Головне

Відомий своєю антиукраїнською позицією чинний президент Хорватії Зоран Міланович перемагає у першому турі президентських виборів, які проходили 29 грудня.

Аналітики Інституту вивчення війни проаналізували нову стратегію протидії “екстремізму” президента Росії Володимира Путіна, який змушений догоджати своєму електорату і балансувати між потребою РФ в робочій силі для її економіки й армії.

Сполучені Штати планують оголосити про надання Україні військової допомоги на 1,25 мільярда доларів, повідомили американські посадовці. Адміністрація Байдена прагне надати якомога більше допомоги Києву до завершення терміну своїх повноважень.

Росія не відмовилася від планів нападу на Фінляндію, Балтійські країни та Норвегію, про що свідчать заяви НАТО з даних розвідки. Уряд Фінляндії також визнав можливість такого розвитку подій у своєму звіті про оборону.

Російські війська не припиняють спроб просуватися в глибину території України, сили оборони стримують загарбників, завдаючи їм значних втрат. За сьогодні кількість ворожих атак зросла до 133.

За даними Міністерства фінансів, станом на 30 листопада 2024 року державний та гарантований державою борг України становив 6,64 трлн гривень, або 159,74 млрд доларів.

Президент Росії Володимир Путін підписав закон, що дозволяє вилучити організації “Талібан” та “Хаят Тахрір аш-Шам” (ХТШ) зі списку терористичних, створюючи правову основу для змін у відносинах з цими угрупованнями.

У Генеральному штабі ЗСУ повідомили актуальну оперативну інформацію станом на 16:00 28 грудня. З початку доби зафіксовано 82 бойові зіткнення.

Росія продовжує розширювати внутрішні потужності з виробництва безпілотників, готуючись до своєї ударної кампанії проти України взимку 2024-2025 років.

“Бахмут (професор Василенко  Микита Кимович дозволяє собі звертатись до студентів за місцем походження, а не на ім’я – ред.), мовчи, ти вже своє відвоювала”, “жінці місце на кухні, і чого ви взагалі можете досягнути”, “сексуально голодні українки” – фрази, що можуть бути не надто відомими в суспільстві, але серед студентів Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка ці та інші заяви давно відомі як звичні вирази професора Микити Василенка. Букви поспілкувались зі студентами, котрі домагалися звільнення Василенка, і зібрали їхні відгуки. Деякі імена студентів змінено через ймовірність негативних наслідків для них.