16 березня 2022 року війська РФ завдали авіаударів по драмтеатру Маріуполя

Джерело: Букви

Два роки тому, 16 березня 2022 року, російські військові скоїли один з найбільших воєнних злочинів в Україні – бомбардування Маріупольського драмтеатру, де ховались сотні мирних мешканців, зокрема й діти.

Будівля театру використовувалась мешканцями як бомбосховище. Досі невідомо, скільки точно осіб перебувало у приміщенні. За різними оцінками, там могло бути від 500 до 1200 мирних маріупольців.

Поруч з драмтеатром містяни зробили великий напис “ДЕТИ”, аби будівля не піддавалась обстрілам. Однак це не зупинило російських військових, які вранці 16 березня завдали авіаударів по драмтеатру двома надпотужними (імовірно, 500-кілограмовими) авіабомбами.

Скільки маріупольців стали жертвами воєнного злочину росіян достеменно невідомо й досі. Маріупольска міськрада після авіаудару повідомляла про близько 300 загиблих.

Своєю чергою розслідування міжнародної інформагенції AP свідчить про те, що кількість загиблих може становити близько 600 осіб.

Після вибуху зайнялась пожежа: вогонь охопив дерев’яні підлогу і декорації. Оговтавшись, люди почали вибігати на вулицю. Виявилося, що окупанти поцілили в місце, де була польова кухня, а також в адміністративну частину будівлі.

Усі свідки сказали, що принаймні 100 осіб перебували на польовій кухні неподалік будівлі, і ніхто не вижив. Вони також сказали, що кімнати та коридори всередині будівлі були переповнені приблизно одна людина на кожні 3 м² вільного простору.

За оцінками багатьох людей, що вижили, під час авіаудару всередині знаходилося близько 1000 людей. Ті, що вижили в основному вийшли через головний вихід або один бічний вхід; інша сторона та задня частина були зруйновані.

Жителька Маріуполя, яка вціліла після авіаудару по драматичному театрі, розповіла, що за два дні до обстрілу в театрі був перепис людей: тоді у театрі перебувало 1200 осіб. Вона додала, що до театру завозили вагітних, породіль з пологового будинку, матусь з новонародженими.

Свідки також розповідають, що в театрі були діти-сироти та люди з інвалідністю.

Коли у травні 2022 року війська РФ повністю окупували Маріуполь, завали драмтеатру було розібрано. Тих. кого знайшли під ними поховали у братській могилі селища Мангуш під безіменними номерами.

У грудні 2023 року росіяни повністю знесли зруйнований Маріупольский драмтеатр.

Після скоєного воєнного злочину окупанти намагались виправдатись та перекласти вину на бійців “Азову”. Пропагандисти почали публікувати новини, мовляв “свідки бачили, як азовці мінували приміщення драмтеатру”.

Проте у міжнародній правозахисній організації Transparency International підтвердили, що драмтеатр атакували саме з російського літака, константувавши “вбивство десятків людей, а можливо, набагато більше” та назвавши це воєнним злочином, адже поруч чи в самому приміщенні не було жодної військової цілі.

13 квітня 2022 року експерти ОБСЄ заявили, що російські військові відповідальні за бомбардування Маріупольського драмтеатру, назвавши це воєнним злочином.

У ніч із 10 на 11 березня у Лос-Анджелесі відбулася церемонія нагородження премії “Оскар-2024”. Перемогу у категорії “Найкращий документальний фільм” здобула стрічка Мстислава Чернова “20 днів у Маріуполі”.

Дитинство під час війни – це завжди трагедія. Але дитинство тих, хто місяцями чекає батьків із фронту, – це особливий, дорослий тягар. Його не скинеш, від нього не сховаєшся, і кожна зовсім маленька людина несе його по-своєму. Дев’ятирічний Іван вигадав власний мовчазний маніфест підтримки: він відмовився стригтися, допоки тато не повернеться з позицій і вони разом не підуть у барбершоп.