Влада планує стягувати ПДВ з покупок за кордоном на тлі дефіциту товарів в Україні
Наполегливість, з якою влада намагається обкласти податком усе, до чого може дотягнутись, заслуговує набагато кращого застосування. Особливо там, де збільшення податків виглядає, м’яко кажучи, сумнівним рішенням, навіть як теоретичне джерело для наповнення держбюджету. І особливо недоречним – на тлі регулярного знищення складів з товарами в Україні, що вже призвело до дефіциту деяких груп товарів і навряд чи зміниться в найближчому майбутньому, насамперед взимку, коли сили і ресурси ППО будуть спрямовані перш за все на порятунок енергетики, водо- і газопостачання, а не складів з одягом та іграшками.
Формальним аргументом для повторних спроб (на цьому тижні уряд уже втретє зареєстрував відповідний законопроєкт) запровадити ПДВ на посилки з іноземних магазинів, є меморандум з Міжнародним валютним фондом, за яким Україна має отримати близько 4 мільярдів євро допомоги. Нюанс у тому, що ідея з запровадженням ПДВ на посилки не була вимогою Фонду (якому, за великим рахунком, байдуже де саме уряд візьме гроші для виконання бюджету), а з’явилась ще за часів уряду Юлії Свириденко – як альтернатива складним, для багатьох причетних – неприємним, але реальним реформам в економіці та державному управлінні.
Ряд антикорупційних ініціатив та законопроєктів у сфері верховенства права і незалежності правосуддя, ухвалення яких має принести бюджету в декілька разів більшу суму, ніж ПДВ на посилки – наполегливо ігноруються, а профільний комітет ВР днями визнав їх “неактуальними” (щоправда, після резонансу, ці законопроєкти повернули до порядку денного). За словами нардепа Ярослава Железняка: “Влада вирішила латати дірку у бюджеті шляхом підняття податків для людей, а не боротьбою з корупцією”.
Іншим аргументом на користь оподаткування посилок, про який згадують куди рідше, ніж про меморандум з МВФ, є підтримка інтересів великих рітейлерів, перш за все маркетплейсів, які й самі налагодили послуги з продажу товарів з-за кордону. Відтак, придбання цих товарів за кордоном самостійно, без маржі маркетплейсу, позбавляє останні частини доходів. Той факт, що економічна ситуація в Україні однаково негативна для покупців і для продавців, лобістів оподаткування посилок не надто бентежить.
Можна очікувати, що аргументів на користь підтримки українського бізнесу побільшає зі знищенням росіянами складських приміщень. Однак тут є одразу декілька зауважень. Перш за все, таку підтримку отримують не виробники, а, переважно, великі рітейлери – зовсім не та категорія бізнесу, яка створює реальну додану вартість і є життєво важливою в критичній ситуації.
Крім того, чомусь підтримка бізнесу здійснюється не шляхом лібералізації процесів ведення цього самого бізнесу, не спрощенням процедур, не кредитуванням і кредитними канікулами, не податковими пільгами на реінвестований прибуток, не десятками інших очевидних і неодноразово випробуваних у світі варіантів – а коштом українських же покупців. Така політика нагадує тост “за здоров’я”, за яким слідує небезпечна для життя і здоров’я доза алкоголю.
По-третє, знищення складів приносить не лише збитки для рітейлерів, а й відсутність товарів на полицях і складах. І саме спрощення та здешевлення митних процедур в такій ситуації дозволило б уникнути кризи з постачанням, яка вже проглядається на полицях магазинів.
Ряд мережевих компаній уже мають проблеми з поставками або вводять ліміти на кількість покупок в одні руки – у вересні, коли морози та перебої з електропостачанням ще не настали. Марно сподіватись, що з приходом зими ситуація якось покращиться, адже наступними після ударів по складах можуть стати удари по самих магазинах. За таких умов найбільш логічним кроком є максимальне спрощення для споживачів покупок там, де російські дрони не літають.
Звісно, компанії-перевізники теж можуть стати жертвами російських ударів уже на території України. Проте, вони менше залежать від довготривалого зберігання товарів в одному місці – навпаки, чим швидше одні замовлення потраплять до кінцевого споживача, тим краще. ”Сільпо” чи “АТБ” ви на західний кордон, в Румунію чи Польщу не перенесете. А хаб “Нової пошти” – можливо, як і можливо організувати доставку до поштомата. І це працюватиме, навіть якщо говорити не про звичні павербанки та одяг з Китаю, а про апокаліптичний сценарій та купівлю за кордоном продуктів – крупи, макарони, консерви, шоколад і багато іншого мають достатньо тривалий термін зберігання, щоб доїхати з Європи до будь-якого українського покупця і ще довго залишатись придатними.
