Іванна Колодич: публікації автора
Поки Україна веде боротьбу за свободу та незалежність, у цифровому просторі точиться інша війна – за памʼять. У Вікіпедії, одному з найбільших джерел відкритих знань, фіксується тривожна тенденція: з бази знань зникають статті про українських військових, зокрема про тих, хто загинув на фронті, маючи нагороди та офіційне визнання.
Це не просто розповідь про втрату. Це голос жінки, яка одного ранку проводила чоловіка на роботу і більше ніколи його не побачила. Він загинув 27.06.2022 у торговельному центрі “Амстор”, що у Кременчуці. Вже майже три роки це місцем трагедії, яку офіційно намагаються звести до мінімуму: приховані докази, мовчання компанії, закрита справа, невизнані жертви. Сьогодні, 11 червня, мала бути річниця їхнього шлюбу, проте цей день став поминальним.
Тисячі українських військових досі перебувають у російському полоні. Деякі з них – ще з весни 2022 року, після виходу з “Азовсталі”. Один із них – Денис Дорохін, боєць полку “Азов” із позивним “Гектор”, який потрапив у полон після важкого поранення в боях за Маріуполь. Йому було перебито руку, але евакуація не відбулася – він залишився в оточенні разом із побратимами. Згодом родина побачила його серед тих, хто виходив із заводу.
На центральній вулиці Краматорська — мирна картинка. Люди виходять з магазинів, діти з рюкзаками, кілька собак на повідку. Усе, як у звичайному місті. Якби не відлуння вибухів за горизонтом. Тривожна тиша, яка часом накриває весь простір.
Кажани — маловивчені й водночас надзвичайно важливі для екосистеми тварини. Їх часто бояться, не розуміють, або просто не помічають. Але саме вони щоночі захищають нас від комах-шкідників та слугують біоіндикаторами змін у довкіллі. В Україні ці створіння дедалі частіше стають жертвами людської необізнаності, кліматичних змін та війни.
24 квітня на Майдані Незалежності родичі важкопоранених військовополонених, які вижили після теракту в Оленівці, розпочнуть безстрокове голодування. Це — вимушений крок, на який вони йдуть після майже трьох років очікування і мовчання з боку влади. Організатори акції Анастасія Гондюл і Ганна Лобова.
В умовах війни кожен день на передовій — це не лише боротьба за незалежність, а й боротьба за людей, які готові захищати свою країну. Одним з важливих аспектів, який впливає на рівень мотивації військовослужбовців та курсантів, є соціальні гарантії та виплати. І, на жаль, ситуація в Україні зараз викликає серйозне занепокоєння.
Станіслав Борщак — поліцейський з Маріуполя, який став одним із перших, хто опинився на місці авіаудару по пологовому будинку Маріуполя. Під час блокади Маріуполя він майже місяць виконував обов’язки, розбираючи завали, евакуюючи мирних жителів і чергуючи у місті.
Ветеран Євгеній Омельчук (позивний “Папай”), воював у складі 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, брав участь в обороні Чернігівщини, Донецької за Запорізької області. Після повернення до цивільного життя став співзасновником громадської організації “Сила Захисників” і присвятив себе спорту. Він — член міжнародних ветеранських збірних “United State Air Force and Marine Corps Trials”, “Strong Spirit’s Games” та капітан першої в Україні кіберспортивної команди “UA Forces Team”. Співзасновник першого фестивалю ветеранської культури “Коло ветеранів” та “Ігор ветеранів”.
Щитоподібна залоза — це невеликий орган, який значно впливає на наше здоров’я. Вона відповідає за вироблення гормонів, які регулюють обмін речовин, серцевий ритм та емоційний стан. Порушення в її роботі можуть спричиняти величезні проблеми — від змін ваги до серйозних захворювань. Як зрозуміти, коли щось йде не так, і чому важливо контролювати рівень гормонів щитоподібної залози? На ці питання відповідає дитяча лікарка-ендокринологиня Кириченко Марія Олександрівна.