На фронті загинув один з лідерів «Пласту» та співтворець Самооборони Майдану Роман Орищенко

На фронті загинув командир роти у лавах 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, один із лідерів “Пласту”, співтворець Самооборони Майдану, капітан ЗСУ Роман Орищенко.

Про його смерть повідомив історик Юрій Юзич, голова Наглядової ради Пласту НСОУ у 2018–2023 роках.

Капітан Роман Орищенко у лютому 2022 року зустрів повномасштабне вторгнення на посаді командира взводу 72-ї окремої механізованої бригади, обороняючи північні підступи до Києва. Тоді ж він був чинним членом національного керівництва “Пласту”. У пластовому русі Роман пройшов усі щаблі – від засновника осередку в Черкасах до співголови організації.

“Водночасі Роман був типовим “сірим” революціонером. Його знали всі, але в новинах про нього звичайно не писали. У 2004-му саме він був координатором студентів та активістів, які приїздили на Майдан із Черкас в рамках одного із молодіжних рухів опору диктатурі. А у 2013-му саме він привіз своєю машиною першу звукову апаратуру на Євромайдан, що лише починався. Жартував, що є першим Автомайданівцем, бо вигріб за цю доставку”, – написав Юрій Юзич.

Взимку 2013–2014 років Роман Орищенко був одним із ключових організаторів Самооборони Майдану.

“Саме він у “вужчому штабі” самооборонівців, що базувався у Профспілках, відповідав за розгортання і підтримку мереж спротиву у регіонах. Згодом отримав за цю працю Орден “За мужність”. Коли вся країна хотіла дізнатись, хто ж то створив батальйон “Донбас”, то Роман спокійно в приватному режимі розповів хто і до чого. Бо знав його ще тоді, коли Самооборона народжувалась”, – зазначив Юзич.

Він додав, що коли більшість побратимів пішли добровольцями на фронт, Роман залишився в Києві, адже надто багато відповідальностей трималося на ньому. Та це рішення не давало йому спокою. Згодом він вступив до вишу, щоб стати піхотним офіцером.

“Війна перетворювалась в “АТО”, а Роман цілком серйозно готувався до повномасштабного вторгнення”, – зазначив Юзич.

Роман підписав контракт із ЗСУ. Не хотів бути “піджаком” — прагнув пройти повноцінний бойовий вишкіл. Водночас не полишав розвитку себе й інших у сферах, які вважав критично важливими.

Запустив радіовишколи в “Пласті”, готував і видавав відповідні посібники для юнацтва і дорослих.

“Пластовий метод він добре знав і застосовував його навіть в армії. Коли його просили стати командиром роти він спершу готував команду, як на пластовому таборі. Заступників по різних напрямках, які не підведуть”, – додав Юрій Юзич.

“Роман не вилазив із посадок під Вугледаром. Якось після поранення запитав його, коли медалі вже сипались більш менш стандартно – чи йому вже щось дісталось. Жартував, що немає нічого і не думає про це. Думає про хлопців. Став командиром роти у рідній бригаді “Чорних запорожців”. Йому пропонували перевестись в спокійніший режим, але відмовлявся. Він завжди приймав найтяжчі виклики і успішно з ним справлявся. У міжчасі навіть захистив кандидатську дисертацію з історії української Церкви”, – написав Юзич.

Про Романа Орищенка

У “Пласті” Роман обрав собі псевдо “Орлик”.

Роман народився 28 січня 1978 року в місті Тальне на Черкащині. У 2002 році закінчив історико-юридичний факультет Черкаського національного університету. Спеціаліст в галузі історії, викладач. Окрім німецької мовив, вивчав теж білоруську та болгарську. Мав ІІ спортивний розряд зі спортивного туризму та ІІ розряд зі спортивного багатоборства.

Професійна діяльність

Студентом працював у Черкаській міській станції юних туристів інструктор з пішохідного туризму, де серед іншого, готував команди для участі в обласних і Всеукраїнських змаганнях. Після університету працював у 23 і 24 школах Черкас вчителем історії, охорони життєдіяльності.

У 2003-2006 роках – регіональний представник “Пласту” в Черкаській області, формально: Благодійного фонду Начального пластуна Любомира Романкова. Паралельно – завідуючий туристсько-краєзнавчим відділом Черкаського обласного центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді.

Після Помаранчевої революції пішов на державну службу. У 2006-2007 рр. працював у Головному управлінні з питань внутрішньої політики Черкаської обласної державної адміністрації. Головним спеціалістом відділу зв’язків з суб’єктами політики, громадськими об’єднаннями та соціологічних досліджень управління суспільно-політичного аналізу та прогнозування.

У 2007 році переїхав до Києва, де багато років працював у суспільно-політичній сфері. Починаючи із посади головного спеціаліста Східного регіону регіонального департаменту “Народного Союзу Наша Україна”. Саме тоді об’їздив вздовж та в поперек усі східні області.

У 2010-2011 перший заступник керівника виконавчого комітету, керівник відділу регіональної роботи громадської ініціативи “Оновлення країни” на чолі з ексочільником глави СБУ Наливайченком (згодом – керівник виконавчого комітету). Надалі штатний помічник народного депутата Андрія Парубія, зокрема коли він перебував на посаді голови Верховної Ради України.

