«Я рахував кожну хвилину»: історія Олексія Ковтуна, який провів у полоні росіян 1492 дні
Затримання на блокпості
11 березня 2022 року Олексія затримали на російському блокпості приблизно за 500 метрів від його дому в Бучі.
Спочатку все виглядало як звичайна перевірка документів, однак російські військові звернули увагу на його одяг. Вони запитали, чому він одягнений у чорне і чи належить до якоїсь організації.
Потім вони забрали телефон, який був розряджений, і змусили зарядити. Коли телефон увімкнувся окупантам не сподобалися фотографії та відео з наслідками обстрілів і руйнувань, а також підписки на українські Telegram-канали. Після цього Олексія одразу затримали. Цим Олексій поділився із проєктом «Тіні за ґратами».
Яма в лісі
Через деякий час російські військові затримали ще одного хлопця на ім’я Артур. Першу ніч хлопців тримали в гаражі, де вони встигли познайомитись.
Наступного ранку обох вивезли до лісу, де, за словами Олексія, ймовірно розташовувався штаб російських військових. Там їх двох тримали у виритій в землі ямі, і саме там почалися перші допити.
Катування
З першого дня допити супроводжувалися жорстокими побиттями. В Олексія вимагали розповісти про розміщення української техніки та позиції військових. Коли хлопець повторював, що він цивільний, у відповідь його били, душили ременем і стріляли з пістолета біля голови.
Під час одного з допитів чоловік, який його катував, кілька разів вдарив дерев’яною дубинкою по ліктьовому суглобу. Після цього рука сильно розпухла, стала фіолетовою і збільшилася в кілька разів.
Наприкінці допиту він пригрозив убити Олексія, якщо наступного разу почує відповідь, яка йому не сподобається.
Смерть Артура
Після Олексія допитували Артура. На першому допиті з Артура зняли взуття і били по ступнях. Крім того, у нього була сильно розбита голова.
Під час другого допиту Олексій довго чув крики, які раптом стихли. Коли Артура повернули до ями, його просто кинули, як мішок. Він був увесь у крові, тіло здригалося в судомах, а мова стала нерозбірливою.
Вночі Артур ще був живий, але під ранок Олексій, виглянувши з-під шапки, побачив його нерухомим під снігом. «Засніжене тіло, очі залиті кров’ю. Він був вже холодний», – згадує Олексій.
Через Білорусь до Росії
Того ж ранку Олексія перевезли до аеропорту в Гостомелі, де вже перебували інші полонені. Звідти всіх вивезли через Білорусь до Росії: спочатку до СІЗО в Новозибкові Брянської області, а згодом до Тульської області, де він перебував аж до дня обміну.
Жодних офіційних звинувачень Олексієві так і не пред’явили. За його словами, полонених змушували підписувати документи як свідків, але свідками чого вони були, їм ніхто не пояснював.
Що допомагало вижити
Умови утримання були надзвичайно тяжкими: постійні побиття, моральний тиск і повна невизначеність щодо майбутнього. «До тварин ставляться краще, ніж там до людей», — говорить Олексій.
Олексій добре пам’ятає перший лист від матері. У ньому вона написала: «Сподіваюся, я передала тобі з генами свою силу і життєлюбність». Сам Олексій каже, що вистояти йому допомогли характер, витримка і бажання вижити.
У полон Олексій потрапив у 19 років. За чотири роки неволі він дуже подорослішав і побачив багато речей, які ще довго не зможе забути.
Дружба і спорт
Навіть у полоні Олексій зустрів людей, з якими зав’язалася справжня дружба. Він згадує, що познайомився з багатьма хорошими хлопцями, які підтримували одне одного і допомагали не втратити людяність.
Одним із найближчих друзів для нього став Олександр. Так сталося, що під час обміну їх повернули в Україну разом.
У Тульській області в камері разом з Олексієм перебували 24 чоловіки. Попри заборони, вони намагалися займатися спортом, адже фізичне навантаження допомагало впоратися з напругою та відчаєм. «Коли зовсім накривало, я віджимався по 400 разів — і ставало легше», — розповідає він.
Останній момент невідомості
Навіть коли Олексія разом з іншими полоненими везли на обмін, він до останнього не вірив, що справді повертається додому. У групі було десятеро людей, серед яких троє цивільних, і всі думали, що це може бути чергове етапування.
Лише після приземлення літака, коли російський військовий розрізав скотч, яким були обмотані голови полонених, Олексій остаточно зрозумів, що вони повертаються в Україну.
Повернення до життя
Після звільнення Олексій поступово повертається до звичного життя. Він уже встиг записатися до тренажерної зали, читає книжки та зустрічається з рідними й друзями, адже, за його словами, за ці роки він пропустив дуже багато.
Серед найближчих планів Олексія – побачитися із сестрою, яка зараз живе в Німеччині. У майбутньому він планує переїхати до Києва, займатися творчістю і, можливо, навчитися професії тату-майстра.
«Планів дуже багато», – говорить Олексій.
Президент України Володимир Зеленський відвідав пункт управління 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго та зустрівся з військовослужбовцями, які виконують завдання на Лиманському напрямку.
Пасажирський літак Flydubai, який летів із Дубая до Тель-Авіва, екстрено приземлився в Саудівській Аравії після інциденту на борту. За словами високопоставленого ізраїльського чиновника, є ознаки того, що один із пілотів намагався збити літак.
Перший віце-прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, заступник Міністра внутрішніх справ України Олексій Сергєєв, Посол Фінляндії в Україні Тар’я Фернандес, представники Верховної Ради України та дипломатичного корпусу обговорили подальшу роботу міжнародної Коаліції укриттів цивільного захисту для України.
Унаслідок російського обстрілу Києва з вечора 29 вересня та вночі 30 вересня дві людини загинули, ще четверо постраждали. У місті зафіксували пожежі та руйнування у чотирьох районах.
Україна та Бельгія домовилися про передачу трьох винищувачів F-16 до кінця 2026 року “за прискореною процедурою”, повідомив президент Володимир Зеленський.