Статті

У суспільстві вже звично сприймати військових як тих, хто не відчуває проблем із ідентичністю, адже…

Джерело: Telegram-канал “Той самий Кухарчук“. Чому так відбувається? Через концептуально хибний підхід до розуміння природи…

Вони – герої, які свідомо пішли захищати наше суспільство, усвідомлюючи, що в будь-який момент їх…

“Оленівка – біль, який не згасне…” – саме такий меседж Асоціації родин захисників “Азовсталі”, яка через рік після трагедії продовжує боротьбу за справедливість, аби міжнародні організації відновили розслідування, і масове вбивство військових у полоні врешті було визнано терактом. Це батьки, сестри, дружини, наречені військових та цілі родини, які стали основним механізмом, чиї дії та голос несуть пам’ять про трагедію в Оленівці у всьому світі. Водночас родини, які отримали остаточне або попереднє підтвердження загибелі найближчого внаслідок теракту, продовжують боротися за свободу їх побратимів, що вижили.

Медики війни – ті, хто є або першим, або другим дотиком з пораненими. Вони вимушені розпоряджатися життям та людською долею в гарячий час, адже кожна дія, яку доводиться обирати під супровід безперервних бомбардувань, має невідворотні наслідки та потребує миттєвого рішення. Ризикуючи власним життям, перебуваючи під обстрілами 24/7, попри страх і біль втрати – вони обрали “не здаватися”. Адже внесок однієї людини – вартий півсотні життів.

Неможливо викорінити з серця близьку людину, а особливо якщо це несправедлива та раптова втрата, яку принесла війна. Це біль, який з часом притуплюється, але ніколи не забудеться. Це про відчуття втрати, що переходить у хронічну фазу. Наслідки у відсутності близької людини проявляються у кардинальній зміні життя, де головним викликом стає – навчитись жити самостійно, без значної частини себе. Адже найважчим є навіть не страх, а цілковите усвідомлення того, що ти більше не побачиш, не почуєш, не відчуєш та не подивишся в очі найріднішому.

Доброго …, шановний читачу. Не знаю як правильно називати пору доби, коли на годиннику показує 03:30 – ранком чи ніччю? Сьогодні поговоримо про смерть. “Memento mori” [“Пам’ятай про смерть” – ред.] — як казали ще римляни. А вони були розумні й гідні люди. Значить і тема гідна, щоб про неї поговорити.

Добровольці, які боронять нашу державність на сході України ще з 2014 року, вже стали основою новітньої української армії. Саме добровольчі формування сьогодні є одним з рушіїв майбутньої перемоги та цеглиною нової національної ідеї для країни. Це результат правильно сформованої державної політики та патріотичного виховання поколінь громадян. Однак, становище добровольців як учасників бойових дій залишається хитким.

Раптове повернення «такого чесного голови СБУ, якого в Україні ще не було» (за словами Володимира Зеленського) в публічний простір викликало чимале пожвавлення, особливо в адвокатській спільноті, яка раптово отримала нового колегу. Не те щоб маршрут «з правоохоронних органів в адвокатуру» був чимось новим для українських реалій (скоріше його можна назвати традиційним), але ситуація з Іваном Бакановим все ж дещо відрізняється.

14 липня міськрада Нью-Йорка перейменувала перехрестя Брайтон-Біч-Авеню та Коні-Айленд-Авеню в Брукліні на “Український шлях” (Ukrainian…