Nazar: публікації автора

Питання виборів до завершення бойових дій вкотре активізувалось після чергового випаду Трампа на адресу України, як частини тиску задля прийняття мирного плану США. І хоча сам Трамп уже наче й забув, цю ідею активно просуває Володимир Зеленський і схоже на те, що не лише для нейтралізації звинувачень з боку американського колеги. Логіка президента України є доволі очевидною – скористатись обмеженнями воєнного стану та рейтингом інституційної довіри, щоб забезпечити собі наступні 5 років на посаді вже з оновленою легітимністю.

Це вже стало своєрідною традицією – раз на кілька місяців в адміністрації Трампа настає чергове загострення щодо бажання мирних перемовин з Росією, а в української влади – щодо ідеї провести вибори. Цього разу загострення синхронізувались і Володимир Зеленський піймав Дональда Трампа на слові – президент України готовий до виборів, якщо президент США забезпечить можливість їхнього проведення, тобто примусить Путіна до припинення вогню хоча б на 90 днів.

Черговий приступ миротворчості адміністрації Трампа добіг свого закономірного кінця. Посланці Трампа, вже не лише давній партнер по рієлторському бізнесу Стів Віткофф, а й зять президента США (чоловік Іванки Трамп) Джаред Кушнер злітали до Москви, погуляли, поїли посікунчиків (чим би це не було), послухали як Рюрик з печенігами штурмував Берлін у Полтавській битві – і поїхали додому. Заплановану зустріч з президентом України скасували – бо сказати їм Зеленському нічого (хоча росіяни переконуватимуть, що це зробили на їхнє прохання).

Чергове коло миротворчої активності президента США та поява у медіа пунктів нібито плану завершення війни в Україні викликали бурхливі обговорення про те, наскільки прийнятними є ці умови. І хоч говорити про будь-яку угоду сьогодні є дуже передчасним (хоча б тому, що Росія не демонструє згоди її укласти), варто розглянути як ті чи інші пункти анонсованого “мирного договору” будуть втілені в життя на практиці. Адже підписання та ратифікація угоди є лише початком.

“Если будет такой, как Свинарчук, я считаю, президент должен уйти в отставку” – ці слова були сказані тоді ще кандитатом у президенти України Володимиром Зеленським журналістам РБК-Україна навесні 2019 року. Через 6 років, з украй млявої реакції вже президента України Володимира Зеленського на записи НАБУ про “його Свинарчука” Тимура Міндіча можна зробити висновок, що Володимир Зеленський є справжнім господарем свого слова: хоче – дає слово, хоче – забирає назад.

В України великі проблеми з економікою та бюджетом. На 2026 рік очікується розрив між доходами і видатками у сотні мільярдів гривень, а варіантів його закрити – немає, крім сподівань на допомогу партнерів, яка ще може бути скасована. В Україні майже 4 роки триває повномасштабна війна. Скільки ще – не може сказати жодна розвідка світу, але українська влада діє так, ніби вибори вже в цю неділю. В Україні наростає суспільний конфлікт. У нього десятки причин – від складної мобілізації та відключень світла до банального “відчуття несправедливості”. Але єдиними кроками влади для її подолання є заяви та роздача грошей усім, коштом платників податків.

Те, в чому ДБР звинувачує Кудрицького, напевно увійде у якісь підручники. Питання лише в тому, які – з юриспруденції чи психіатрії. Згідно з позицією слідства (яку ретельно приховували аж до судового засідання, на відміну від інших політичних справ), у 2018 році Володимир Кудрицький (тоді ще заступник директора “Укренерго” з інвестицій) за результатами тендеру підписав договір з компанією “Візин Річ” на будівництво парканів на електропідстанціях. За умовами договору підрядник мав надати банківську гарантію на суму договору, на випадок, якщо не зможе виконати свої зобов’язання. ТОВ “Візин Річ” таку гарантію надала, аванс отримала, роботу не виконала, після чого “Укренерго” повернула свої кошти за рахунок гарантії банку, додатково стягнувши з недобросовісного підрядника штрафні санкції після низки судових проваджень..

Як видно з отриманих документів, Володимир Зеленський щонайменше перебільшував – жодної ролі СБУ в запровадженні проти Порошенка санкцій не прослідковується. Також немає жодної інформації про “виведені мільярди”. Як і про відмивання коштів на підтримці військових та фінансування політичних партій. Власне, рішення про запровадження проти Порошенка санкцій ґрунтується на кількох провадженнях ДБР, жодне з яких не було доведене в суді.

Науково-дослідний центр судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України надав відповідь на запит “Букв” щодо статусу експертів, які працювали над експертизою в межах розслідування проти п’ятого президента України Петра Порошенка у справі щодо Харківських угод та закріплення в Конституції України наміру приєднатись до ЄС і НАТО. Відповідь Центру підтверджує, що троє з чотирьох експертів, які брали участь у підготовці експертизи, звільнилися з Центру незабаром після завершення роботи над цією справою, що додає нових питань до обґрунтованості звинувачень проти лідера опозиції.

19 серпня у Верховному Суді, під час засідання у справі про скасування санкцій проти Петра Порошенка, представник Офісу президента зробив не те щоб сенсаційне, але все ж важливе відкриття – виявляється, вже чинний нормативно-правовий акт можна відредагувати після оприлюднення – якщо “дуже треба”.