Як і чому варто стати «азовцем» – інтерв’ю з начальником штабу бригади «Азов» Богданом Кротевичем

Для тих, хто усвідомлює, що (так чи інакше), мобілізація торкнеться і його, сьогодні все ще є вибір – очікувати на повістку з ТЦК та віддатись на волю воєнкома, потрапивши у той підрозділ, де поповнення буде потрібне найбільше. Або ж, (цей шлях стає дедалі більше поширеним), самостійно обрати підрозділ та пройти до нього відбір, забезпечивши собі оптимальні умови військової служби.

Про те, як стають “азовцями” та що чекає тих, хто вирішить долучитись до легендарного підрозділу, Букви поспілкувались з начальником штабу 12 бригади спеціального призначення Національної гвардії України “Азов” майором Богданом Кротевичем.

Наскільки критичною є потреба в людях у війську на цей час?

Те, що війна Росії проти України триває з 2014 року на початку повномасштабного вторгнення дало нам велику перевагу у підготовленому досвідченому кадровому ресурсі, який одразу  почав ефективно відбивати атаки чисельнішого противника, як за кількістю особового складу, так і за технічним оснащенням. Проте ефективні бойові дії не дорівнюють війни без втрат, і те що зараз втрати не оприлюднюються – не значить що їх немає.  

На даний момент у військах служать три категорії людей. Перша – невелика частина кадрових військових які були військовими ще до 2014 року. Друга – добровольці з 2014 року, котрі в більшості не планували бути військовими, проте встали на захист Батьківщини навіть тоді коли більша частина суспільства не сприймала війну війною. Частина з них могла відслужити декілька термінів в АТО/ООС за контрактом, з перервами. Дехто на війні 9 років.

Третя – ті хто пішов воювати після повномасштабного вторгнення і на війні півтора роки. Дуже велика кількість “військових 2014-го” загинули під час відбиття атаки противника в лютому-березні 2022 року, а також гинули впродовж попередніх 9 років. 

Про втому вже говорять ті хто воює півтора роки. Деякі бригади близько року стоять на передовій без ротацій. Людський ресурс не безмежний, тому одна з основних задач держави – безперервно готувати професійних військових, які  зможуть хоча б тимчасово замінити інші підрозділи на передовій. Сьогодні в армії некомплект, і ситуація не покращується, тоді як у противника з людським ресурсом і мобілізацією проблем немає.

Чому краще мобілізуватись через підрозділ, не чекаючи повістки та розподілу в ТЦК (колишні військкомати – ред.)?

Уважні представники суспільства могли помітити, що велика кількість бригад проводить рекрутинг самостійно, не залучаючи ТЦК. Ця необхідність виникла не від хорошого життя. Проте, це є великим плюсом для рекрута. Він може обрати підрозділ, в якому хоче служити, аналізуючи її бойовий досвід,  спроможності та умови контракту. 

Проблема ТЦК в тому, що в них немає черги з добровольців, але більша частина провини лежить на суспільстві. Зараз не може бути відмазки на зразок “я не мобілізуюсь тому що ТЦК бере хабарі” – найбільшими противниками хабарників в цьому напрямку є саме військові і ті, хто максимально підтримує армію. Інша ж частина суспільства (його більша частина) – і є тими, хто дає ці хабарі, щоб не йти в армію. 

Кожен чоловік в цій країні повинен зрозуміти, що зараз в нього є шанс пройти співбесіду в декількох різних підрозділах, обрати той, де сподобається більше, підготуватись до війни і гідно захищати свою Батьківщину. 

Інший варіант – без вибору, ви загинете як цивільний, або вас мобілізують в останній момент і кинуть без підготовки в бій (тому що на той час вибору ні у вас, ні в держави не буде).

Що чекає того, хто обере перший варіант?

Грошове забезпечення від 21 тисячі гривень (мінімум) залежно від посади та звання, і додатково 100 тисяч гривень під час виконання бойових дій на передовій. 

Звісно, тебе можуть вбити – це війна і це треба розуміти. Проте, твоя сім’я буде забезпечена виплатою в 15 мільйонів гривень. Тим, в кого є сім’я, це важливо знати і розуміти.

Залежно від підрозділу в який ти потрапиш, ти можеш бути піхотинцем і ризикувати кожен день, або розрахунком міномету, чи САУ (самохідна артилерійська установка – ред.), механіком-водієм танка чи БТР, або офіцером штабу. Найбільш небезпечною є, звичайно, професія піхотинця, але зараз ситуація така, що абсолютна кожна ланка військ може бути знищена ворогом. Це теж варто розуміти. Навіть якщо ти кухар в тиловому пункті, можливість загинути все одно існує, бо тилові пункти – це також одна з пріоритетних цілей для ворога.

