25 лютого народилася Леся Українка: життєвий та творчий шлях поетеси

Джерело: Букви

25 лютого в Україні відзначають 153 роки від дня народження письменниці Лесі Українки.

Біографія поетеси

Справжнє ім’я Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач-Квітка. Вона народилася 25 лютого 1871 року в родині дворян у Новограді-Волинському (нині Звягель) Житомирської області. Її мамою була письменниця Олена Пчілка, а батьком – дворянин та меценат Петро Косач.

Косачі були освіченими людьми, цікавилися літературою та мистецтвом, тому часто організовували вдома творчі вечори та концерти. У дитинстві Леся часто переїжджала з сім’єю в різні міста і вчилася у приватних вчителів. Свій перший вірш “Надія” написала в 9 років, коли її тітку заслали до Сибіру.

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –

Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

Дитячі роки майбутньої письменниці проходили у творчому середовищі. Дуже близьким другом родини Косачів був вчений Михайло Драгоманов та його родина, а Леся також брала уроки фортепіано у дружини Миколи Лисенка. Також дівчинка вивчала грецьку, французьку, німецьку мови та латину, вчилася вишивати та малювати, багато писала та читала.

У 1881 році у віці 10 років Леся захворіла після купання на Водохрещу. У неї розвинувся туберкульоз і почалися болі в руках та ногах. Після цього поетеса до кінця життя боролася з постійними недугами.

У 1883 році у Лесі діагностували туберкульоз кісток та видалили частину кісток у лівій руці. З цього віку вона почала ще більше поринула у письменницьку діяльність.

1884 року Лариса Косач взяла собі псевдонім Леся Українка та вперше опублікувала свої вірші у львівському журналі “Зоря”.

З 20 років вона багато подорожувала та знайомилася з відомими письменниками. Через багаторічну хворобу Лесі доводилося регулярно виїжджати на курортне лікування до різних країн. Попри слабке здоров’я, Леся мала жагу до життя та наснагу до творчості, що простежується в низці її віршів.

Contra spem spero! (лат. Без надії сподіваюсь!)

Гетьте, думи, ви хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть – і настане

Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей –

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!

1897 року під час лікування в Ялті Леся Українка познайомилася зі смертельно хворим молодим політиком Сергієм Мержинським. Його часто називають першим коханим Лесі, хоча сама поетеса називала їхні стосунки дружбою. У 1901 році Сергій помер на руках у Лесі, а вона присвятила йому драму “Одержима”, написану за одну ніч біля ліжка хворого.

У 1898 році Лариса познайомилася з молодим фольклористом Климентом Квіткою, студентом КНУ. Знайомство переросло у кохання, і в 1907 році пара одружилася. У шлюбі Леся та Климент разом складали збірку фольклору, їздили до етнографічних експедицій.

Ще однією важливою людиною для Лесі Українки була письменниця Ольга Кобилянська. Вони познайомилися у 1899 році і стали найкращими подругами.

Останні роки життя поетеса важко хворіла, але при цьому багато писала. Померла Леся Українка у віці 42 років у 1913 році в Грузії, де лікувалася. Її чоловік Климент після смерті дружини видав збірку українських народних пісень, виконаних голосом Лесі.

Цікаві факти про Лесю Українку

  1. У дитинстві Леся була найбільш близька зі старшим братом Михайлом. У них навіть було спільне ім’я, яким їх називали в родинному колі – “Мишолосіє”.
  2. Леся почала читати дуже рано – у 4 роки, а в дев’ятирічному віці написала свій перший вірш.
  3. Леся не ходила до школи, бо її мати не хотіла російського впливу на свою доньку. Її освітою опікувалися родичі і приватні педагоги.
  4. Леся Українка вміла грати на фортепіано. Спочатку її навчала тітка Олена, а потім дружина Миколи Лисенка – піаністка Ольга Липська.
  5. У 19 років письменниця написала перший підручник про історію східних народів українською мовою. Михайло Драгоманов допомагав їй у створенні “Стародавньої історії східних народів”. Зокрема він давав їй методичні рекомендації, надсилав праці із цієї теми німецьких і французьких авторів.
  6. Леся Українка перекладала твори Байрона, Шекспіра, Міцкевича, Гюго, Гейне, Гомера.
  7. Мисткиня добре малювала. Вона любила зображувати море. Відомо, що збереглася лише одна її картина – “Мати й дитина”.
  8. Поетеса висловлювалася щодо росіян. Вона вважала, що “братні народи” є “просто сусідам”, які не мають спільних інтересів і їхнє майбутнє – жити окремо.
  9. Іван Франко називав Лесю “єдиним мужчиною в нашому письменстві”.
  10. Похорон письменниці проходив під наглядом жандармів. Влада боялася, що ця подія перетвориться на український мітинг. Людей було так багато, що довелося зупинити рух трамваїв. Труну Лесі Українки несли 6 жінок: її подруги та відомі українські діячки.

Російські окупанти у Святвечір, 24 грудня, атакували Кривий Ріг, пошкоджено житловий будинок.

Українська колядка “Сумний святий вечір” є особливим явищем народної творчості, що виникло у важкі повоєнні роки. Її створення припадає на період після Другої світової війни, коли український народ зазнавав страждань і бореться за свою свободу, яку радянський режим хотів знищити. Колядка є свідченням тих часів, коли святкування Різдва відбувалося на тлі боротьби УПА проти радянської влади, репресій та економічних труднощів.

У Генеральному штабі поінформували про ситуацію на фронті станом на 22:00 23 грудня. З початку доби відбулося 235 бойових зіткнень, противник завдав 12 авіаційних ударів із застосуванням 37 КАБ, понад 490 ударів дронами-камікадзе та здійснив більш як три тисячі обстрілів позицій наших військ і населених пунктів із використанням різних типів озброєння.

Німеччина надала Україні новий великий пакет озброєнь, значно посиливши українську ППО.

В Інституті вивчення війни відреагували на страту українських військових, зазначивши, що російські командири підтримують такі страти, що є явним порушенням міжнародного права.