, згідно з іншим дослідженням Бернінгер та її колег.

“Ми виявили, що в 4 класах і далі була перевага скоропису над рукописом, і перевага полягала в орфографії та швидкості написання”, — каже вона.

Водночас дослідження, проведене групою вчених у Канаді, яка оцінювала дітей 2 класу, дійшло іншого висновку: діти, які вивчили один стиль письма протягом 1 та 2 класів, або скоропис, або друковані, могли писати краще, ніж ті, хто спочатку вивчив друковані, а потім скоропис. Ті, хто був у групі, яка вивчала лише скоропис, мали додаткову перевагу над іншими дітьми з погляду синтаксису та словотворення.

Багато дослідників стверджують, що немає чітких доказів того, що один стиль письма кращий.

“Скоропис важко опановувати дітям”, – сказала Джеймс. За її словами, скоропис може покращити дрібну моторику дітей завдяки спритності та навикам уваги, хоча досліджень, що досліджують цей зв’язок, небагато.

Ван дер Меєр зазначила, що мозок дотримується принципу “використовуй або втратиш”, тому важливо регулярно тренувати його, практикуючи ці навички дрібної моторики.

І можуть бути інші причини зберегти почерк, зауважила вона.

“Я думаю, що почерк є частиною нашої культурної спадщини, і я вважаю, що наступне покоління повинно мати змогу написати любовного листа чи вірш від руки, або принаймні список покупок, тому що це насправді частина людського буття”.

Результати нового дослідження показали, що володіння кількома мовами може впливати на біологічний процес старіння.