Виховник у “Пласті”

Виховав чотири гуртки юнаків “Пласту” у Черкасах. Був впорядником гуртків “Пантери” (1.10.1998-3.07.2003) та “Леви” (1.10.1998-18.04.2002). гуртка “Кажани” (2.09.2003 – 12.10.2006) та гуртка “Левики” (11.12.2006 – 21.05.2007). З жовтня 2001-го по жовтень 2003-го – референт юнацтва та заступник станичного з виховної роботи Станиці Черкаси.

Зв’язковий 75-го куреня юнаків імені Героїв бою під Крутами у місті Києві, впорядник гуртка “Снігові Барси” у цьому ж курені. З 25 травня 2010 р. до 2012 року – перший відповідальний в національному проводі “Пласту” за розвиток освітньої програми для найменших діток – “Пташат”.

Пластові вишколи

Пройшов вишколи юнацьких та новацьких виховників, обидва рівні “Лісової Школи” та вишкіл провідників вишколів. Учасник 35-го Вишколу впорядників юнацтва (Київ, березень 1999), 82-ї Ради орлиного вогню (Кіровоград, березень 2001), Вишколу зв’язкових (Львівщина, грудень 2009).

Абсольвент міжнародного вишкільного табору “Лісова Школа”, що проходить поблизу Славська. Табір цей заснований у США вихованцями “Пласту” в Україні й розвинутий майором Армії США Петром Содолем (ветеран в’єтнамської війни і син бойового командира Армії УНР) у найпотужніший табір для дорослих пластунів. Роман успішно пройшов обидва рівні табору. Учасник вишколу булавних у 2000-му та вишколу бунчужних 2009-му.

Для того, щоб отримати сертифікацію на проведення вишколів “Пласту” національного рівня успішно пройшовши Крайовий вишкіл провідників вишколів (Львів, лютий 2006). Відтак став організатором багатьох тренінгових курсів, які готують волонтерів до виховної праці із дітьми за пластовою освітньою програмою.

Бунчужний та інструктор 72-го та 80-го вишколів впорядників юнацтва у Черкасах в листопаді 2005-го та у Києві в грудні 2010-го відповідно. Бунчужний та інструктор 12-го вишколу зв’язкових (Київ, грудень 2010). Організатор і комендант вишколів із кінного пластування – плекав серед дітей козацькі традиції верхової їзди.

Пластові табори

Співорганізатор, лікар та інструктор курінних таборів підготовчого куреня пластунів-юнаків імені Ярослава Мудрого (Черкаси) у 2002-му та 2003-му роках. Табори називались “Склик” і проходили у Холодному Яру рідної для Романа Черкащини. Там таки – вже як комендант – провів два пластові табори влітку революційного 2004-го: окружний табір “Гетьманська булава” та Крайовий кінний табір “Герць”. У постреволюційних 2005-му та 2006-му знову комендант окружних таборів “Гайдамацька Січ” та “Степовий Рід”, які традиційно проводив у Холодному Яру.

У 2005-2010 роках організатор популярних у “Пласті” крайових юнацьких кінно-спортивних таборів. Заступник коменданта і керманич виховної програми “Джури” у Золотоніському районі Черкащини. Це табір проходив без коней, але з посиленою спортивною підготовкою (комендант того табору тепер начальник розвідки одного із новосформованих корпусів). Там серед інших зародилась традиція, що усі учасники та провід на час табору ходять у шароварах.

Комендант крайових таборів “Герць”, що проходили у Черкаському районі та Драбівському районах Черкащини у 2006-му та 2008-му роках. “Герцю” 2009-го в Краснопількому районі Сумщини та 2010-го у Кам’янець-Подільському районів Хмельниччини. Водночасі переїхав до Києва і почав організовувати таборування для київських юнаків. Так, наприклад, у 2010-му став комендантом курінного табору 75-го курені юнаків “На всю голому”, що проходив в Обухівському районі. Два-три вишкільні пластові табори за літо для Романа були нормою.

Адміністративна праця в “Пласті”

У 1998-2002 роках почергово обирався писарем, далі референтом юнацтва, а далі референтом старшого пластунства “Пласту” в Черкасах. 2003-го обраний станичним станиці Черкаси, в наступну каденцію – заступником голови місцевої пластової ради, далі головою цієї ради.

У 2003-2006 роках – Регіональний представник “Пласту” в Черкаській області. З 2010-го по 2013-й– заступник голови “Пласту” в Україні, відповідальний за співпрацю із державними органами влади та фінанси. Саме він був тим, хто організував оновлення договору співпраці із Міністерством освіти України. У 2018-2023 роках – член Крайової ревізійної комісії за яку на 16-му З’їзді “Пласту” звітував, приїхавши із госпіталя з фронтовим пораненням.

• На російсько-українській війні загинув командир 110 окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка полковник Сергій Захаревич.
• Боронячи Україну, на фронті загинув заступник командира 110 окремої механізованої бригади Дмитро Романюк.