Російсько-українська війна призводить до глобального дефіциту тротилу – NYT
Джерело: NYT
Сполучені Штати понад століття покладалися на тротил (TNT) для військових потреб і комерційного використання. Його виробляли мільйонами тонн під час світових воєн і аж до 1980-х, коли Міністерство оборони закрило останнє підприємство через небезпечні відходи. Відтоді США залежали від імпорту з Китаю, Росії, Польщі та України.
Додатковим джерелом була утилізація боєприпасів, котрі списувала армія. Проте після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році американські військові залишають у запасі навіть застарілу зброю, що обмежило постачання для цивільної промисловості.
Єдиним авторизованим постачальником TNT для Пентагону була Польща, втім, зараз майже весь обсяг іде на потреби української армії. Тим часом Росія та Китай припинили експорт до США, повідомляють джерела. Це створило тиск як на виробництво озброєння, так і на будівельну галузь, що залежить від промислових вибухових речовин.
Конгрес уже схвалив будівництво нового заводу армії у Кентуккі вартістю $435 млн. Він має запрацювати наприкінці 2028 року, проте вироблятиме вибухівку виключно для військових потреб і не постачатиметься приватним компаніям.
Експерти попереджають, що це може уповільнити будівельні проєкти в країні та підвищити вартість сировини.
Альтернативою TNT може стати пентаеритриттетранітрат (PETN, пентрит), який уже виробляють три заводи у США, однак масштаби виробництва обмежені.
Водночас представник Пентагону на умовах анонімності зауважив, що США більше не залежать виключно від заводу в Польщі, і відзначив постійні зусилля щодо збільшення внутрішнього виробництва вибухових речовин безпосередньо всередині.
Раніше Bloomberg повідомив, що в Європі виникли проблеми з дефіцитом пороху, тротилу та інших вибухових речовин і паливних матеріалів, які потрібні для виробництва зброї, зокрема артилерійських снарядів.
Bloomberg вказує, що європейські уряди виснажили свої запаси боєприпасів, щоб озброїти Україну. Відтоді вони намагаються збільшити виробництво артилерійських снарядів, ракет і куль. Це призвело до того, що запаси пороху, тротилу та інших вибухових речовин і паливних матеріалів на континенті “вичерпались до межі”.
Оскільки Європа готується до значного збільшення витрат на оборону, нечисленні виробники цих матеріалів намагаються збільшити свої потужності.
Один лише німецький концерн Rheinmetall планує збільшити виробництво пороху більш ніж на 50% до 2028 року, але навіть цього буде недостатньо. Генеральний директор компанії Армін Паппергер заявив, що компанії, можливо, доведеться майже подвоїти виробництво до більш ніж 20 000 метричних тонн, щоб задовольнити потреби.
Однак ланцюг постачання, на який покладаються виробники вибухових речовин, складний. Урядам і виробникам необхідно стимулювати цивільну хімічну промисловість до переходу на військове виробництво, спростити регулювання, щоб дозволити будувати нові заводи і перевозити небезпечні вантажі по всьому континенту – і навіть забезпечити постачання найнеобхідніших матеріалів, які зараз імпортуються з Китаю.
Ще до інавгурації президента США Дональда Трампа члени Європейського Союзу поставили собі за мету виготовити 2 мільйони артилерійських снарядів у 2025 році, порівняно з 1,4 мільйона минулого року. Навесні 2023 року Європейська комісія створила програму “Акт на підтримку виробництва боєприпасів” (ASAP), яка виділяє 500 мільйонів євро на розширення можливостей блоку з виробництва боєприпасів.
Згодом адміністрація Трампа тимчасово призупинила військову допомогу Україні, посіяла сумніви щодо американських гарантій безпеки в Європі та позиції США, тому потреба континенту в боєприпасах лише зростатиме.
Снаряди потребують двох летючих компонентів: пропелентів, які використовуються для запуску снарядів, і вибухівки, яка їх детонує. Європа не виробляє достатньо ні того, ні іншого, щоб задовольнити свій попит.
Найважливішим інгредієнтом ракетного палива для сучасних снарядів є нітроцелюлоза – її виготовляють з високоякісної бавовни, яку потім замочують у суміші кислот. Лише один снаряд артилерійського боєприпасу потребує до 12 кг пороху. В Європі є лише кілька виробників ракетного палива, в тому числі Rheinmetall і французький підрядник Eurenco. Європа хоче збільшити виробництво ракетного палива більш ніж на 50%.
