102 роки тому закатували до смерті розвідницю Ольгу Бесараб

Джерело: Букви

102 роки тому, 12 лютого 1924 року, польські комісари закатували до смерті розвідницю та зв’язкову Ольгу Бесараб.

Народилася Ольга Михайлівна Басараб (у дівоцтві – Левицька) 1 вересня 1889 року в селі Підгороддя на Івано-Франківщині у сім’ї священника.

Здобула освіту у м. Біла Вода (Чехія), а згодом – у ліцеї Українського інституту для дівчат у Перемишлі (нині Польща) та на курсах Віденської торгової академії. Там Ольга гуртувалася з українцями та увійшла до складу Товариства українських студентів Віденського університету “Січ”, членом якого був зокрема Дмитро Донцов.

Повернувшись в Україну, жінка стала працювати в “Жіночій громаді”, “Просвіті”, “Пласті”, вела курси для неписьменних, водила сільських дівчат на денні вистави в театр.

З початком І Світової війни вона разом з Оленою Степанів організувала першу жіночу чоту Українських Січових Стрільців, яка складалась із 33 жінок і 300 чоловіків.

Ганна Дмитерко, Софія Галечко, Ольга Басараб

У Перемишлі Ольга познайомилася з керівником студентського товариства “Основа” Дмитром Басарабом. Пара повінчалася у Відні 10 жовтня 1914 року, але вже 22 червня 1915-го Дмитро загинув на італійському фронті в першому своєму бою. Після цього жінка вирішила допомагати пораненим українцям у шпиталях Відня, за що її у 1917 році нагородили срібною медаллю Червоного Хреста.

На запрошення уряду Української Народної Республіки (УНР) Ольга Басараб у 1918–1923 роках працювала секретаркою українського посольства у Фінляндії, згодом бухгалтеркою посольства ЗУНР у Відні. Тоді вона потай возила до різних країн документи, через які її могли звинуватити у шпигунстві.

У вересні 1920 року Бесараб стала членкинею підпільної Української військової Організації (УВО) та особистою зв’язковою полковника Євгена Коновальця. Вона зустрічалася на конспіративних квартирах з довіреними особами Коновальця, зокрема з керівником розвідки Осипом Думіним, передавала їм вказівки, привозила інструкції, забирала добуту ними розвідувальну інформацію.

9 лютого 1924 року в квартиру у Львові, яку Ольга винаймала з подругою Стефанією Савицькою (розшукували саме її), увірвалися польські поліціянти.

Там виявили детальний опис усіх військових частин німецькою мовою на 19 аркушах машинопису; пачку екземплярів стислих розвідувальних інструкцій розвідувального реферату російською мовою з поясненнями, як проводити розвідувальні акції; зшитки чорнових записів із детальними відомостями про стан поодиноких полків та відділів, організацію урядового розвідувального апарату з поданням прізвищ та звань; інструкції УВО стосовно ведення розвідувальної роботи; реферати про способи і тактику повстанської боротьби; плани військових казарм; витяги з таємних наказів військових частин та інше.

Після виявлених документів поляки інкримінували Ользі Бесараб “повстання з метою відірвати Східну Малопольщу від Речі Посполитої” й ув’язнили.

Попри тортури, численні гематоми, зламані пальці та ребра, катування електричним струмом, жінка не виказала нікого з членів підпілля. Як розповідали свідки, вона говорила: “Сама попавши в біду, інших не видам“.

Останні допити відбулися 12 лютого і тривали до глибокої ночі. Вранці 13 лютого 1924 року Ольгу знайшли повішеною на вишитому рушнику на ґратах вікна камери, а на стіні видряпаний надпис: “Вмираю, замучена, помстіть! О. Басараб“. Їй було 34 роки.

Польська поліція спочатку приховувала смерть і приймала передачі. Потім стали говорити про самогубство, однак ця версія в багатьох викликала сумнів, адже жінка була зростом 152 сантиметри й не могла дотягнутися до ґрат, ба більше, після тортур не могла ходити і її заносили в камеру.

Розвідницю поховали під чужим іменем у загальній могилі, але під тиском громадськості, польським правоохоронцям довелось провести ексгумацію та організувати “слідство”, яке так і не дало жодних результатів. 26 лютого Ольгу Басараб перепоховали на Янівському цвинтарі у Львові.

12 лютого відзначають Міжнародний День Дарвіна, Міжнародний день проти використання дітей-солдатів та День сексуального і репродуктивного здоров’я. Християни сьогодні вшановують святого Мелетія, архієпископа Антіохійського.

Міністерство спорту Ірану офіційно заявило про відмову від виступів на ЧС-2026 у США, Канаді та Мексиці, мотивуючи це неможливістю змагатися в країні, яка несе відповідальність за ліквідацію аятоли Алі Хаменеї. Водночас президент США Дональд Трамп також публічно поставив під сумнів доцільність участі збірної Ірану в літньому Чемпіонаті світу, назвавши це небезпечним для самих спортсменів.