Треба зазначити, що на даному етапі, не дивлячись на те яка в тебе посада та підрозділ, якщо ситуація цього вимагає – абсолютно кожен боєць будь якого підрозділу може стати піхотинцем. Саме для цього у кожного бійця є автомат. Багато хто цього не розуміє, і це є результатом надзусиль і професіоналізму наших військ, які не дозволяють ворогу в повному обсязі показати українським містам що таке справжня війна.

Власне, які і можливість загинути, будучи цивільною людиною у мирному місті за сотні кілометрів від лінії фронту – від уламка ракети чи дрона, задихнутись під завалами чи згоріти в пожежі після влучання. Повертаючись до процесу рекрутингу – як проходить процес мобілізації, що потрібно вміти, знати, мати з собою, які вимоги до стану здоров’я для людей, які бажають стати військовослужбовцями?

В 12-й бригаді спецпризначення “Азов” ми рекрутуємо тільки добровольців, тому більша частина проходить до кінця базовий курс бойової підготовки (БКБП – ред.). Ті, хто “б’є в дзвін” (за власним рішенням вибувають з курсу), мають змогу піти або в тилові підрозділи, як члени вантажних команд, або перевестись в іншу частину за бажанням.

Ті, хто проходить курс до кінця і здає всі нормативи з потрібною кількістю балів – отримують шеврон “Азову” і потрапляють на розподіл в бойові підрозділи. Ті хто дійшов до кінця курсу, проте не отримав потрібну кількість балів також розподіляються між підрозділами, проте не отримують шеврон “Азову” (але в них є можливість отримати шеврон після бойових виїздів за клопотанням командира, або повторно здати нормативи).

Цивільні вміння якось впливають на призначення на ту чи іншу посаду в підрозділі?

Немає чіткого критерію розподілу рекрутів відносно їх цивільних здібностей. З посад, які розглядаються саме в контексті цивільних спеціальностей, зазвичай можуть бути тилові посади наприклад електрик, кухар, сантехнік, зварювальник, водій вантажівки або екскаватора. Також проглядається тенденція бажання ІТ-фахівців йти в оператори БПЛА та зв’язківці (що насправді доцільно). Всі інші, здебільшого, призначаються під час та після проходження БКБП – залежно від розумових та фізичних здібностей.

Як організований процес рекрутингу? 

Кандидату потрібно заповнити анкету на сайті azov.org.ua (і тим, хто мобілізується, і тим, хто переводиться). Після заповнення анкети протягом доби з кандидатом зв’язуються представники бригади та призначають співбесіду. Якщо співбесіда проходить успішно, кандидат подає документи: паспорт, ідентифікаційний код, приписне або військовий квиток (має бути відмітка про взяття на військовий облік), водійське посвідчення (якщо є), диплом/атестат про освіту (з додатком з оцінками), фото 3х4 (матове, 4 шт), фото 9х12 (1шт), довідку з реквізитами рахунку в банку (Приват або Ощадбанк).

Відправка в частину зазвичай проводить на наступному тижні після успішного проходження співбесіди. Уже в частині рекрут отримує базове речове забезпечення для проходження базового курсу бойової підготовки – він триває в основному 5 тижнів. Після успішного проходження БКБП рекрути отримують шеврон, розподіляються по підрозділах згідно вмінь (бажання рекрута проходити військову службу в конкретному підрозділі враховується, проте не є вирішальним).

Після цього військовослужбовці отримують військові квитки та паралельно виконують завдання командирів (це може бути продовження навчання або вихід на бойове завдання). Також протягом всього шляху оформлення рекрути можуть отримати консультації та відповіді на всі питання в Telegram-каналі бригади – @azovbrigade.

Про матеріальне забезпечення – що видають у бригаді, що військовим доводиться купувати самостійно (і чи це за бажанням, чи з необхідності)?

Залежно від пори року особовий склад отримує літній або зимовий комплекти одягу та взуття, декілька пар спіднього одягу та білизни, рукавиці, спальник, каремат, тактичний рюкзак і транспортну сумку. Звісно ж – шолом та бронежилет з комплектом підсумків для магазинів, а також індивідуальну зброю та аптечку. Також видаються активні навушники для захисту слуху. Повний перелік речового забезпечення для новобранця налічує понад 30 позицій, частина з них видається по декілька одиниць.

За потреби благодійний фонд Azov One відкриває збори на різне майно. Так ми закуповуємо БПЛА, спецтехніку, автівки, ПНБ (прилади нічного бачення – ред.), тепловізори тощо. Якість забезпечення майном може відрізнятись залежно від підрозділу та посади військовослужбовця. Наприклад – тепловізорами та ПНБ в першу чергу забезпечуються підрозділи спецпризначення – розвідка, снайпери, активними навушниками – розрахунки засобів вогневої підтримки. На даний момент ми займаємось укомплектуванням піхоти штурмовими бронежилетами.