Ситуація з постачанням вибухових речовин схожа на ситуацію з паливом. ЄС планує збільшити виробництво вибухових речовин на понад 30%, але наразі Союз має лише один великий завод з виробництва тротилу у Польщі, і ще один завод планується побудувати у Фінляндії.
Виробники альтернативних речовин, таких як PETN, HMX і RDX, які використовуються в пластикових вибухівках, перевантажені. За словами представника норвезького виробника Chemring Nobel, з моменту вторгнення Росії в Україну спостерігається безпрецедентний попит. Компанія заявляє, що її норвезький бізнес працює на повну потужність, а замовлення розписані на кілька років вперед.
Деякі європейські країни, такі як Німеччина, Нідерланди, Бельгія і Польща, мають добре розвинену хімічну промисловість, але прекурсори вибухових речовин складають лише невелику частку їхніх потужностей.
Високі енерговитрати та екологічні норми роблять виробництво хімікатів за кордоном дешевшим, і багато компаній зараз постачають прекурсори, такі як азотна кислота, з Китаю.
Більшість бавовни, що використовується для виробництва нітроцелюлози, також доводиться імпортувати з Китаю, який є найбільшим світовим виробником, а також перебуває у дружніх відносинах з Росією.
Європейський Союз запропонував 150 мільярдів євро кредитів для збільшення витрат на оборону, щоб компенсувати зменшення підтримки з боку США. Європейська програма оборонної промисловості надасть ще 1,5 мільярда євро фінансування з боку ЄС гравцям галузі з 2025 по 2027 рік, але постанову ще не ухвалив Європарламент.
Вартість переведення виробництва з цивільного на військовий лад є високою. Наприклад, пластмасова і лакофарбова промисловість використовують форму нітроцелюлози, яка має менший вміст азоту, ніж військовий бавовняний порох. Але перейти від одного до іншого було б технічно і юридично дуже складно, кажуть експерти.
Урядам також необхідно знайти способи полегшити регуляторне навантаження на галузь, вважають експерти. Транспортування таких небезпечних вантажів складне і дуже зарегульоване.
Хоч це регулювання забезпечує безпеку працівників і громадськості, але через бюрократію вантажівки з компонентами можуть тижнями стояти на кордоні, а отримання дозволів на місця зберігання може тривати роками.
Як вказують у Bloomberg, зниження регуляторних бар’єрів, надання компаніям гарантій і подолання соціальних і фіскальних бар’єрів для інвестицій в озброєння і їх компоненти буде життєво важливим для задоволення потреб континенту, зокрема тому, що найбільша стратегічна загроза Європи – Росія – має небагато таких обмежень.
- Завдяки чеській ініціативі щодо закупівлі артилерійських снарядів для України через треті країни вдалося доставити щонайменше 1,6 мільйона боєприпасів.
- Північна Корея забезпечує 50% боєприпасів, які потребує Росія для повномасштабної війни проти України, заявив глава військової розвідки Кирило Буданов.
- Будівництво заводу боєприпасів Rheinmetall в Україні, який було анонсовано рік тому, розпочне свою роботу в 2026 році. Про це повідомив генеральний директор німецької збройової компанії Армін Папперґер.
1 вересня на Майдані відбулося прощання з колишнім головою Верховної Ради та українським діячем Андрієм Парубієм. П’ятий президент України Петро Порошенко вшанував його пам’ять, звернувшись до присутніх із промовою.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга у річницю нападу нацистської Німеччини на Польщу зауважив, що агресії передували численні спроби умиротворення. Міністр закликав союзників не повторювати помилок історії.
Металургія РФ переживає найглибшу кризу з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У липні виробництво впало на 10,2% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, що є найгіршим показником щонайменше за 3,5 року.
Служба безпеки України заочно повідомила про підозру очільнику Чеченської республіки в Росії Рамзану Кадирову, який наказав використовувати українських полонених як “живий щит” для росіян.
Сполучені Штати понад століття покладалися на тротил (TNT) для військових потреб і комерційного використання. Його виробляли мільйонами тонн під час світових воєн і аж до 1980-х, коли Міністерство оборони закрило останнє підприємство через небезпечні відходи. Відтоді США залежали від імпорту з Китаю, Росії, Польщі та України.