Valeria: публікації автора

Повномасштабна війна, що триває, продовжує впливати на нас у кардинальній зміні цінностей, буденності, кола близьких людей, місцезнаходженні та усвідомлення важливості себе у сучасних реаліях. Майже два роки минуло відтоді, як більшість українців опинилися на роздоріжжі, намагаючись знайти не лише своє місце на карті, а й нове призначення. Однак, усіх об’єднало одне – прагнення допомагати людям та батьківщині. Так, головним фактором, який сколихнув уявлення світу про доброчинність, стали українці, які поклали свої основні зусилля та час на волонтерську діяльність. Ще вчора звичайні громадяни, сьогодні – надійний тил мужніх ЗСУ і опора для своїх земляків.

Війна в Україні – унікальний приклад, аналогів якому історія не знає, адже мова – про агресора, який від самого початку порушує усі правила її ведення. Одним із таких проявів є взяття у цивільний полон, яке також супроводжується обвинуваченнями у нацизмі, тероризмі, зокрема за українську символіку вдома або, наприклад, за тематичне татуювання на тілі. Це також про випадки, коли росіяни забирають людей просто з будинку чи двору, хтось не проходить фільтрацію, а хтось зникає під час спроби евакуації.

Нині в Україні існують сотні благодійних організацій та притулків для допомоги тваринам, що опинилися без домівки. Однак, попри це, щодня їх кількість зростає і основна проблема зовсім не у тваринах, а у безвідповідальності з боку людей, адже левова частка цих безпритульних тварин – раніше були домашніми. Часто люди залишають тварин, яких більше не можуть або не хочуть утримувати. Причини таких вчинків можуть бути різні: раптово виявлена алергія, брак часу, переїзди, маленькі діти. І хоча деякі господарі одразу звертаються до притулків, більшість просто залишає тварин на вулиці. Значна частина з них помирає через нездатність пережити морози, відстояти свою територію тощо.

Строковики – військові, які, станом на сьогодні, не залучені до виконання бойових завдань на лінії зіткнення. Проте, водночас, кожен військовослужбовець-строковик, незалежно від того, на яких ділянках він несе службу, піддається ризику, адже ворожі атаки здійснюються будь-де на території України. Крім того, їх завданням є дбати про  військові частини, підтримувати порядок на полігонах, охороняти важливі об’єкти і бути надійною опорою воїнам, які захищають Україну на лінії фронту.

Нещодавно мережу приголомшили відео, де українці не змогли відповісти на запитання про оборону Маріуполя. Однак для родичів захисників події травня 2022 року назавжди закарбувалися в пам’яті. Після виходу Маріупольського гарнізону з “Азовсталі” стало зрозуміло, що не кожен порятунок дорівнює життю.

“Привид Києва” – немов супергерой сучасності, в який так палко повірили українці на початку повномасштабної…

Життя у воєнних реаліях надає поштовх дотепер невідомим нам наративам у мистецтві. Це те, завдяки чому ми знаходимо відтворення та переосмислення реальності часу, коли воно зародилось. Так, унікальні зразки мистецтва, що сформувались під час російсько-української війни, продовжать промовляти голосом цього періоду і після нас. Тому головне завдання зараз – фіксувати все, збирати в одному місці і передавати далі – через людей і крізь покоління. Адже мистецтво сьогодення – це сенси, продиктовані умовами, в яких ми змушені творити.

В умовах війни, що триває, важливо усвідомити, що військові – це і є суспільство. Це не професійна армія, яка протягом життя готувалась до того, аби відстоювати свої кордони. Це – цивільні громадяни, кожен з яких став причетним до війни: музиканти, актори, програмісти, режисери, люди мистецтва… Усі вони – втратили звичний ґрунт під ногами від 24-го лютого, але не втратили гідність, честь, цінності та розуміння, що перемога залежить від кожного. На фронті або в тилу – головне, що під українським небом.

Вже в перші дні розгортання повномасштабної війни російські окупанти здійснили цинічну спробу взяти під контроль центр Харкова. Ворожі підрозділи обійшли укріплені райони захисників міста на об’їзній автодорозі та стрімко просувались у напрямку центру. Передбачалось, що через цей пролом на підкріплення авангарду зайдуть великі сили противника. Однак, на міських вулицях, разом із кадровими військовими та поліцейськими, противника зустріли місцева тероборона та добровольці. Значною мірою саме вони разом із іншими українськими підрозділами унеможливили взяття Харкова, вистоявши в бою з найбільшим російським передовим загоном. Наймасштабніший бій відбувся у стінах школи №134, яка внаслідок зіткнення перетворилася на руїни.

10 жовтня у Києві відбувся передпоказ виставки у межах проєкту “Щоденники війни: непочуті голоси українських…