У «Міс Всесвіт» вперше візьмуть участь дві трансучасниці

Джерело: CNN

Цього року на конкурсі “Міс Всесвіт” вперше візьмуть участь дві трансгендерні жінки після того, як минулого тижня 23-річна Марина Мачете стала “Міс Португалія”.

Мачете змагатиметься за корону на 72-му конкурсі “Міс Всесвіт” у Сальвадорі цього листопада разом із Ріккі Колле, яка в липні стала першою трансгендерною переможницею “Міс Нідерланди”.

“Як трансжінка я пройшла через багато перешкод на цьому шляху, але, на щастя, і особливо з моєю родиною, любов виявилася сильнішою за незнання”, — сказала Мачете.

Якщо хтось із цих кандидатів переможе, вони стануть першою трансжінкою, яка одягне тіару. 

У 2018 році іспанка Анхела Понсе стала першою трансучасницею конкурсу, але не пройшла до фіналу.

Раніше в організації “Міс Всесвіт” заявили: 

“Трансжінки – це жінки, крапка. Ми тут, щоб вшановувати жінок, крапка. Це було актуально вже понад десять років, і ми пишаємося тим, що внесли цю зміну дуже рано, порівняно з іншими програмами”.

Конкурс “Міс Всесвіт”, який проводиться з 1952 року, оцінює учасниць на основі особистих висловлювань і детальних інтерв’ю, а також конкурсів вечірніх суконь і купальників. Цього року в конкурсі візьмуть участь майже 90 жінок з усього світу. Хоча вже обрано майже всіх фіналістів, декілька країн, у тому числі Китай, ще не підтвердили своїх представників.

Станом на ранок 25 грудня через нові російські удари частина споживачів у чотирьох областях залишається без електропостачання. В Одеській області діють аварійні відключення через наслідки попередніх атак.

Бурундський футболіст Ігіранеза Еме Герік помер після того, як знепритомнів під час матчу. Вважають, що він проковтнув монету, яку тримав у роті як частину чаклунського ритуалу.

У ніч на 25 грудня безпілотники атакували порт Темрюк у Краснодарському краї РФ, після чого там зайнялися два резервуари з нафтопродуктами.

Уночі російські окупанти знову вдарили по портовій та промисловій інфраструктурі Одещини. Внаслідок атаки одна людина загинула, ще двоє постраждали.

Різдво без храму, без родини й без свободи – але з пам’яттю, солідарністю й упертістю бути собою. Спогади Надії Світличної про святкування Різдва в мордовських таборах – це не лише особиста історія виживання, а й свідчення того, як радянська репресивна система намагалася зламати українську ідентичність і як їй це не вдалося.