Сьогодні такі покупки не оподатковуються взагалі, якщо коштують до €150. Якщо більше цієї суми, тоді справляється 20% ПДВ і 10% мита на різницю між вартістю та €150 (за куртку ціною €200 ви заплатите податок лише з €50 – близько €16).
Якщо запровадити зміни, які запропонував ще уряд Юлії Свириденко і 1 вересня підтримав уже новий прем’єр-міністр Сергій Корецький, доведеться платити 20% ПДВ уже з будь-якої вартості посилки і на всю суму – хоч за €149 (та сама куртка за €200 коштуватиме уже €260), хоч за €2. В останньому випадку це навіть суто економічно є відверто неадекватним – адміністрування коштуватиме в рази дорожче, ніж принесе сам податок.
Єдине, що залишиться без оподаткування (якщо під час доопрацювання Кабмін не внесе суттєвих змін) – подарунки між фізичними особами вартістю до €45. Якщо ваш дарувальник розщедрився на щось вартістю €46 – будь ласка, заплатіть 20% ПДВ. При цьому, механізму оцінювання немає – а відтак оподаткувати можуть і те, що формально підпадає під дію пільги. Найсмішніше, що навіть якщо магазин відправить вам деталь, чи річ на заміну неякісній (нормальна практика для європейських продавців), за це доведеться ще раз заплатити ПДВ – адже це не охоплюється пільгою і формально є новою посилкою.
Запустити все це планувалось з 1 січня 2027 року. При цьому, навіть у Меморандумі з МВФ ця дата не є обов’язковою, а за словами нардепки Ніни Южаніної – вона є ще й нереальною через відсутність коштів на підготовку митниці та податкової до збільшення обсягів адміністрування посилок. І все ж уряд дотримується дати, визначеної ще попередниками – яка припадає саме на розпал зими, що, за словами представників тієї ж влади, стане найтяжчою за всю війну. Але напевно недостатньо тяжкою, щоб не додати українцям ще трохи проблем.
І хоч Верховна Рада вже вдруге відхилила урядові законопроєкти, які передбачали запровадження ПДВ на посилки і зміну правил нарахування митних платежів, а громадяни вкотре зареєстрували петицію про перегляд відповідних домовленостей з МВФ, уряд, судячи з виступу прем’єра Сергія Корецького перед нардепами 1 вересня, поки не збирається відмовлятися від ідеї проштовхнути рішення, яке обіцяє більше проблем і менше грошей, ніж ряд антикорупційних ініціатив, більшість з яких не вимагають прямого фінансування з бюджету.
Наполегливість, з якою влада намагається обкласти податком усе, до чого може дотягнутись, заслуговує набагато кращого застосування. Особливо там, де збільшення податків виглядає, м’яко кажучи, сумнівним рішенням, навіть як теоретичне джерело для наповнення держбюджету. І особливо недоречним – на тлі регулярного знищення складів з товарами в Україні, що вже призвело до дефіциту деяких груп товарів і навряд чи зміниться в найближчому майбутньому, насамперед взимку, коли сили і ресурси ППО будуть спрямовані перш за все на порятунок енергетики, водо- і газопостачання, а не складів з одягом та іграшками.
Раптове звернення Михайла Федорова напередодні голосування за його наступника в МО викликало очікуваний ажіотаж – адже він перший з владної команди, хто прямо закликав до проведення виборів під час війни, критикуючи систему управління державою – яку ж сам 7 років допомагав створювати. І цим дещо нагадав ще одного напівміфічного персонажа української політики – народного улюбленця та “реального” кандидата на виборах 2019 року, Василя Голобородька.
Нова хвиля обговорень інтерв’ю Олі Полякової Раміні Есхакзай вкотре оголила прірву між привілейованим прошарком українського шоубізнесу та реаліями війни. Заява співачки про те, що Україна нібито перетворилася на “концтабір”, а вона сама стала жертвою “хейту”, викликала закономірне обурення.
У далекому 2017-му співак Дорн дав інтерв’ю «хорошому русскому» Дудю. Дорн назвав війну Росії проти України «ссорой двух братьев». Та додав «младшие братья сказали “нет” всему от старшего брата, “хотим все свое”». Молодшими братами Дорн назвав українців – типовий меншовартісний світогляд, який десятиріччями Росія нав’язувала українцям. Це вже було після анексії Росією Криму та початку війни на Донбасі.
Раптова відставка уряду, яка пішла не за планом, протести реакція на спробу відставкою уряду замаскувати усунення популярного міністра, заміна головнокомандувача як спроба “домовитись посередині” з громадянським суспільством і нарешті відкликання посла зі США з негайним врученням їй підозри – в будь-який інший час такий вир подій міг би викликати припущення про те, що у владі триває серйозна криза, яка перекроїть політичний ландшафт України на наступні роки.