Чому смерть «зернової угоди» не вплинула на ринки пшениці: розповіли в The Economist

Джерело: The Economist

17 липня Росія підтвердила свій вихід з угоди, яка дозволяла Україні експортувати зерно кораблями через Чорне море, проте це не мало значного впливу на ринки пшениці.

У виданні нагадали, що влітку 2022 року за посередництва Туреччини і ООН було укладено “Чорноморську зернову угоду”. Тоді Росія мала намір повернути собі прихильність країн, що розвиваються, які постраждали від стрімкого зростання цін на продовольство. Впродовж наступних місяців Україна експортувала 33 млн тонн пшениці, кукурудзи та олійних культур, що сприяло поверненню цін до довоєнного рівня. Угоду декілька разів продовжували.

“Однак коли Росія оголосила про вихід з неї, ціни на пшеницю майже не зазнали змін. Ринок готувався, що Кремль відмовиться грати за правилами. Торгівля через Чорне море пішла на спад ще з травня, коли Росія почала зупиняти кораблі, що прямували до порту “Південний”, на який з моменту підписання угоди припадала третина українського експорту збіжжя морським шляхом”, – йдеться у статті.

Співрозмовники наголосили, що угоду ще можуть відновити, але переговори залишаються складними. Вказуючи на те, що її продовольчий сектор і сектор добрив звільнені від західних санкцій, Росія вимагає послаблення обмежень для низки своїх державних установ, таких як “Аграрний банк”. Натомість доведено, що установи, про які говорить Кремль, сприяють експорту непродовольчих товарів, таких як сира нафта. Тому партнери України не погоджуються на російські умови.

“Будь-яка нова угода, скоріше за все, буде крихкою і короткостроковою”, – мовиться у матеріалі.

Навіть зважаючи на це, глобальний вплив однаково буде малопомітним. Світові запаси пшениці залишаються доволі високими завдяки надзвичайно високому експорту з Австралії і Росії, а також відновленню постачань з Канади. Після багаторічного падіння світові запаси можуть нарешті зрости у 2023 році. Щодо кукурудзи, то брак постачань з України можуть компенсувати за рахунок очікуваних рекордних продажів із Бразилії, – пояснив Алексіс Еллендер з компанії Kpler.

“Головний удар від цього відчує на собі Україна. Висока вартість альтернативних маршрутів експорту зерна: залізницею і річками через Європу, – змусить українських аграріїв знизити ціни, що сповільнюватиме посівні роботи”, – зауважили співрозмовники видання.

Джо Глаубер з аналітичного центру IFPRI зазначив, що вирощування зерна в Україні вже на 35-40% нижче, ніж до війни. Активніше використання згаданих альтернативних маршрутів може також підвищити рівень напруженості у відносинах між Україною і її східноєвропейськими сусідами, де українське збіжжя “бореться” з місцевою продукцією за сховища, залізничні вагони, портові потужності і баржі.

“У довгостроковій перспективі роль України як великого постачальника продовольства може зменшитися, що матиме негативні наслідки для боротьби із глобальним голодом. Зазвичай на країну припадає 10% і 10-15% світового експорту пшениці і кукурудзи відповідно. Минулого року  завдяки відновленню українського експорту та високим врожаям по всій планеті вдалося уникнути великої продовольчої катастрофи. Проте невдовзі може настати рік, коли ні те, ні інше не допоможе”, – резюмували у виданні.

Нагадаємо, 16 липня з морського порту Одеси вийшло останнє судно в межах Чорноморської зернової ініціативи.

• У світі зростає занепокоєння, що Росія не продовжить угоду, укладену за посередництва ООН, яка дозволяє експорт українського зерна до частин світу, що борються з голодом, оскільки кораблі більше не прямують до чорноморських портів.