Під час контрнаступу ЗСУ командування дозволяє українським військовим звільняти рідні міста від російської окупації – NYT

Джерело: The New York Times

Під час українського контрнаступу командування дозволяє військовим звільняти рідні міста від окупантів. На думку командирів, набагато краще, коли у бригаді є бійці, які добре знають місцевість.

Мета для одного рядового, який бере участь у контрнаступі України проти Росії, проста: це будинок біля пляжу завалений квітами та ігрова кімната завалена іграшками.

Військова стратегія України – перерізати лінії постачання російським армійцям, однак військовий Євген просто хоче знову побачити свій дім у портовому місті Бердянськ.

“Найбільше сумую за морем”, — сказав він, коли його підрозділ стояв у прифронтовому селищі Таврійське.

Як правило, військові йдуть туди, куди їх відправлять, але українська армія робить виняток: ті, кому довелось виїхати з рідних міст після російського вторгнення минулого року, можуть попросити взяти участь у їх звільненні.

Тому в рядах солдатів, які воюють у контрнаступі, що почався на півдні України, є солдати з особливою мотивацією. Вони родом із сіл і міст регіону, знають його близько, іноді мають родину та друзів по інший бік лінії фронту.

“Набагато краще, щоб у бригаді були люди, які знають місцевість, щоб командири дозволяли воювати в напрямку дому”, – сказав підполковник на ім’я Дмитро, який, як і інші військові, назвав лише своє ім’я.

Полковник Дмитро є заступником командира 36-ї окремої бригади морської піхоти, а його родина досі перебуває в окупованому місті на Херсонщині.

“Я хочу побачити своїх батьків. Чим швидше, тим краще”, — сказав він.

В інтерв’ю низка солдатів, чиї будинки знаходяться перед окопами, у яких вони зараз воюють, сказали, що хочуть пішки повернутися до міст, з яких вони колись втекли, цього разу в уніформі, зі зброєю в руках.

Але спочатку вони повинні пройти через сильно укріплені російські оборонні лінії.

“Якщо мені знадобиться п’ять років, щоб побачити свій дім, то добре, я нікуди не поспішаю”, – сказав Євген, який був приблизно за 160 км від нього.

Він із родиною був у Києві, коли почалось повномасштабне вторгнення РФ. Євген з родиною почергово жили то у Києві, то у Бердянську, однак планували переїхати саме до портового міста.

Тепер він прямує туди солдатом, тому йому допомагає близьке знайомство з місцевістю.

“Я тут відчуваю енергетику ґрунту і знаю кожен кущик на цьому фронті. Я можу приймати рішення швидше, тому що знаю всі річки. Які влітку висихають, а які ні”, – сказав рядовий Євгеній.

Військові з окупованих міст розуміють, що ціна звільнення може бути дуже високою. Рядовий Євген, який допомагає керувати артилерійськими ударами, сказав, що зробить усе можливе, щоб повернути своє місто.

“Якщо потрібно, я б обстріляв свій дім”, — сказав він.

У будь-якому випадку, пожартував він, його не влаштовувала рожево-помаранчева фарба, яку обрала для кімнат його дружина. Тепер у них може бути шанс переглянути цей вибір декорування.

Військові дії з РФ почалися в частині східної України за роки до повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року, і українці, які брали участь у цих попередніх боях, сказали, що залишатися в окупованих містах не можна.

“У кращому випадку я сидів би в підвалі. У гіршому випадку вони б мене вбили”, — сказав Владислав, 28-річний фермер, який покинув своє село в Запорізькій області в перші дні вторгнення.

Після повторного призову Владислав, сержант, попросив брати участь у бою, щоб повернути своє село, яке тепер знаходиться приблизно за 50 км перед його позицією на передовій.

“Я сумую за стінами, за всім, заради чого працював. Я сумую за маминою їжею. Вона готує вареники з картоплею та капустою. І я хочу повернутися додому таким чином (у формі – ред.)”, — сказав він.

Деякі військові говорили про помсту українцям на окупованих територіях, які підтримали Росію у цій війні.

“Спочатку я піду і поб’ю друзів, які зрадили свою країну”, – сказав Євген.

Ще один військовий, 23-річний Олександр, із Бахмута, сказав, що для всіх, хто воює, важливо зберегти імідж того, як колись виглядали їхні будинки.

“Просто згадайте, як добре вам було у вашому місті. Запам’ятайте це почуття, яке вони відібрали у вас”, — сказав він.

Місто Маріуполь теж важко впізнати зараз після важких російських бомбардувань цивільних територій.

Один тамтешній хірург, 43-річний Леонід, сказав, що щодня допомагав пораненим у своїй лікарні, поки її не обстріляли російські війська. Тоді він розповідав, як ішов через російське оточення все ще в білому, забризканому кров’ю медичному халаті.

Вийшовши з окупованої території, вступив до 36-ї бригади морської піхоти військовим лікарем і попросився на фронт під рідне місто.

“Я завжди уявляю, що буду їхати в Маріуполь у формі і зі зброєю. Моя родина побачить, що я боровся за них весь цей час”, — сказав він.

  • Перед початком контрнаступу до України надійшло менш як 15% від всього саперного та інженерного обладнання, на яке був запит до партнерів. Це уповільнює просування воїнів ЗСУ, оскільки території перед ворожими укріпленнями щільно заміновані.
  • 18 липня голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі заявив, що український контрнаступ “далекий від провалу” попри те, що військові просуваються повільніше, ніж очікувалося.

Голова Європейського парламенту Роберта Мецола підтримала надання Україні ракет дальнього радіуса дії для захисту від Росії.

Литва профінансує виробництво українських далекобійних дронів. Міністр оборони Рустем Умєров підписав відповідний меморандум з литовським колегою Лаурінасом Кащюнасом у Вільнюсі.

Службові собаки Рем і Фінч, разом зі своїми наставниками, отримали нагороди від Кінологічної спілки України під час церемонії “Чотирилапі захисники”.

В останню суботу листопада в Україні вшановують жертв Голодомору 1932-1933 років та масових штучних голодів…

Енергетики відновили роботу високовольтної повітряної лінії живлення, що з’єднує тимчасово окуповану Запорізьку АЕС з енергосистемою України. Вона була пошкоджена через російські обстріли.