Кожен сам собі обирає чи воювати з виданим майном (що цілком можливо та зручно) або покращити його, та купити за власний кошт якісніше або зручніше спорядження з огляду на особисті потреби та смак. Особисто я купив собі плитоноску, підсумки, шолом та обвіс на зброю тому що мав таке бажання та змогу (заробітна платня дозволяє покращувати спорядження), проте майно, яке видається порівняно з минулими роками – більш ніж задовольняє всі бойові потреби новобранця. Частіше за все за власний кошт купують плитоноски, шоломи, окуляри, активні навушники, форму, взуття, обвіси та оптику на зброю.

Що очікує військовослужбовця у випадку поранення (припустимо, що бійця евакуювали на стабпункт і далі в госпіталь)? Наскільки забезпечується лікування та реабілітація, що з грошовим забезпеченням на цей період і чи може людина продовжити службу, якщо поранення було серйозне, наприклад з подальшою ампутацією?

Після надходження пораненого до стабілізаційного пункту, який розгорнутий на базі медичної роти нашої бригади, йому надається кваліфікована медична допомога з залученням сучасної апаратури та стандартами допомоги відповідно до клінічно практичних рекомендацій опублікованих Joint Trauma System (JTS), Центром передового досвіду з питань травм Департаменту оборони США, що включає: комітет з хірургічної допомоги пораненим у бойових діях (CoSCCC), комітет з надання допомоги пораненим у бойових діях на маршруті (CoERCCC) і комітет з тактичної допомоги пораненим у бойових діях (CoTCCC).

Одразу після остаточної стабілізації пораненого його направляють до опорного військового шпиталю. Тут вирішується питання: залишити пораненого у найближчих лікарнях, де йому надається лікування не більше 21 дня, чи направляти до віддалених лікарень для тривалого лікування (більше 1 місяця). Ті поранені які знаходяться в критичному або важкому стані – вводяться в медикаментозний сон і на реанімобілі направляються до кваліфікованої лікарні, як правило це Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова.

Якщо потрібне тривале лікування, пораненого переводять до лікарень, підпорядкованих МВС. Там він проходить військово-лікарську комісію для визначення потреби в наданні відпустки за станом здоров’я, лікування у реабілітаційних центрах МВС, чи вирішення питання для подальшого проходження військової служби у зв’язку з втратою працездатності. Також на даному етапі залучаються вузькоспеціалізовані лікарні для оперування складних випадків (Інститут травматології та ортопедії, Інститут отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка, інститут офтальмології та ін.).

На кожному етапі лікування військовослужбовцю надається повний об’єм медичної допомоги на безкоштовній основі та відповідно до наказів і протоколів лікування МОЗ України. Необхідні хірургічні операції по відновленню втраченої функції, під час захисту Батьківщини, відбувається за рахунок військової частини у встановленому порядку.

Додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень виплачується військовослужбовцям, які перебувають на стаціонарному лікуванні, або у відпустці для лікування після поранення. Така ж сума нараховується тим, хто був захоплений в полон (крім тих, хто здався добровільно), зниклим безвісти, а також загиблим (за весь місяць, у якому людина загинула). Також поранений має право на одноразову виплату у зв’язку з втратою працездатності.

Військовослужбовці, яких було визнано обмежено придатними, мають право написати рапорт на ім’я командира з проханням про переведення на посаду, яка відповідає стану здоров’я. Ті, кого через поранення було визнано непридатними до військової служби, мають право звільнитися зі служби, або за власним клопотанням та рішенням командира військової частини проходити службу відповідно до переліку вимог посади, чи обрати цивільну посаду у підрозділах НГУ, ЗСУ. 

На всіх цих етапах бійця супроводжують представники “Азову” і за наявності проблем  на тому чи іншому етапі, бригада їх вирішує.

Є ще важливий фактор побратимства в Азові – коли ти потрапляєш в складну ситуацію, весь особовий склад намагається тобі допомогти, незалежно від проблеми – чи то побутової, чи бойової. Кожен військовослужбовець бригади може звернутись до свого безпосереднього командира за порадою або допомогою. Не дивлячись на те що це не входить до безпосередніх обов’язків командирів, в нас діє принцип морального обов’язку, тому кожен командир  допоможе бійцю, а якщо це неможливо – звернеться до старшого командира. Також бійці з власної ініціативи допомагають один одному, я думаю всі бачать це по зборах та зверненнях в соцмережах.

Від редакції: майор Кротевич погодився відповісти на запитання читачів Букв, які можна надіслати на редакційну пошту видання [email protected].