Абсурд пропаганди стає сильнішим: дітей в Керчі запрошують на пропагандистську версію «Лускунчика»
Джерело: Крымский ветер.
Тимчасово окуповане місто Керч заполонили оголошення, які анонсують виставу “Лускунчик” як “новорічну казку для дітей про любов до батьківщини”.
Критики вже висловили своє обурення щодо перекручування класичного твору. Оригінальна казка, створена німецьким письменником Ернстом Теодором Амадеєм Гофманом, і адаптована Александром Дюма-батьком, наголошувала на темі всепереможної любові, що перетворює дерев’яного Лускунчика на людину.
Тим часом у 2024 році за замовленням російської влади була написана нова інтерпретація під назвою “Ленінградський Лускунчик. Блокадна казка”. Її автор, Нефедов Д.В., розповідає про котів, які під час Другої світової війни врятували місто від навали щурів.
“Це повернення до радянського стилю пропаганди”, — коментують журналісти Кримського вітру.
Різниця між оригінальною казкою та її сучасною інтерпретацією очевидна: одна підносить силу любові, а інша перетворюється на пропагандистський інструмент.
- За повідомленням Центру національного спротиву (ЦНС), російські окупанти перетворили дитячий табір “Артек” на пропагандистський “волонтерський” центр, де змушують дітей допомагати російській армії.
Після нічної атаки Росії на Україну міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що тиск має бути спрямований на Москву, а не на Київ.
Президент США Дональд Трамп заявив, що Росія нібито готова до укладення мирної угоди, і тепер, за його словами, черга за Україною.
Колишній радник президента Польщі з міжнародних питань професор Роман Кузьняр високо оцінив виступ у Сеймі глави МЗС Радослава Сікорського, котрий відзначивши найскладнішу міжнародну політику за минуле десятиліття, зауважив, що доки НАТО залишається ефективним альянсом — Росія не має шансів на перемогу.
Поки Сполучені Штати посилюють тиск на Україну щодо домовленостей із Росією, в європейських столицях зростає занепокоєння щодо затягування повномасштабної війни.
З лютого 2023 року застосування росіянами небезпечних хімічних речовин набуло системного характеру. Попри заяви про повне знищення хімічної зброї, країна-агресор зберігає промислові потужності для її відновлення та виробництва.